Практикум подолання агресії в міжособистісних взаємовідносинах

Мета: зниження агресивних тенденцій юнаків, научіння конструктивних форм поведінки у процесі інтеракції, розвиток емпатійних здібностей.

За оптимальні варіанти вирішення проблеми учасники отримують „кульки”, у кінці тренінгового заняття найактивніші учні нагороджуються грамотою-сувеніром.

• Привітання” (усі учасники рухаються по аудиторії, здороваючись один з одним за руку, називаючи ім’я партнера, уявляючи незнайомця → давнього знайомого → недруга → ворога, уявляючи себе на дню народження приятеля → на безлюдному острові поряд із небажаними, але тепер близькими людьми).

Потиск руки – жест відкритості та доброї волі, символ прийняття приємних/неприємних вам людей. Вправа тренує уміння поводити себе в різних ситуаціях, не втрачаючи самоконтролю, згуртовує колектив.

• „Мій настрій” (на дошці вішаються 6 видів емоційних станів; учням пропонується оцінити свій внутрішній стан, написавши своє ім’я напроти певного „чоловічка”). Обговорюються причини позитивного/негативного емоційного настрою.

• „Дзеркало” (подумки, дивлячись в люстерко, розкритись перед власним „Я”, усвідомити його дійсну сутність). Вправа продовжується доти, доки учні не відчують полегшення від звільнення „ душевного тягаря”. Потім кожен пише на папірці самохарактеристику із 1 слова й кидає до скриньки.

• „ Права та ліва рука” (почергово виконувати завдання правою/лівою рукою: написати своє ім’я, намалювати символічне сприйняття себе, імітувати процесс споживання та приготування їжі тощо). Чергування виконання операцій правою/лівою рукою сприяє активізації всього головного мозку, адже права півкуля його відповідає за ліву сторону тіла, ліва – за праву. Так, Мікеланджело, розписуючи плафони Сікстинської капелли.

• Арттерапія (аналіз міжособистісних взаємовідносин на основі малюнків „ Я і група”, виготовлених удома).

• „Актори” (невербально показати казкових героїв: Бабу Ягу, Попелюшку, Карабаса-барабаса, Дюймовочку, Вовка, Снігову Королеву, Чебурашку, порівнявши ставлення до їх прототипів у реальному житті). Учасники обговорюють способи подолання гніву.

• Аналіз ситуацій (результати обговорення (конструктивні форми поведінки) фіксуються на дошці/ватмані.

Рольова гра:

„Одногрупник не дав списати”.

„У гуртожитку за вашої відсутності сусіди по кімнаті користуються вашими речами”.

„Ровесник ображає вас поза очі”.

„Юнак грубо примушує вас до статевого акту”.

• „Який я?” (учасники називають позитивні та негативні риси, що проявляються в інтерактивному процесі).

• „Обзивалка”(по колу, передаючи м’яч, називають один одного необразливими словами (назвами неістот), потім – говорять компліменти).

• „Гарячий стілець” (один учасник сідає на стілець та намагається витримати усі „випробування” ровесників – спроби вивести з-під контролю (уникаючи образливих слів).

• „Крик душі” (учасникам дозволяється виразити свій гнів, уявивши себе хижаком).

• „Боксерська груша” (уявити, що у „груші” зібрані всі проблеми, треба побоксувати її).

• Танцювальна терапія.

Домашнє завдання. Скласти вправу-релаксацію,малюнок, підібрати картинку, спрямовану на подолання агресії.

Темперамент

Міні-лекція:

– Усіх людей можна розподілити на врівноважених та неврівноважених особистостей. Одні люди зовні завжди врівноважені, спокійні, навіть, сповільнені. Вони рідко сміються, погляд завж­ди холодний, рухи скупі. Потрапляючи у складні обставини або смішне становище, ці люди залишаються зовні спокійними, їхня міміка і же­сти скупі, мова спокійна і розсудлива. Психічна діяльність таких людей рівномірна. А в інших— стрибкоподібна. Такі люди, навпаки, дуже рух­ливі, завжди жваві. їхня вимова уривчаста швид­ка й запальна, рухи хаотичні, міміка багата і виразна, жестикуляція надмірна. Нерідко навіть у звичайній розмові така людина пристукує но­гою, перебирає пальцями.

Різниця між цими людьми зумовлена при­родними, притаманними їм від народження психічними властивостями, які визначають ди­наміку психічної діяльності людини. Су­купність цих властивостей людини називають її темпераментом.

Нервова система регулює діяльність усіх органів, систем, забезпечує їх функціональну єдність та зв’язок із зовнішнім середовищем. Вона являє собою сукупність нейронів, що контактують одини з одним з допомогою синапсів. Умовно НС поділяється на соматичні й вегетативну. Перша із них забезпечує зв’язок організму із зовнішнім середовищем, чутливість, скорочення м’язів, друга – на процеси обміну речовин, дихання, виділення. Вегетативна НС поділяється на симпатичну и парасимпатичну. Центральну частину НС становлять ЦНС та периферична НС.

І. Павлов довів, що НС впливає на органи: викликає чи припиняє їх функцію, змінює ширину судин, підвищує/знижує обмін речовин, споживання корисних речовин, кисню. Основною формою нервової діяльності є рефлекс (відповідь організму на подразнення), що забезпечує урівноваження організму із середовищем, контроль, регуляцію функцій усередині організму. Центральна нервова система працює за принципом рефлексу (S →R). Властивості НС:

• збудження (нервовий процес, що викликає діяльність органу);

• гальмування (нервовий процес, що послаблює чи припиняє діяльність органу);

• домінанта (підвищена збудливість, що гальмує нервові центри, виникає через голод, спрагу, інстинкт самозбереження, розмноження).

І. Павлов проводив дослідження на собаках і виявив, що вони розрізняються швидкістю та легкістю вироблення умовних зв’язків, стійкістю тощо. У результаті дослідник виокремив властивості НС: сила, врівноваженість, рухливість.

С ильний ________________________________ Слабкий

меланхолік

урівноважений

неврівноважений

холерик

інертний

рухливий

флегматик

сангвінік

У результаті дослідження І. Павлов виокремив 4 типи вищої нервової діяльності: сильний – урівноважений – рухливий, сильний – урівноважений –інертний, сильний – неврівноважений, слабкий, – що відповідають чотирьом типам темпераменту. Згодом додали ще 2 – динамічність, лабільність.

Дослідження В. Мерліна та Є. Клімова показали, що характер індивідуального стилю діяльності людини зумовлюється особливостями темпераменту. Так, людям інертного типу краще не відволікатись від розпочатої справи, вони віддають перевагу стереотипним способам вирішення завдань. Люди, які відносяться до слабкого типу, без утруднень виконують монотонну роботу, але вона значно важче дається індивідам рухливого типу.

Темперамент – це характеристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів та станів. Він є природно зумовленою властивістю індивідуальності, що майже не змінюється протягом життя. Типи темпераменту рідко зустрічаються у чистому вигляді, може лише переважати один із них. П. Анохін виокремив 4 темпераментальні характеристики:

• енергійність (широта – вузькість аферентного синтезу (ступінь напруження взаємодії організму із середовищем);

• пластичність (ступінь легкості/важкості переключення з одних програм поведінки на інші);

• швидкість і темп (ступінь швидкості виконання певної програми поведінки);

• емоційність (поріг чутливості до можливого неспівпадання результату дії з акцептором результату дії).

Психологічний портрет особистостей різних типів темпераменту

Меланхолік

Чутливий, некомунікабельний, важко встановлює контакти з іншими, пасивний, невпевнений, сором’язливий, вірний друг, здатний до самопожертви, характеризується низькою працездатністю, скурпульозно готує завдання.

Сангвінік

Легко адаптується до нових умов, життєрадісний, має мінливі почуття, високий рівень працездатності, енгергійності, концетрації, переключення уваги, організований, нетерпимий до одноманітності.

Холерик

Запальний, поривчастий, енергійний, внутрішньо напружений, адаптивний до помірних темпів роботи.

Флегматик

Спокійний, врівноважений, наполегливий, старанний при виконанні звичних (монотонних) форм діяльності.

І. Дубровіна встановила, що інертні типи особистості ретельніше готують домашні завдання, на відміну від рухливих. На думку А. Ковальова, на базі флегматичного темпераменту формується методична, інтелектуальна воля, на основі холеричного – емоційно-поривчаста. Люди іх різним типом темпераменту диференціюються також сприйняттям часу: холерики спрямовані в майбутнє, сангвініки постійно відчувають дефіцит часу, флегматики орієнтовані на минуле, у меланхоліків немає ні випереджання, ні відставання часу. Спостерігається і різний ступінь активності: холерики швидко встановлюють контакти, сангвініки є „душею” колективу, флегматики почувають дискомфортно в незнайомому колективі, меланхоліки обережні й несміливі у здійсненні контактів. Установлено, що сімейна гармонія забезпечена для пар із протилежними типами темпераменту, зокрема флегматик+сангвінік, сангвінік+ меланхолік, меланхолік+ флегматик.

У чистому вигляді темперамент зустрічаєть­ся дуже рідко, більшість людей має змішаний тип темпераменту. Такий, наприклад, як холерично-сангвінічний, сангвінічно-флегматичний або холерично-меланхолійний.