- •Тема 1. Апарат травлення. Головна кишка
- •Головна кишка (ротова порожнина та глотка)
- •За функцією та розміщенням:
- •За будовою:
- •За формою жувальної поверхні (поверхні змикання)
- •Зубні формули сільськогосподарських тварин
- •Застінні слинні залози
- •Тема 2. Передня кишка (стравохід, шлунок)
- •М’язи глотки
- •Запитання для самоконтролю
- •Класифікація шлунків:
- •1. Слизова оболонка:
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Середня (тонка) та задня (товста) кишкИ
- •Застінні травні залози (печінка та підшлункова залоза)
- •Задня кишка (товста кишка)
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Апарат дихання. Сечові органи
- •Сечові органи
- •3. Зовнішня оболонка – адвентиція.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Органи розмноження
- •Додаткові статеві залози
- •Видові особливості статевих органів самців сільськогоподарських тварин
- •Зовнішні статеві органи:
- •Видові особливості будови маток:
- •Видові особливості внутрішніх статевих органів самок
- •Запитання для самоконтролю
- •Список літератури
- •Тема 1. Апарат травлення. Головна кишка …………………………… 3
Запитання для самоконтролю
1. Які органи входять до складу передньої кишки?
2. Топографія і будова стравоходу.
3. Класифікація шлунків.
4. Будова однокамерного шлунка.
5. Мікроскопічна будова шлункових залоз.
6. Багатокамерний шлунок, його макро- і мікроскопічна будова.
7. Топографія шлунка свійських тварин.
Тема 3. Середня (тонка) та задня (товста) кишкИ
Мета заняття. Засвоїти особливості будови органів тонкої та товстої кишок, печінки та підшлункової залози. Видові та вікові особливості будови та топографії органів у різних видів сільськогосподарських тварин.
Матеріальне забезпечення. Вологі препарати органів тонкого та товстого відділу кишечника, підшлункової залози та печінки великої рогатої худоби, коня, свині, собаки; схеми; таблиці.
Кишечник (intestinum, enteron): розрізняють тонкий кишечник (тонка кишка) – intestinum tenue, який складається з трьох кишок: дванадцятипалої, порожньої та клубової і товстий кишечник (товста кишка) – intestinum crassum, до складу якого входять сліпа, ободова і пряма кишки. Пряма кишка переходить у відхідниковий канал з зовнішнім отвором – відхідником.
Тонка кишка (intestinum tenue) є звуженою частиною кишкової трубки, в якій закінчуються процеси перетравлення їжі і починаються процеси всмоктування поживних речовин.
Загальні закономірності будови. Стінка тонкої кишки має три шари:
внутрішній – слизова оболонка,
середній – м’язова оболонка, та
зовнішній – серозна оболонка.
1. Слизова оболонка – ніжна, бархатиста, вистелена одношаровим циліндричним облямівковим епітелієм, утворює чисельні колоподібні чи спіралеподібні невисокі складки. Між ними розташовані ворсинки. У слизовій оболонці міститься значна кількість травних залоз: 1) кишкові (крипти), або люберкінові та дванадцятипалі, або бруннерові залози. Кишкові залози (крипти) розміщені між ворсинками в заглибинах складок; 12-палі залози дрібні, трубчасто-альвеолярного типу розміщені на початку дванадцятипалої кишки (на 1-2 см). Між ворсинками розміщені поодинокі лімфоїдні вузлики, які об’єднуючись утворюють лімфоїдні кишкові (пейєрові) бляшки.
2. М’язова оболонка – побудована із не посмугованої гладенької м’язової тканини, яка складається з двох шарів: внутрішнього – колового і зовнішнього – поздовжнього.
3. Серозна оболонка – переходить на кишки з брижі (mesenterium), на яких вона підвішена.
Дванадцятипала кишка (intestinum duodenum) – початковий відділ тонкої кишки, зв’язана з підшлунковою залозою, має вигляд петлі. В ній закінчується перетравлення і починається всмоктування поживних речовин. 12-ти пала кишка відносно коротка (у людини довжиною в 12 пальців (їх поперечників)), у великої рогатої худоби – 90-120 см, коня – близько 1 м, у овець і кіз –50 см, у свині 40-90 см, у собаки – 29 см. Підвішена на короткій брижі (у собаки на довгій) в правому підребер’ї, а дистальний кінець – в поперековій (нирковій) ділянці. В просвіт 12-ти палої кишки відкриваються шлункові соки залози чотирьох видів: пристінні залози – 1) загальнокишкові, що розміщені в криптах слизової оболонки між основою ворсинок; 2) власні залози 12-палої кишки, що розміщені в підслизовому шарі; застінні залози – 3) печінка, 4) підшлункова залоза.
Видові особливості:
СБ: жовчна протока печінки і протока підшлункової залози відкриваються разом на відстані 3-8 см від пілоруса.
СВ: жовчна протока печінки відкривається на відстані 2-5 см від пілоруса, а протока підшлункової залози –на відстані 15-25 см від пілоруса;
ВРХ: протока підшлункової залози відкривається на відстані 30-40 см від пілоруса, жовчна протока печінки в просвіт 12-палої кишки на відстані 50-70 см від пілоруса;
ДРХ: (вівця, коза) протока підшлункової залози та жовчна протока печінки відкриваються разом одним соском на відстані 26-35 см від пілоруса;
КІНЬ: 12-пала кишка на початку утворює грушоподібне розширення – ампулу. З’єднується зв’язками: 1) з печінкою – lig. hepatoduodenale ; 2) з ниркою і сліпою кишкою – lig. renocecoduodenale; 3) з малою ободовою кишковою – lig. duodenocolicum. Протока підшлункової залози та жовчна протока печінки відкриваються в порожнину сосочка, який утворений складкою слизової на відстані 10-12 см від пілоруса, є ще малий сосок протоки підшлункової залози;
Порожня кишка (intestinum jejunum) – продовження 12-палої кишки, в якій відбувається всмоктування поживних речовин. Під час розтину в її порожнині майже не помітно вмісту. Сама довга кишка: у великої рогатої худоби – 35-38 (40) м, у коня 25-30 м, у свині близько 15-20 м, у собаки 2-7 м. Підвішена на довгій брижі і зібрана в чисельні кишкові петлі у вигляді гірлянди, без помітної межі переходить в клубову кишку. В слизовій оболонці порожньої кишки є загальні кишкові залози, а в підслизовому шарі більшої частини кишки трубні залози відсутні. У різних видів тварин топографія (розміщення) порожньої кишки різне.
Клубова кишка (intestinum ileum) – кінцева частина тонкої кишки, досить коротка, з’єднується зі сліпою кишкою клубово-сліпокишковою складкою, вступаючи у її вентральну стінку на межі з ободовою (у коня на малій кривині сліпої кишки). Біля отвору клубової кишки, при вході в сліпу кишку, розташований сфінктер клубової кишки. В стінках кишки розміщена значна кількість лімфоїдних вузликів, ворсинки слабко виражені. У коня і великої рогатої худоби довжина клубової кишки досягає близько 30 см.
