Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичні вказівки Нутрощі 2014.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
195 Кб
Скачать
☆

Класифікація шлунків:

І. За кількістю камер:

– однокамерні (кінь, свиня, собака)

– багатокамерні (жуйні , верблюди);

ІІ. За характером будови слизової оболонки:

– стравохідного типу (беззалозистий) (кенгуру);

– кишкового типу (залозистий) (собака);

– змішаного або ставохідно-кишкового( кінь, свиня, жуйні).

Однокамерний шлунок – видовжений мішок з нижнім опуклим краєм – більша кривина і верхнім угнутим краєм – менша кривина. Середня частина шлунка з боку більшої кривизни називається дно шлунка.

Кардія (кардіальний отвір) – лійкоподібний вхід стравоходу в шлунок (ліворуч на меншій кривині).

Пілорус (пілоричний отвір) – вихід із шлунка в дванадцятипалу кишку (праворуч).

Поверхні шлунка:

    • діафрагмальна (пристінкова) – передня, прилягає до печінки й діафрагми;

    • нутрощева (вісцеральна) – задня, прилягає до кишок.

Характеристика шлунка як трубкоподібного органу:

1. Слизова оболонка:

а) шлунки кишкового типу – містять на всьому протязі залози і вкрита одношаровим стовпчастим (циліндричним) епітелієм;

б) шлунки стравохідно-кишкового типу:

– беззалозиста (стравохідна частина) – плоский багатошаровий незроговілий епітелій, залози відсутні;

– (кишкова частина) – одношаровий циліндричний епітелій, залози різноманітної функції і будови:

• ділянка залоз дна (донна, фундальна) – товща, має більш червонувате забарвлення, борозни і шлункові ямки, куди відкриваються залози;

• ділянка кардіальних залоз – світлого кольору;

• ділянка пілоричних залоз – світла з жовтуватим відтінком, видно невеликі ямки.

в) шлунки стравохідного типу - плоский багатошаровий зроговілий епітелій, залози відсутні.

2. М’язова оболонка – гладенька м’язова тканина, що складається з трьох шарів:

а) поздовжній шар – тонкий, розміщений поверхнево на більшій та меншій кривизнах шлунка від стравоходу до пілоруса;

б) циркулярний (коловий) шар – у ділянці донних і пілоричних залоз (у правій частині), формує сфінктер пілоруса;

в) косий шар – у лівій половині шлунка.

3. Серозна оболонка – очеревина, з меншої кривизни переходить у менший сальник, а з більшої – в більший сальник.

Менший сальник складається з печінково-шлункової зв’язки, яка з’єднує шлунок з печінкою. Ліворуч вона зливається з печінково-стравохідною зв’язкою, а праворуч – з печінково-дванадцятипалою зв’язкою.

Більший сальник – на протязі від більшої кривизни шлунка до попереку формує сальникову сумку, вхід в яку знаходиться справа від медіанної площини між каудальною порожнистою і ворітною венами, медіально від правої нирки. Між листками більшого сальника лежить селезінка, яка з’єднується з більшою кривизною шлунка шлунково-селезінковою зв’язкою.

Видові особливості:

СБ: шлунок кишкового типу, ділянка кардіальних залоз у вигляді вузької стрічки біля кардії; ділянка залоз дна – займає ліву половину шлунка; пілоричних залоз – праву;

СВ: шлунок стравохідно-кишкового типу, поблизу кардії з боку більшої кривизни розміщений дивертикул; пілорус має сфінктер, який складається з півмісяцевого валика з боку більшої кривизни та подушки – з боку меншої кривизни; ділянка кардіальних залоз велика, займає ділянку дивертикула і лівої частини шлунка; донних залоз – заходить у пілоричнк частину; пілоричних – невелика;

кінь: щлунок стравохідно-кишкового типу і має незначний об’єм – 6-12 л; стравохід входить у шлунок косо, внаслідок доброї виразності сліпого мішка із беззалозистою частиною слизової оболонки, він не розширюється, навіть дещо звужується; подвійний пілоричний сфінктер, який обмежує порожнину пілоруса; дві значні м’язові петлі в кардіальній частині шлунка в ділянці входу стравоходу, які складають кардіальний сфінктер, котрий тим більше стискає кардіальний отвір, чим більше наповнюється шлунок (рвота неможлива); в ділянці меншої кривизни є кутова вирізка, яка глибоко вдається в шлунок, тому кардія і пілорус зближені;

Видові особливості більшого сальника:

СБ: добре розвинутий, вкриває вентральну черевну стінку і відокремлює її від кишкових петель.

СВ: лежить між петлями кишечника, вкриває їх з вентральної поверхні.

кінь: вкриває дванадцятипалу кишку, праве дорсальне положення ободової кишки, підшлункову залозу, сліпий мішок шлунка.

Багатокамерний шлунок жуйних тварин (велика рогата худоба, вівця, коза) стравохідно-кишкового типу. Перші три камери – рубець, сітка, книжка утворюють передшлунок (proventriculus) мають стравохідний тип будови слизової оболонки, без залоз, четверта камера – сичуг є власне шлунком і має кишковий тип будови.

У передшлунку слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, беззалозиста. У камерах передшлунку відбувається розщеплення целюлози рослинних кормів, а також крохмалю та цукру за рахунок наявності корисної мікрофлори (інфузорій, бактерій, ферментів рослин).

Рубець (rumen) – найбільша камера у дорослої великої рогатої худоби (V до 100–120 л) і друга у новонароджених і молочних тварин,. займає всю ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в тазову порожнину. В рубці розрізняють дорсальний і вентральний мішки, які відокремлені назовні лівою та правою поздовжньою борознами, а з середини їм відповідають складки слизової оболонки. В каудальній частині рубця розміщені поперечні вінцеві борозни, які відмежовують каудальні дорсальні та вентральні сліпі мішки. В краніальній частині дорсального мішка краніальною поперечною борозною відмежований присінок рубця, в який входить лійкоподібне розширення стравоходу. Від отвору стравоходу починається борозна сітки. На дорсальному мішку рубця, краніально, в лівому підребер’ї розміщена вкрита серозною оболонкою селезінка.

Стінка рубця представлена слизовою, м’язовою та серозною оболонками. Слизова оболонка беззалозиста, шкіряна (багатошаровий плоский зроговілий епітелій), вкрита великою кількістю сосочків довжиною близько 1 см. М’язова оболонка представлена гладенькою не посмугованою мускулатурою. Зовнішній шар – поздовжній, внутрішній – коловий. Зовні сичуг вкритий серозною оболонкою, яка продовжується в сальники. Краніально рубець прикріплений до діафрагми та поперекових м’язів. Малий сальник сполучає

Сітка (reticulum) – камера округлої форми (V близько 7–10 л) розміщена між рубцем і книжкою в куполі діафрагми в ділянці мечоподібного відростка). З рубцем сполучається овальним рубцево-сітковим отвором, а з книжкою вузьким щілиноподібним – сітково-книжковим. Слизова оболонка має характерний рельєф, на якій розташовані складки – гребінці сітки, що утворюють багатокутні вічка. В правій потовщеній стінці сітки розміщена спіралеподібної форми борозна сітки, яка тягнеться від отвору стравоходу до сітково-книжкового отвору, де переходить в дно (міст) книжки. В борозні сітки розрізняють: дно та дві губи у вигляді валиків. Під слизовою оболонкою дна лежить коловий шар, а під губами поздовжній шар м’язів. Під час скорочення губи борозни змикаються, перетворюючи борозну в трубку і відбувається зближення отвору стравоходу з отвором книжки. Ззовні сітка вкрита серозною оболонкою.

Книжка (omasum) – кулястої форми камера (V близько 10–12 л), розміщена в правому підребер’ї на рівні лопатко-плечового суглоба 7–9 міжреберного проміжку. Слизова оболонка має характерний рельєф у вигляді листочків (складок слизової оболонки)

Розрізняють листочки чотирьох розмірів: великі (у врх – 22-24, у дрх – 20-22), середні (поміж великими), малі (поміж великих і середніх) і самі малі (відсутні у кози). Поверхня листочків вкрита короткими сосочками зі зроговілим епітелієм. Загальна площа слизової оболонки книжки 7 м2. Листочки розміщені в дорсокаудальній частині книжки, в каудовентральній розміщене основа (дно) книжки. Між краями листочків і основою утворюється канал книжки по якому їжа просувається до книжково-сичужного отвору, який сполучає книжку з сичугом. Книжково-сичужний отвір обмежований складками слизової оболонки сичуга – парусами.

Сичуг (abomasum) – камера у формі витягнутої та вигнутої груші (V близько 9–16 л), найбільша у новонароджених і молочних тварин. Розміщений в вентральній ділянці правого підребер’я і ділянці мечоподібного хряща на рівні 10–12 міжреберного проміжку. На сичу зі розрізняють: тіло (нижня ділянка), більшу та меншу кривину. Слизова оболонка сичуга м’яка, ніжна, вкрита одношаровим циліндричним епітелієм, утворює спіралеподібні складки (у врх – 23, у вівці – 15). В товщі слизової розміщені залози: на початку сичуга – кардіальні, на більшій частині тіла – фундальні (власні) і в звуженій пілоричній частині – пілоричні. На слизовій оболонці пілоруса є підвищення у вигляді валика, що попереджує повернення хімуса з кишечника в сичуг. Малий сальник сполучає сичуг з вісцеральною поверхнею печінки. Більший сальник відходить від поздовжніх борозен рубця і великої кривини сичуга. Листки сальника охоплюють вентральний мішок рубця і вкривають петлі тонкої і товтої кишок, відокремлюючи їх від стінки черевної порожнини.