Порівняння західноэвропейських музично-педагогічних систем

Автор системи масового музичного виховання	Мета музичного виховання	Провідна педагогічна ідея	Головний зміст навчання і виховання	Головні засоби навчання і виховання
Е. Жак-Далькроз	Пробудження і розвиток природної емоційної чутливості, виховання музикальності як пер­шооснови музики	Зв'язок музики із рухом	Ритміка, сольфеджіо, імпровізація	Досягнення триєдності музики, слова і руху, му­зично-ритмічні вправи, імпровізація як метод навчання
К. Орф	Розвиток творчих здіб­ностей і навичок	Музичний розвиток дитини через акти­вну творчість, еле­ментарне музику­вання	Елементарне музи­кування (гра на дитячих інструмен­тах, імпровізація, спів, інсценізація)	Єдність слова, музики і руху; акцент на пентато-нічні лади музикування на елементарних музич­них інструментах, твор­чість як метод навчання
3. Кодай	Опанування угорською музичною культурою, досягнення загальної музичної грамотності	Акцент на фольклор,, на традиції музичної культури своєї нації, народну пісню	Хоровий спів, вив­чення музичної гра­моти	Хоровий спів, відносна сольмізація, ручні знаки, угорська ладова і метро-ритмічна основа

2.3. Вплив європейських освітніх реформ 90-х років хх століття на зміст і організацію музичного виховання школярів

У різних країнах світу є певні відмінності у підходах до визначення освітньо-виховного статусу мистецьких дисциплін, і музики зокрема. Їх короткий огляд і по­рівняння дають змогу виділити оригі­нальні риси національних систем і за­гальні тенденції.

У західноєвропейських країнах музика входить до навчальних планів більшості основних шкіл як обов'яз­ковий предмет, а також опановується в різних формах факультативних занять у позаурочиий час. Факульта­тивні заняття музикою характерні лише для деяких країн Європи, зокрема таких як Італія (частково), Англія та Франція. Проте, необхідно підкреслити, що необов'язковість заняття музикою для всіх шко­лярів не означає недооцінювання важливості музично­го виховання підростаючого покоління в цих країнах.

У Німеччині згідно з навчальним планом початкової школи на предмет „Художнє виховання, музика, праця” виділяється 3 години на тиждень у 1-му класі та по 4 години – у 2 – 4-х класах [21, с. 2].

Оскільки Німеччина є країною федеральною, місцеві органи освіти мають досить широкий спектр можливостей у визначенні обов'язкової кількості годин на викладання музики як предмета в основній школі. У школах Австрії, яка також є країною з федеративним устроєм, органи освіти округів визначають об­сяг часу на цей предмет. У більшості основних шкіл Австрії на музику відводять у всіх класах від 1 до 2 годин на тиждень [1, с. 20].

Середня освіта здобувається в таких типах навчальних закладів: основна школа, реальна школа і гімназія. Навчальним планом основної школи передба­чено вивчення предметів „Музика” та „Художнє виховання” у 5 – 6-х класах по 2 години на тиждень, у решті інших — предмет „Музика” залишається обов'язковим (1 година на тиждень), а „Художнє виховання” входить до складу обов'язково-вибіркових предметів (2 години на тиждень). У реальній школі музика викладається в усіх класах (1 година на тиждень), а „Художнє виховання і праця” (2 – 3 години на тиждень), починаючи з 8-го класу, вклю­чена до групи предметів за вибором. У гімназіях дисципліни художньо-естетич­ного циклу посідають чільне місце, їх обсяг залежить від профілю закладу — гуманітарного, естетичного, математичного, тощо.

Художньо-естетичний цикл (музика, мистецтво, дизайн) віднесено до групи розвивальних предметів. Реформа шкільних структур у напрямі інтеграції охоплює й мистецькі дисципліни. Особливу роль універсального засобу розвитку особистості відіграє мистецтво у Вальдорфських школах. Живопис, малюнок, ліплення, спів, гра на інструментах, ритміка („евритмія”), драматичні вистави, тощо безпосередньо вплітаються в навчання з усіх пред­метів. Педагоги вважають, що глибина переживання важливіша за глибину на­вчання, тому образ — кращий спосіб засвоєння будь-якого матеріалу [20, с. 2].

В Італії у початковій школі, яка розрахована на п'ять років навчання, музика не є обов'язковим предметом (обов'язковим предметом, на який виділяється 2 години на тиждень, вона стає лише з 6-го класу). Проте, це не означає, що їм не приділяється достатньо уваги. Тут працюють, переважно, вчителі, які не мають необхідної музично-педагогічної кваліфікації. Брак відповідної підготовки вчителів до викладання музики є, врешті-решт, проблемою шкільної освіти багатьох країн Європи, зокрема тих, де музика входить до навчальних планів як обов'язковий предмет.

У 90-х роках в Італії почалась інтенсивна модернізація системи музичного виховання школярів, що було спричинено гострою критикою з боку засобів масової інформації органів освіти, відповідальних за музичне виховання молоді. Як результат спроби певного реформування системи музичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл було впроваджене спеціальну програму з вивчення основ музики дітьми 9-10 років. За цією програмою на уроки музики в 2-3-х класах відводилось 2 години на тиждень. У більшості шкіл ці уроки проводили викладачі регіональних музичних навчальних закладів (коледж, консерваторія). Вони також допомагали школам в естетичному вихованні учнів різних класів у позаурочний час. Загалом експеримент приніс позитивні результати, його наслідки широко обговорювалися на шпальтах педагогічної преси, у програмах телебачення і радіо [2, с. 19].

У Франції структура загальноосвітньої школи складається з трьох рівнів: п'ятирічна початкова школа, чотирирічний колеж — перший ступінь середньої освіти та трирічний ліцей (загальноосвітній і технологічний та професійний) — другий ступінь середньої освіти. Загальна мистецька освіта охоплює цикл предметів: пластичні мистецтва, музику, танець, театр, кіно. В елементарній (початковій) школі, яка зберігає наступність із материнською школою, навчальним планом передбачено цикл предметів „Фізкультура, музична освіта, мистецтво” від 6 до 8 навчальних годин. Програми побудовані за принципом єдності основних видів діяльності — сприймання, пізнання та оцінювання творів мистецтва власної та інших культур і художньо-творчого самовираження. У колежі, починаючи з 6 класу, протягом чотирьох років учні пізнають мистецтво різних епох і регіонів світу, поступово засвоюють мистецтвознавчі поняття, набувають різноманітних практичних художніх умінь.

У ліцеї впродовж трьох років учні можуть продовжувати вивчення того чи іншого виду мистецтва як елективний чи факультативний предмет залежно від профілю навчання. У Франції додатково введено поглиблене вивчення мистецтв на факультативних заняттях (наприклад, „Знайомство із музикою” – на нього відводиться 1-2 годин на тиждень, залежно від рішення керівництва школи та педагогічної ради) [2, с. 19]. Французькій школі притаманне партнерство з різними соціальними інституціями, митцями у справі мистецької освіти; значну активність вияв­ляє місцева влада у справі організації у навчальних закладах (з окремою оплатою вчителів) занять із музики, танцю, образотворчого мистецтва, які вивчаються поглиблено у багатьох закладах) [20, с. 2].

Музичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл Франції здійснюється в 1-8-х класах на підставі доб­ровільної участі учнів у музичних заняттях у позаурочний час. Музичне виховання дітей та молоді в школах Франції здійснюється в трьох основних формах:

1 Факультативні заняття з музики в основній школі;

2 Поглиблене вивчення музики в школі на факультативних заняттях, які призначені для здібних дітей, але без конкретної музичної спеціалізації;

3 Навчання здібних учнів у спеціальних музичних школах (гра на музичних інструментах) [2, с. 20].

Є класи спеціальної підготовки з мистецтва, зокрема музики і танцю в за­гальноосвітніх і технологічних ліцеях. Таким чином, відбуваються позитивні зміни у змісті освіти, спрямовані на залучення школярів до культурних цінностей через засвоєння кращих творів світового мистецтва.

Англія є тією європейською країною, в якій музика не входить до обов'язкових навчальних предметів. У Великобританії до обов'язкових предметів для всіх типів шкіл належать тільки релігія та фізичне виховання. Адміністрація шкіл разом із педагогічними радами, до яких входять учителі та батьки, самостійно визначають кількість предметів і годин для конкретних класів. Разом із тим, мистецтву приділяється належна увага: предмети „Мистецтво” і „Музика” у граматичних школах викладаються у перші три роки навчання по 2 годин на тиждень. З 4 – 5 років навчання 50% часу відводиться на предмети за вибором. Застосовується блочний принцип, яким передбачає вибір по 4 години з кожного блоку (до них входять „Музика”, „Образотворче мистецтво”, „Дизайн”, „Драма”). У 4-5-х класах вивчається „Музика” — 3 години, „Історія мистецтв” – 2 години, а з 6-го класу — по-різному на природничо-науковому та класичному відділеннях (по 2 та 7 годин відповідно).

На відміну від середньої школи, у початковій, як правило, діють комплексні програми, оцінюються міждисциплінарні знання й навички учнів; педагогічні колективи самі вирішують, як викладати предмети національного навчального плану – у вигляді окремих предметів чи інтегрованих курсів, про­грамних модулів.

В Англії донині розповсюджене переконання, що повноцінна середня освіта має базуватися на класично-гуманітарній культурі. Музика в них викладається на високому методичному рівні, особливо хоровий спів у школах, створених на кошти релігійних та благодійних організацій [20, с. 2]. Особливістю англійської системи художньо-естетичного виховання є широке використання у навчально-виховному процесі сучасних засобів масової інформації – радіо та телебачення, забезпечення можливостей для навчання школярів інструментального виконавства (наприклад, створення регіональних курсів безкоштовного навчання гри на інструментах при регіональних освітніх центрах), де дітям, юнакам і дівчатам надається можливість безкоштовно займатися музикою. Талановитим учням навіть призначають стипендію, завдяки якій вони можуть сплачувати приватні заняття, а також відвідувати так звані суботні музичні курси, організовані для дітей та молоді музичними навчальними закладами. Однак, при цьому зазначимо, що такі заняття доступні лише обмеженій кількості учнів загальноосвітніх шкіл [2, с. 20].

Варто зазначити, що в Англії існує досить складна система визначення обов'язкових і факультативних навчальних дисциплін для школярів. Кожна школа сама вирішує, які навчальні предмети мають бути обов'язковими та який їх обсяг (кількість годин на тиждень і навчальний рік) є необхідним для конкретного класу.

В основних школах цієї країни навчаються діти від 5 до 11 років Навчання розподіляється на два цикли: нижчий і вищий. У наш час в умовах реформування освіти частіше реалізується концепція, в якій перший етап основної школи охоплює чотири класи (діти віком від 5 до 9 років). Потім учні переходять до наступного етапу, який також передбачає чотири роки навчання (до 13-14 років). Загальний контроль і фінансування шкіл в Англії здійснюється місцевою владою та органами освіти. Педагогічна рада школи, до якої входять учителі та представники від батьків, має вирішальний голос у питаннях про розподіл і використання коштів шкільного бюджету Це суттєво впливає на визначення обов'язкових навчальних предметів для учнів різних класів.

Рішення про включення музичних дисциплін до навчального плану приймає керівництво школи разом із педагогічною радою, враховуючи побажання учнів та батьків. Обсяг часу і зміст програм з музичного виховання залежать від рішення педагогічної ради школи. Незважаючи на те, що в основних школах Англії не вистачає кваліфікованих учителів музики, в більшості англійських шкіл заняття з музики проводяться на досить високому методичному рівні.

У школах, що були створені на кошти релігійних та інших благодійних організацій і ґрунтуються на давніх хорових традиціях, існують досить досконалі програми навчання хорового співу. Заслуговує на увагу широке використання на уроках музики в англійських школах радіо і телебачення, що є особливо важливим для тих шкіл, які не мають кваліфікованих педагогів із цієї спеціальності. Незалежно від кількості відведених на цей предмет навчальних годин у деяких основних школах Англії, починаючи зі старших класів (7-6-й класи), створюються широкі можливості для інструментальної музичної підготовки учнів. Англія – єдина країна Західної Європи, в якій впроваджено цей тип музичної освіти учнів у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. Музично-інструментальна підготовка учнів є сферою, в якій працюють спеціалісти, запрошені до школи місцевими органами освіти. Більшість із них як правило, має інше основне місце роботи (оркестр, хор, консерваторія). Окремі школи запрошують одночасно декілька таких спеціалістів, створюючи широкі можливості для навчання здібних учнів, зокрема для опанування гри на різних музичних інструментах [2, с. 20].

Високого рівня в художньому, зокрема музичному вихованні школярів, досягла Угорщина. Протягом останніх років функцію основоположного документу для розробки різних програм з мистецтва виконує державний освітній стандарт, який, до речі, з кожним роком удосконалюється і перевидається в оновленому вигляді. Згідно з цим документом, предмети мистецтва – музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного – охоплюють 16% загального обсягу навчання в загальноосвітній початковій школі та близько 10% у старшій (для порівняння: в Україні у початковій школі мистецькі дисципліни складають близько 7%, а в старшій вони відсутні).

Музика і співи викладаються в угорських загальноосвітніх школах з 1-го по 10-й класи. Велика роль приділяється охопленню всіх дітей хоровими заняттями. У старших класах гімназій вивчається історія музики. У цій країні також набули популярності загальноосвітні школи з поглибленим вивченням предметів музично-естетичного циклу, які, як свідчать багаторічні дослідження, сприяють інтенсивному загальному розвитку дітей, зростанню успішності з інших предметів. Досвід угорських педагогів з музично-естетичного виховання вивчається у багатьох країнах світу [20, с. 3].

У Польщі реформування загальної середньої освіти відбувається в напрямі інтеграції мистецьких дисциплін (практичне впровадження проекту реформи почалося з 2001 року). Інтеграція музики з рухом і словом на заняттях з учнями не вимагає пояснень. На думку М. Пшиходзінської, площини музично-образотворчої інтеграції можна шукати в різних аспектах і в різних вікових групах [24, с. 260].

Перцепція музичних творів і образотворча експресія, що викликана музикою, представлена у циклі різних вправ, який складається з малювання відповідно до тексту пісеньки (це найпростіше), образотворчої інтерпретації програмного змісту інструментальних творів (більш складні завдання) та інтерпретації елементів форми або всієї музичної форми (найскладніше).

Перцепція структур і творів образотворчого мистецтва зображуваль­них і абстрактних або їх звукової інтерпретації – це інший цикл вправ, до якого входять: "співані оповідання" про зміст представлених образів; вправи щодо проникливого обстеження графічного розміщення композиції окреслених форм (контурів), плям, ліній у різних просторових положеннях (перспективах) та їх звукова інтерпретація, компонування музичних творів "на тему" абстрактних образів.

Інший вид вправ становить зінтеґрована експресія: музична, образотвор­ча, а також вербальна і рухово-драматична фрейнетовського типу (деякі французькі школи працюють за програмою Celestyna Freineta, в якій великого значення надається художньо-експресивній діяльності дитини, її вільній музичній творчості, найчастіше зінтегрованій із рисунками і власною дитячою поезією або з імпровізованими драматичними сценками) [24, с. 260].

Барбара Смолєньска-Зєліньска підкреслює важливість інтегрованої музично-образотворчої діяльності, яка інтенсивно формує і розвиває уяву, творче мислення, еластичність апарату перцепції, і в той же час дає можливість будь-якому учневі обирати ту мову (музичну чи образотворчу), якою він може "висловлюватися" відповідно до свого обдарування [Ніколаї, с. 260].

У рамках реформи освіти в роботі з підлітками та молоддю рекоменду­ється використовувати різні форми зв'язків музики та образотворчого мистецтва – як експресивну, спонтанну творчу діяльність, так і перцепцію тво­рів мистецтва. Інтеграція може також здійснюватися на підставі різних сторін образотворчих і музичних творів. Найпопулярнішим завданням є малювання образів, інспірованих слуханням програмної музики; навіяних засобами музичної виразності – типом мелодики, ритму, темпу, динаміки або перебігом звукових "подій" та їх окремих фаз, фіксацією способу організації цілого (повтори, контраст тощо) або особливостей окремих елементів структури: "гус­тої'" чи прозорої фактури, гостроти чи благозвучності гармонії, і, що най­складніше, творчого "перекладу" музичної мови на образотворчу [24, с. 261].

У 1 – 3-х класах в Польщі уроки музики проводяться спільно з уроками польської мови (вивчення фольклору), фізичної культури (танцювальна діяльність), природознавства (вивчення пісень певної пори року). В основній школі введено інтегрований курс „Мистецтво” (музика та образотворче мистецтво). У 4 – 6 класах основ­ної школи заняття групуються у блоки і предмет „Мистецтво” входить до групи гуманітарних дисциплін, учителі яких широко застосовують міжпредметні зв'язки. У трирічній гімназії також викладається курс „Мистецтво”, учні опановують польську культуру минулого і сучасності. Для вчителів видано нові базові програми з мистецтва, активно впроваджуються авторські програми [20, с. 3].

У музичній освіті учнівської молоді Нідерландів особлива увага приділяється виховному впливу музики в школі. У цій країні не існує обов'язкових для всіх шкіл програм, рекомендованих органами освіти. Школи мають широку свободу у виборі програм, а також у складанні авторських програм досвідченими педагогами. У цих програмах, як правило, зміст музичної освіти зосереджується на таких напрямах, як: спів і розвиток голосу, ритміка, слухання музики, гра на музичних інструментах, музична імпровізація.

Під час навчання гри на інструментах (фортепіано, флейта, тощо) педагоги дотримуються засад креативної педагогіки, тому вони вважають, що учням, насамперед, належить створити ситуацію евристичного відкриття і переживання музичних звуків, і лише пізніше можна переходити до систематичних практичних занять.

Рухи під музику – одна з основних форм музичної освіти в школах Нідерландії. Педагоги звертають увагу на виховні аспекти занять ритмікою, зокрема на формування позитивних відносин у колективі. Рух, як інструмент комунікації, має, на думку педагогів цієї країни, проявляти себе саме в танцях. Обсяг навчальних занять за цими розділами програми залежить від загальної концепції музичного виховання учнів, яку реалізує кожний учитель музики у своїй школі. Педагоги-фахівці отримують відчутну методичну допомогу від досвідчених колег-методистів (консультантів), які складають плани-конспекти занять для малодосвідчених учителів, проводять відкриті уроки, організовують методичні курси з підвищення кваліфікації. Але методич­на допомога вчителям шкіл організовується лише з власного бажання педагога підвищити свій кваліфікаційний рівень [2, с. 20-21].

У скандинавських країнах – Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії – набуло розповсюдження варіативне навчання: школи мають значну свободу вибору під час складання навчальних планів і програм з різних предметів, які обирають педагогічні колективи та адміністрація закладів. Поряд з основними загальноосвітніми школами діють школи з елементами профільного навчання, в яких дирекція (разом із педагогічною радою) самостійно складає навчальні плани та обирає предмети для навчання учнів [2, с. 3].

У Данії функціонує 10-річна основна школа. Музика як обов'язковий предмет дев'ятирічної базової школи Данії вивчається учнями 1 – 6-х класів: в 1-му та 5 – 6-х класах – по одній годині, а в 2 – 4-х класах – по дві години на тиждень. У 8 – 10-х класах (10-й клас є додатковим) датські школярі можуть вивчати музику як один із предметів на вибір [3, с. 26]. Місцеві органи освіти мають також право збільшити кількість занять музикою в школах, де для цього є належні умови, а також організувати факультативні заняття для навчання учнів гри на музичних інструментах [2, с.21].

На думку датських педагогів, загальна музична освіта покликана розвинути в дітей здатність відчувати музику і виражати себе за допомогою звуків. Вивчення музики в школі має стати передумовою для формуван­ня в людини усвідомленої, стійкої потреби в прилученні до різноманітних форм і явищ музичного життя суспільства.

Активна музична творчість покликана сприяти емоційному та інтелектуальному розвитку учнів, розвивати моторні функції та здатність зосереджуватись, по­глиблювати розуміння себе як частини людської спільноти.

Завдання музичної освіти – прищеплювати молоді розуміння значення музичних традицій Данії та інших країн, як у контексті сучасного соціокультурного життя, так і в історичній перспективі. Основні знання та вміння, детерміновані програмами Міністерства освіти Данії, стосуються чотирьох аспектів музичної освіти: співу, інструментального вико­нання, руху під музичний супровід і теорії музики. Спів передбачає вивчення широкого репертуару датських і зарубіжних пісень, як історичних, так і сучас­них. Учні вчаться співати в унісон та виконувати сольні партії. Датські педагоги приділяють значну увагу роботі дітей над голосом, розвитку техніки, експресивності співу. Беруться до уваги й такі характеристики вокаль­ної діяльності, як мелодійність, артикуляція.

Гра на різних інструментах дає учням змогу зрозуміти звукові й технічні особливості різних груп інструментів. Головними складовими навчання гри на інструментах у датській загальноосвітній школі є розвиток відчуття настрою, інтонації та ритму, ударні техніки, музичне виконавство, розвиток технічної культури виконання, імпровізація в процесі гри в такт, виконання простих ритмів і гри на духових інструментах. Для розвитку в учнів відчуття ритму використо­вується гра на ударних інструментах. Навчання композиції, гармонії, гами, акордів рекомендується здійснювати за допомогою акустичних, електронних струнних і клавішних інструментів.

Рух під музичний супровід. З метою розвитку відчуття музичного настрою, форми, експресії учні ма­ють долучатися до роботи зі старими та сучасними пісенними партіями, традиційними датськими та інши­ми національними танцями, а також до імпровізації рухів і драматизації.

Теорія музики. Вивчаючи теорію музики, школярі мають набути знань про музичну композицію, навчитися повноцінно, глибоко і критично сприймати му­зичні твори. Значна увага приділяється розумінню учнями таких музичних понять, як: сила, тривалість, висота, тембр, консонанс і дисонанс звуків, а також акорд та поєднання акордів.

Датських дітей навчають також композиції, імпровізації та використанню можливостей нових музичних технологій. Педагоги опікуються й тим, аби надавати учням можливість для музичної практики [3, с. 26].

В інших скандинавських країнах навчальний цикл охоплює дев'ять років основної та нижчої середньої школи У Фінляндії, зокрема, здійснено широку модернізацію підготовки вчителів у вищих навчальних закладах. Нова система освіти віддзеркалює особливу увагу держави до кваліфікованих музичних кадрів у школах. Музика в школах є обов'язковим предметом, на який виводяться 2 години на тиждень у 1 – 6-х класах та 1 година в 7 – 9-х класах ос­новної школи. У 1 – 6-х класах музику викладають вчителі, які мають кваліфікацію з двох предметів (наприклад, рідна або іноземна мова і музика).

Більшість шкіл Фінляндії, в яких учні навчаються в 1-6-х класах, розташовані поза міськими центрами і мають недостатню кількість учителів із музичною спеціалізацією. Тому всі студенти педагогічних за­кладів із музичними здібностями (почуття ритму музичний слух) зобов'язані в межах навчальних планів своїх факультетів вивчати предмет "Музика", отримую­чи право викладати його в школі. У 7-9-х класах цей предмет викладають лише фахівці з музики.

Також у школах Фінляндії крім обов'язкових уроків з музики учні мають можливість добровільно відвідува­ти факультативні заняття з хорового співу, оркестру, ритміки, брати участь в естрадних інструментальних колективах, тощо. Для учнів, зацікавлених у поглибленій музичній підготовці, передбачені заняття із значно ширшим обсягом навчання [2, с. 21].

У Швеції обсяг обов'язкових навчальних годин на музичні дисципліни в основній школі становить: 1 годину на тиждень в 1 – 2-х класах, 2 години – у 3 – 4-х кла­сах, 1 годину в 6-му класі, 2 години в 7-му класі та 1 годину в 9-му класі. У 7-9-х класах для вільного вибору учнями факультативних занять із музики відведено 2 щотижневі години, вони присвячуються навчанню гри на музичних інструментах або хоровому співу. Крім музики у шведських школах є такий обов'язковий пред­мет, як "Мистецтво", який викладається в обсязі 4 годи­ни на тиждень в 7-му класі та 3 години у 8-му класі. Зміст предмета охоплює проблематику різких сфер мистецтва.

У початкових школах (1-6-й класи) Швеції інтегро­ване навчання учнів доповнюється тісною співпрацею з позашкільними навчально-виховними закладами, наприклад, зі спеціальними музичними школами. По­ширеною є практика розташування спеціальних на­вчальних закладів на території або в приміщенні основної школи. Таким чином, створюються сприятливі умови для бажаючих навчатися гри на музичних інструментах або співати в шкільному хорі під керівництвом фахівців. Важливою є роль учителів із спеціальних музичних шкіл, завданням яких є поши­рення творчих контактів з учнями початкових класів і залучення їх до поглибленої музичної освіти.

Як бачимо, в школах різних країн Європи проблема музичного виховання дітей має власні шляхи вирішення. Але єднає їх одне – навчання учнів музики з опорою на образність, емоційність, асоціативність, ритмічність, що сприяє єдності душевно-комфортного та тілесного розвитку, фізичного та етико-естетичного виховання, формування особистісного ставлення до мистецтва та дійсності.