28 Духовні і моральні проблеми Нагірної проповіді

У своїй Нагірній проповіді Христос проповідує любов як шлях до духовного очищення та спасіння: любов до ближньою, до своїх батьків, до Бога. Проповідь Христа вчить нас вибачати і жити у мирі та злагоді з усіма. Людині він посилає прощення гасить гнів і ненависть, яку відчувають до нас. Якщо ми вибачаємо ворогам нашим, примиримося з ними, вони не будуть більше нашими ворогами — вчить Христос. Християнське вчення засуджує неправедне життя, ні заздрість, помсту та ненависть.

Важливою думкою Христового вчення є добрі стосунки в родині. Христос проповідує любов та повагу у шлюбі, засуджує розлучення або шлюб із розлученими. Нагірна проповідь вчить нас не бути жадібними, байдужими до горя інших людей, не відвертатися від тих, хто у скруті, хто просить нас позичити. Бо яким ми любимо ближнього, хіба ми відмовимо йому у допомозі, коли хтось потрапив у скруту?

Важливе місце у своїй проповіді Христос приділяє молитві: він вчить не проказувати імені Господа надаремно. Віруюча людина має спілкуватися з Богом у молитві, але це має бути не просто побутовим релігійним ритуалом! Молитва — це таїнство. Молячись, ми можемо звернутися до Бога зі своїми болями її негараздами, сповідатися про свої помилки, попросити допомоги. Бог любить усіх своїх дітей — навчає Христос. Як сонце сходить для всіх — для добрих і злих людей, так само і Бог спостерігає за всіма людьми і допоможе кожному, хто розкається у своїх гріхах та прийде до нього щиро, з вірою в серці. Саме тому і ми маємо пробачати усім, хто заподіяв нам зло, бо всі люди грішні і можуть помилятись.

29. Ідея безсмертя та Страшного суду у християнстві.

Повчання про Страшний або Останній суд було сказано Ісусом Христом декілька днів до розп’яття. Бог приходив до Адама і Єви і з ними говорив. Бог створив людей для вічного життя. По намові диявола, Адам і Єва з’їли з дерева пізнання добра і зла, що було заборонено Богом. Вони згрішили, тобто порушили заповідь Божу. Адам і Єва пізнали зло і стали смертними людьми. Вони в собі знівечили подобу Божу і за це були вигнані з раю.

Милосердя Боже є дуже великим.Бог посилав пророків через котрих дав основні закони Старого Заповіту, щоб люди провадили праведне життя. Бог обіцяв через пророків, що прийде Спаситель, Котрий визволить людей від гріхів і наверне їх назад до Бога. Тим Спасителем є Ісус Христос, Друга Особа Святої Трійці, Син Божий, Котрий зійшов з неба й прийняв тіло від Духа Святого і Пресвятої Діви Марії. Ісус Христос почав такими словами: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” (Матвій 4, 17). Покаяння значить залишити гріховне життя і почати жити по законам Божим. Тут Ісус Христос говорить про «Царство Небесне», а не про рай на землі в якому були Адам і Єва. Бог ставить нас нас на вищий рівень ніж Адама і Єву бо після упокоєння забирає душі праведників до Себе на небеса, де вони будуть жити в оселях Божих завжди. Для спасіння душі найперше є кінечна сильна віра в Бога і праведне життя. Від сильної віри залежать всі наші діла, які ведуть до спасіння як дотримування заповідей Божих, усердна молитва, відвідання храму Божого, добрі діла та каяття в своїх гріхах. Православні Християни, які себе духовно підносять, каються в своїх гріхах в святій сповіді і причащаються Святих Тайн Христових унаслідують вічне блаженство у Царстві Небеснім після відходу з цього світу. Перед воскресінням Лазара, Ісус Христос говорить до Марфи: “Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене – хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене – повіки не вмре. Чи ти віриш цьому?” Вона відповідає: “Так Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.” (Іоан 11, 25-27) Ми ясно бачимо з цих слів Ісуса Христа, що душі праведників є призначені до безсмертя