2. Напад Німеччини на срср. Оборонні бої Червоної Армії у 1941-1942 рр.

У 1940-1941 р. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і згідно з планом “Барабаросса”, розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу. Радянське керівництво засуджувало “чутки” про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непорушності радянсько-німецького договору.

Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної Армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

План “Барбаросса” передбачав “бліцкріг” – блискавичну війну: протягом 2 – 2,5 місяців знищити Червону Армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному – на Ленінград, центральному – на Москву, південному – на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

А.Гітлер: “Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічну рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовиків, але й розв’яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною”.

За планом “Ост” німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.

Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій “Південь” на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередниченком.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони посунулись углиб України на 300-350 км. Червона Армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чол. (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків.

Причини поразок радянських військ:

1) прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації. Переоцінка значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини на СРСР;

2) неукомплектованість Червоної Армії кваліфікованими командирськими кадрами. Кращі з яких стали жертвами сталінських репресій (знищено 20% командного складу Червоної Армії). Нові командири були погано підготовлені, некомпетентні;

3) незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, немобілізованість частин Червоної Армії (Сталін боявся спровокувати напад Німеччини);

4) Німеччина, яка завоювала більшу частину Європи, за воєнно-економічним потенціалом значно перевершувала Радянський Союз. Армія Німеччини і її союзників, що виступила проти СРСР, налічувала 5,5 млн. солдат і офіцерів, у той час як радянські війська – 2,9 млн.

7 липня-26 вересня – оборона Києва, яка відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: у полон потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту.

5 серпня-16 жовтня 1941 р. – оборона Одеси.

30 жовтня 1941 р.-4 липня 1942 р. – оборона Севастополя (250 днів).

Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армії “Південь” окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план “блискавичної війни” був зірваний. Розпочалася перебудова економіки на воєнний лад (гасло “Все для фронту, все для перемоги!”). 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об’єднав у своїх руках усю державну, господарську і воєнну владу в країні. Розпочалася евакуація усього радянського майна. З України було евакуйоване на схід понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів (понад 5 млн. голів худоби), Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців. Все, що не можна було вивезти підлягало знищенню.

Після розгрому Південно-Західного фронту ворог кинув основні сили на Москву, де з 30 вересня по 5 грудня йшли важкі оборонні бої. 5-6 грудня радянські війська пішли в контрнаступ, розгромивши німців і відкинувши її на захід на 100-250 км. Перемога під Москвою остаточно поховала гітлерівський план “бліцкрігу”.

Сталін вирішив використати цей успіх для розвитку загального наступу. Але даний захід був погано продуманий у матеріально-технічному відношенні. Трагічні наслідки мала наступальна операція під Харковом військ Південно-Західного фронту у травні 1942 р.: загинуло три армії, у полон потрапило 240 тис. солдатів і офіцерів.

Поразки в Україні різко змінили воєнно-стратегічну ситуацію, ініціатива знову перейшла до рук ворога. У червні 1942 р. німці прорвали фронт вглиб на 200-400 км. протяжністю 600-650 км.

22 липня 1942 р. після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР.