- •1.“ Сучасне розуміння категорії "культура", її сутність та структура
- •2 Культура як предмет культурології.
- •3. Поняття світової і національної культури
- •4. Структури культури: норми, цінності, інститути, знання, переконання, віра, почуття, світогляд.
- •5. Функції культури.
- •6 Культура та цивілізація
- •9. Міфологія, магія і релігія.
- •10 Походження та періодизація первісного мистецтва.
- •12)Пам'ятники первісної культури й особливості їх атрибуції
- •14. Міфи про сонячних богів: геліопольський, мемфіський, гераклеопольський.
- •15 Місце Осіріса в єгипетському пантеоні. Міфи про Осіріса та Ісіду.
- •17. Космогонічні уявлення шумерів та їх міфи про створення світу.
- •19. 100 Культурних понять шумерів у міфі про Інанну та закони “ме”.
- •20. Епос про Гільгамеша”: ідеї, образи.
- •21 Пантеон грецьких богів та історія його виникнення
- •22. Міфи про створення світу в Стародавній Греції. Старші боги.
- •23 Герої у грецькій міфології! 12 подвигів Геракла
- •24. Місце “Іліади” Гомера у формуванні панеллістичного пантеону та міфології.
- •25. Склад Нового Заповіту
- •26 . Зміст чотирьох євангелій
- •27.Композиція “Євангелія від Матфея” і місце у ній Нагорної проповіді.
- •28 Духовні і моральні проблеми Нагірної проповіді
- •29. Ідея безсмертя та Страшного суду у християнстві.
- •33 Створення світу та людини у „Першій книзі Мойсеєвій. Буття
- •34 Едем біблійний та легенда про рай у шумерів
- •35 Історія “Обраного роду” – праотець Авраам та його нащадки.
- •36 Історія Йосифа
- •37 Десять заповідей
- •38. Образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту.
- •40. Грецький вазопис архаїчного періоду.
- •41. Римський скульптурний портрет - "Історія Риму в обличчях"
- •42. Мистецтво етрусків.
- •43. "Книга, мертвих" та уявлення стародавніх єгиптян про смерть та загробний світ.
- •44. Образ Будди в образотворчому мистецтві Стародавньої Індії.
- •46. Архітектура грецького театру
- •47. Творці давньогрецької трагедії: Есхіл, Софокл, Еврипід
- •49. Театральне мистецтво Стародавнього Риму.
- •50. Легендарний Еней та його місце в історії Риму.
- •51. Міфологізація римської історії в “Енеїді” Вергілія
- •52. “Енеїда” в історії української культури: Вергілій і Котляревський.
- •53. Версії механізму будівництва пірамід.
- •54.Легенди пов'язані з Великим Сфінксом
- •55.Архітектура Високого Ренесансу (Італія)
- •56. Поняття homo universale у відношенні до культури Ренессансу
- •58. Художня культура: романський і готичний стилі.
- •61.Легендарний король Артур – лицар Круглого стола
- •62. Головні мотиви та персонажі лицарського роману: артурівський світ
- •63. Ідеал лицарського служіння дамі у романі Крет’єна де Труа “Ланселот або лицар воза”.
- •64. Історія Трістана та Ізольди як архетип непорушного кохання: Готфрід Страсбурзький, прозова французька версія 15 ст.
- •66. Доля середньовічних культурних міфів у сучасній культурі
- •67. Історія написання поеми Данте.
- •68. Композиція "Божественної комедії".
- •69 Середньовіна картина світу в „Божественній комедії” данте Аліг’єрі
28 Духовні і моральні проблеми Нагірної проповіді
У своїй Нагірній проповіді Христос проповідує любов як шлях до духовного очищення та спасіння: любов до ближньою, до своїх батьків, до Бога. Проповідь Христа вчить нас вибачати і жити у мирі та злагоді з усіма. Людині він посилає прощення гасить гнів і ненависть, яку відчувають до нас. Якщо ми вибачаємо ворогам нашим, примиримося з ними, вони не будуть більше нашими ворогами — вчить Христос. Християнське вчення засуджує неправедне життя, ні заздрість, помсту та ненависть.
Важливою думкою Христового вчення є добрі стосунки в родині. Христос проповідує любов та повагу у шлюбі, засуджує розлучення або шлюб із розлученими. Нагірна проповідь вчить нас не бути жадібними, байдужими до горя інших людей, не відвертатися від тих, хто у скруті, хто просить нас позичити. Бо яким ми любимо ближнього, хіба ми відмовимо йому у допомозі, коли хтось потрапив у скруту?
Важливе місце у своїй проповіді Христос приділяє молитві: він вчить не проказувати імені Господа надаремно. Віруюча людина має спілкуватися з Богом у молитві, але це має бути не просто побутовим релігійним ритуалом! Молитва — це таїнство. Молячись, ми можемо звернутися до Бога зі своїми болями її негараздами, сповідатися про свої помилки, попросити допомоги. Бог любить усіх своїх дітей — навчає Христос. Як сонце сходить для всіх — для добрих і злих людей, так само і Бог спостерігає за всіма людьми і допоможе кожному, хто розкається у своїх гріхах та прийде до нього щиро, з вірою в серці. Саме тому і ми маємо пробачати усім, хто заподіяв нам зло, бо всі люди грішні і можуть помилятись.
29. Ідея безсмертя та Страшного суду у християнстві.
Повчання про Страшний або Останній суд було сказано Ісусом Христом декілька днів до розп’яття. Бог приходив до Адама і Єви і з ними говорив. Бог створив людей для вічного життя. По намові диявола, Адам і Єва з’їли з дерева пізнання добра і зла, що було заборонено Богом. Вони згрішили, тобто порушили заповідь Божу. Адам і Єва пізнали зло і стали смертними людьми. Вони в собі знівечили подобу Божу і за це були вигнані з раю.
Милосердя Боже є дуже великим.Бог посилав пророків через котрих дав основні закони Старого Заповіту, щоб люди провадили праведне життя. Бог обіцяв через пророків, що прийде Спаситель, Котрий визволить людей від гріхів і наверне їх назад до Бога. Тим Спасителем є Ісус Христос, Друга Особа Святої Трійці, Син Божий, Котрий зійшов з неба й прийняв тіло від Духа Святого і Пресвятої Діви Марії. Ісус Христос почав такими словами: “Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!” (Матвій 4, 17). Покаяння значить залишити гріховне життя і почати жити по законам Божим. Тут Ісус Христос говорить про «Царство Небесне», а не про рай на землі в якому були Адам і Єва. Бог ставить нас нас на вищий рівень ніж Адама і Єву бо після упокоєння забирає душі праведників до Себе на небеса, де вони будуть жити в оселях Божих завжди. Для спасіння душі найперше є кінечна сильна віра в Бога і праведне життя. Від сильної віри залежать всі наші діла, які ведуть до спасіння як дотримування заповідей Божих, усердна молитва, відвідання храму Божого, добрі діла та каяття в своїх гріхах. Православні Християни, які себе духовно підносять, каються в своїх гріхах в святій сповіді і причащаються Святих Тайн Христових унаслідують вічне блаженство у Царстві Небеснім після відходу з цього світу. Перед воскресінням Лазара, Ісус Христос говорить до Марфи: “Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене – хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене – повіки не вмре. Чи ти віриш цьому?” Вона відповідає: “Так Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.” (Іоан 11, 25-27) Ми ясно бачимо з цих слів Ісуса Христа, що душі праведників є призначені до безсмертя
