Застінні травні залози (печінка та підшлункова залоза)

Печінка (hepar) – щільний паренхіматозний орган, сплющеної опукло-увігнутої форми, червоно-коричневого кольору. Печінка велика травна залоза складної трубчастої будови.

Функції печінки:

1) бар’єрна або захисна (знезаражує кров від шкідливих отруйних речовин);

2) депонуюча (накопичує до 20 % крові і тваринного крохмалю (глікогену));

3) синтезуюча (утворює і виділяє жовч (для омилення жирних кислот), сечовину і сечову кислоту (для знезараження продуктів білкового обміну));

4) орган кровотворення (у плода).

На печінці розрізняють: дві поверхні – опуклу діафрагмальну і увігнуту вісцеральну; краї – тупий дорсальний край, гострі – правий і лівий бічні та вентральний краї.

По дорсальному краю праворуч проходить, зростаючись з печінкою, каудальна порожниста вена – v. cava caudalis, ліворуч від вени розміщена вирізка для стравоходу (втиснення). На нутрощевій поверхні печінки в центрі розміщені ворота печінки, через які в неї входить ворітна вена, печінкова артерія, а виходить – жовчна протока.

Печінка по вентральному гострому краю поділяється міжчасточковими вирізками на частки– ліву, праву, хвостату (розміщену дорсально над ворітьми печінки) та квадратну (розміщену вентрально від воріт). На хвостатій частці розташований хвостатий відросток, на якому є втиснення для правої нирки (крім свині). Квадратна частка круглою зв’язкою ліворуч відокремлена від лівої частки, а праворуч від жовчного міхура (у коня із-за відсутності міхура відділена вирізкою від правої частки). Розміщення і межі часток краще розглядати з нутрощевої поверхні.

Печінка зовні вкрита очеревиною і має зв’язки:

1) круглу зв’язку печінки – залишок пупкової зв’язки;

2) серпоподібну зв’язку – є продовженням круглої зв’язки на діафрагмальну поверхню печінки;

3) вінцеву (поперечну) – коротка, яка утримує печінку в певному положенні на діафрагмі та включає серпоподібну;

4) трикутні (ліва і права) є продовженням з лівого і правого боків вінцевої зв’язки.

Крім цього печінка зв’язана з правою ниркою (lig. hepatorenale), дванадцятипалою кишкою (lig. hepatoduodenale) (lig. hepatogastricum), шлунком і стравоходом (lig. hepatooesophageum).

Мікроскопічна будова печінки.Печінка як паренхіматозний орган побудований із строми та паренхіми.

Строма печінки утворена сполучнотканинною капсулою і трабекулами, які поділяють паренхіму печінки на частки.

Паренхіма – печінкові частки, що утворені печінковими балками, в яких у два ряди розміщені багатогранні печінкові клітини – гепатоцити. Між рядами гепатоцитів в межах однієї балки розташовані жовчні капіляри. Жовч, яка виділяється печінковими клітинами, надходить у щілини (капіляри), що об’єднуються у ліву і праву печінкові протоки, утворюючи загальну печінкову протоку. Загальна печінкова протока спрямовується до дванадцятипалої кишки, а при наявності жовчного міхура сполучається з міхуровою протокою і продовжується як жовчна протока. Печінка тісно пов’язана з кровоносними судинами, через неї проходить вся кров із шлунка, кишечника і селезінки по масивній ворітній вені (v. portae), розгалуження якої утворює чудову венозну сітку, кінцевими гілками якої є центральна вена , що розміщена в кожній печінковій часточці.

Видові особливості:

СБ: печінка велика з глибокими вирізками. На лівій та правій частках виділяють латеральні і медіальні частини. На хвостатій частці є ниркове втиснення, крім хвостатого відростка є ще сосочковий відросток, який нависає над ворітьми. Серпоподібна зв’язка слабко розвинута, прва трикутна зв’язка відсутня. Печінка розміщені у правому (рівень 13-ребра) і лівому (рівень 12-ребра) підребер’ях та ділянці мечоподібного відростка;

СВ: печінка велика з глибокими вирізками. На лівій та правій частках латеральні і медіальні частини. На хвостатій частці ниркове втиснення відсутнє. Квадратна частка має трикутну форму, від правої частки відділена жовчним міхуром. Печінкові часточки добре виражені на поверхні печінки (зерниста). Розміщена у правому (рівень 14 ребра) і лівому (рівень 10-ребра) підребер’ях та ділянці мечоподібного відростка;

ВРХ: печінка невелика, монолітна, слабко розділена на частки. На хвостатій частці розміщений невеликий сосочковий відросток, є ниркове втиснення. Жовчний міхур опускається нижче вентрального краю печінки. Розміщена тільки в правому підребер’ї (рівень 7-13 ребра);

КІНЬ: печінка плоска, видовжена, поділяється на частки. Ліва частка поділяється на медіальну і латеральну частини. Жовчний міхур відсутній. Є тільки печінкова протока, яка разом з протокою підшлункової залози утворює на сосочку дванадцятипалої кишки фатерів випин. Розміщена в лівому (рівень 7-12 ребра) і правому (рівень 16-ребра) підребер’ях.

Підшлункова залоза (pancreas) – пухкий паренхіматозний орган, трубчасто-альвеолярна залоза подвійної секреції (зовнішньої – виділяє підшлунковий сік у 12-ти палу кишку для розщеплення білків, вуглеводів і жирів та внутрішньої – виділяє гормони інсулін, глюкагон), що лежить в брижі початкової ділянки дванадцятипалої кишки та шлунку. На підшлунковій залозі розрізняють середню (тіло), ліву та праву частки, які неоднаково розвинені у різних тварин. Протока підшлункової залози, або вірзунгова протока – відкривається в дванадцятипалу кишку самостійно (у великої рогатої худоби, свині) або разом із жовчною протокою ( собака, кінь, дрібна рогата худоба). Іноді зустрічається додаткова протока або санторінієва (кінь, собака), яка впадає в кишку самостійно.