Додаткові статеві залози

В тазову частину сечостатевого канала відкриваються вивідні потоки 5 додаткових статевих залоз: міхурцеві, передміхурова, цибулино-сечівникова та сечостатеві.

1. Міхурцева залоза – парна, розташовується дорсально від шийки сечового міхура. Її вивідна протока зливається з сім’япроводом, утворюючи сім’явипорскувальну протоку, яка відкривається в початковій частині сечостатевого канала.

2. Передміхурова залоза – непарна, знаходиться біля початкової частини сечостатевого канала. В ній розрізняють застінну і пристінну частини. Застінна частина розміщена дорсально на шийці сечового міхура і початковій частині сечостатевого каналу. Вона відкривається численними вивідними протоками біля сім’яного горбка. Пристінна частина залози лежить між слизовою і м’язовою оболонками сечостатевого каналу. Її вивідні протоки відкриваються в дорсальну стінку сечостатевого каналу, які розташовані у чотири ряди.

Передміхурова залоза розвинута сильніше у тварини з великими сім’яниками.

3. Цибулино-сечівникова залоза – парна, розташовується в кінцевому відділі тазової частини сечостатевого каналу. Ця залоза прикрита цибулино-печеристим м’язом. Протока залози відкривається в дорсальну стінку сечостатевого каналу.

Всі ці залози в певній послідовності виробляють секрет, що розбавляє та живить спермії.

Сечостатеві залози - розсіяні по сечостатевому каналу, вони незначні за розмірами і виділяють невелику кількість секрету.

Сім’яниковий мішок (saccus testicularis) – це випин вентральної черевної стінки в якому лежать сім’яники з придатками.. Він складається з мошонки (scrotum), загальної пахвинної оболонки і м’яза- зовнішнього підвішувача сім’яника..

Мошонка складається із шкіри мошонки та мязово-еластичної оболонки. Шкіра мошонки вкрита рідким волоссям, зморшкувата, має потові і сальні залози. М’язово-еластична оболонкаформує перетинку мошонки та розділяє загальну порожнину мошонки на дві камери. Вона складається із непосмугованої м’язової тканини.

М’яз-зовнішній підвішувач сім’яника розміщується на латеральній поверхні загальної пахвинної оболонкиі щільно з нею зростається. Від мошонки даний м’яз відділений фасцією підвішувача, яка походить від фасції апоневроза зовнішнього косого черевного м’яза і пухко сполучається з мошонкою. Він побудований із посмугованої м’язової тканини і є відщепленням внутрішнього косого черевного м’яза.

Загальна пахвинна оболонка складається із двох листків (фіброзного і серозного, що зрослися між собою). Фіброзний листок загальної пахвинної оболонки походить з поперечної черевної фасції. Серозний листок загальної пахвинної оболонки є відщепленням в порожнину мошонки парієтального листка очеревини. Серозний листок загальної пахвинної оболонки переходить на сім’яник, придаток сім’яника та сім’яний канатик, утворюючи брижу сім’яника та серозну оболонку сім’яника і його придатка (власне пахвинна оболонка)

Статевий член (penis, s. falos, s. ud) – непарний, циліндричної форми орган, що розташовується між стегнами. Це орган парування і виведення сечі в зовнішнє середовище.

Він має корінь, тіло і голівку. Корінь статевого члена утворений двома ніжками, які кріпляться до сідничних кісток. Зливаючись, ніжки переходять в корінь, а потім в тіло, що закінчується голівкою. У бика і хряка тіло утворює сигмоподібний згин. Корінь і тіло цього органа знаходяться між черевними м’язами та шкірою. Голівка статевого члена оточена припуцієм. Вона має різну будову у різних видів тварин.

На вентральній частині тіла статевого члена розташовується сечостатева борозна, в якій проходить сечостатевий канал. Останній у козла і барана виступає у вигляді відростка. Зовні статевий член вкритий шкірою, під якою залягає парне печересте (кавернозне) тіло, розділене поздовжньою фіброзною перегородкою. Печересте тіло складається з білкової сполучнотканинної оболонки та трабекул і печеристих порожнин (каверн). Останні представляють собою видозмінені судини. В стані ерекції статевий член видовжується, потовщується і стає щільним внаслідок наповнення печер кров’ю. Це відбувається завдяки того, що сіднично-печеристі м’язи, огортаючи кожну ніжку статевого члена, обмежують відтік крові від нього під час ерекції.

Препуцій або крайня плоть статевого члена (praeputium) –- це складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена. Він складається із двох листків – зовнішнього (шкірного), який переходить у внутрішній (парієтальний). Останній біля заднього кінця голівки статевого члена завертає на неї, утворюючи вісцеральний листок припуція. Він зростається з печеристим тілом голівки, а на передньому її кінці переходить в слизову оболонку сечостатевого канала.

Між парієтальним та вісцеральним листками препуція знаходиться препуціальний простір. В нього веде препуційний отвір.

Вісцеральний листок препуція містить спеціальні препуційні залози, які виробляють секрет – смегму.

На голівку препуцій натягується парним препуційним м’язом (починається від підшкірного м’яза в ділянці мечоподібного відростка груднини). Голівка статевого члена втягується в препуційну порожнину парним м’язом - статевочленним ретрактором (з непосмугованої м’язової тканини, починається від 2-3- го хвостових хребців).

Таблиця 4