14. Міфи про сонячних богів: геліопольський, мемфіський, гераклеопольський.

Різні єгипетські міфи по-різному тлумачать, як було створено світ і богів, але спільне те, що головним був бог сонця і що він створив інших богів, а також те, що процес створення людини не розглядається як головний, тому що людина в міфологічному космосі — лише частка природи. Спочатку Ра — Атум створює першу пару богів, що уособлюють стихії, а крім цього, — уособлюють два божественних устої, що втілюють у собі фізичний устрій світу: чоловіче та жіноче начало. Це боги Шу — Тефнут. Вони, в свою чергу, створюють нову пару: Геб — Нут.

Геліопольський варіант міфу про створення світу :Колись Всесвіт був водяним хаосом (Нун). Нун став батьком богів: Сонця (Áтум), повітря (Шу) та вологи (Тефнут). У Геліополі (“місті Сонця”) вважали, що згодом все існуюче було створено Áтумом – богом сонця.

Мемфіський варіант міфу про створення світу:У Мемфісі вважали, що Всесвіт і все живе в ньому було створено богом Пта, який народив Сонце (Атума), від якого пішла дев'ятка богів. Пта створив міста, номи, святилища і храми, а також божественну пару духів Ка (чоловік) і Хемсут (жінка), які є духовними двійниками богів і живих істот.

 Геракліопольський варіант міфу про створення світу :Нун породив божественного Хнума, який, у свою чергу, народив богів і виліпив на гончарному колі з глини людей. Він побудував міста і розділив поля.

(фізичний процес)Саме Сонце й створює себе, інших богів, а потім уже людину (космогонія дорівнює теогонії). Сонце займає в пантеоні єгиптян головне місце, це творець, воно має багато імен: Ра – Атум – Хепрі – Атон (всього їх 74). Хепрі – ранкове сонце; Ра – сонце полудня; Атум – вечірнє сонце.

15 Місце Осіріса в єгипетському пантеоні. Міфи про Осіріса та Ісіду.

Головним володарем потойбічного світу, загробного світу, був Осіріс, бог, що уособлював відродження всього живого після смерті, родючість, вічне життя природи. За уявленнями єгиптян, коли людина вмирала, на неї чекав суд Осіріса (загробний суд над душами померлих).

Осирис- у єгипетській міфології біг родючості й цар загробного миру. Син бога землі Геба й богині неба Нут, батько Гора (Хору), чоловік і брат Исиди. Ставши дорослим, Осирис успадкував трон бога Геба й титул верховного владики землі. Він навчив людей обробляти землю, иращивать урожаї, дотримувати законів гуртожитку, поклонятися богам. Він дав також людям писемність, знання основ ремесел і мистецтв. Після цього на землі встановився золотом століття достатку й щастя.    Однак молочний брат Осириса Сет, задумав убити його й стати земним владикою. Він підготував ящик по росту Осириса й запросив до себе на бенкет гостем. Прикрашений коштовностями ящик повинен був дістатися тому, хто зможе зручно розміститися в ньому. Коли Осирис за прикладом інших гостей улігся в нього. Сет і його спільники раптово закрили кришку ящика, обв'язали мотузками й кинули його в ріку. Ящик винесло у відкрите море й принесло хвилями до фини-кийскому бережу. Там його й знайшла Исида. Повернувшись у Єгипет, Исида сховала тіло Осириса в дельті Нила. Тут воно було випадково виявлене охотившимся Сетом. Він розрубив тіло на чотирнадцять частин і розкидав їх по всьому Єгиптові. Однак Исида зібрала майже всі частини тіла Осириса, з'єднала їх і зробила з померлого чоловіка першу мумію. Маючи знання таємниць чаклунства, Исида змогла народити від мертвого чоловіка сина Гора. Змужнівши, Гір поборовся із Сетом і дав мертвому Осирису проковтнути своє око. Блягодаря цьому Осирис воскрес. Він благословив Гора на боротьбу із Сетом, а сам спустився в підземне царство й став його владикою. Перед Осирисом зважувалося серце померлої людини на вагах, щоб визначити міру гріховності останнього. Щорічно в Єгипті справлялися прадзнования воскресіння Осириса, що знаменувало пробудження до життя всієї рослинної природи.  

16 Художня культура Стародавнього Єгипту та її зв'язок з заупокійним культом

Заупокоєний культ займає центральне місце у віруванні єгиптян і походить з віри єгиптян у вічне життя, індивідуальне безсмертя. Він спирається на уявлення, що вмирає тільки тіло, а залишаються безсмертними інші іпостасі людини.

Велику роль грали обереги, які були магічною формулою, знання якої було необхідне мертвому, щоб загробні чудовиська не знищили людину.

Головним володарем потойбічного свтіу був Осіріс, бог, що уособлював відродження всього живого після смерті, родючість, вічне життя природи. За уявленням єгиптян, коли людина вмирала, то на неї чекав суд Осіріса. Суд заключався в тому, що на терезах важили серце померлого, яке клали на одну тарілку, а на іншу – богиню істини Маат. Якщо серце переважувало або недоважувало, то засуджували.

Художня культура Стародавнього Єгипту, як і культура взагалі, були обумовлені заупокійним культом і соціальним устроєм єгипту. Все життя людини було лише короткою підготовкою до вічного життя. Тому мистецтво було підпорядковане цій ідеї. Дім для померлого – усипальник – маф форму піраміди. Найдавніша – піраміда Джосера. Три славнозвісні піраміди в Гізі: найбільша Хеопса, пірмаіда Хефрена з великим Сфінксом, піраміда Мікеріна. В епоху Нового царства з’являється багато храмів для богів (храм Амона-Ра в Луксорі та Карнаці). В образотворчому мистецтві склався чіткий канон: зображення людини являло собою розпростерту фігуру, фронтальне зображення, ієрогліфічні надписи, зображення розташоване рядками.

Скульптура – теж канонічна: фронтальність, симетрія, статика, канон форм, два різновиди – та, що сидить і руки тримає на колінах., портретна схожість. В епоху Нового царства зображення стають більш вишуканими, грандіозними, посилюється декоративність, акцентується простота і натуральність.