9. Міфологія, магія і релігія.

Первісні вірування досить повно висловлювали розуміння первісними людьми оточуючого їх світу. Вони виконували певні суспільні функції: регулювали відносини між людьми в первісній общині, сприяли організації колективного виробничого процесу, регулювали розподіл здобутого продукту, утверджували первісну мораль, задовольняли духовні потреби суспільства.

Свої уявлення про надприродне люди образно викладали в спеціальних розповідях — міфах, які усно передавалися з покоління в покоління. Предметом міфів були практичні дії людей в реальному світі, і тут міфи відігравали роль зберігача інформації. В міфах формувались і затверджувались моральні принципи і норми. Нарешті, міфи мали світоглядний зміст, вони у художній формі викладали погляди на світ, його походження, суть, порядок.

Тому міфологію не можна вважати відмітною рисою первісної культури. Так, у східних культурах рівня землеробської цивілізації (наприклад, у Стародавньому Єгипті та Месопотамії) теж панував міфологічний, а не релігійний світогляд.

Більшість міфів пояснює життєво важливі явища природи, походження відповідного народу, необхідні й заборонені форми поведінки.

Магія (від грецьк. тадgеіа — чаклунство) — це псевдопрактичні дії (найчастіше — вибраних людей), спрямовані на стимулювання конкретних проявів таємних сил. Магічні дії виконуються з якимись реальними предметами

Магічні дії для замовника такої процедури є останньою надією на здійснення його бажань. Звичайно, бажано, щоб такі дії виконувала особлива людина, яка має зв'язок із таємними силами. Як правило, це люди, які перебувають поза межами основної структури суспільства.

Первісні релігійні вірування і релігійний культ перш за все започатковувалися на анімістичних уявленнях про нематеріальні, духовні сутності, про душу і духів. Ці уявлення спочатку мали дуже конкретний характер. Душу ототожнювали з диханням, з кров'ю, вважали, що вона міститься у серці, в очах. Згодом стали вважати, що вона розчинена в усій людині, вона є, але не міститься ніде, і може існувати без тіла. Так утворився первісний анімізм.

В первісних віруваннях широко практикувався фетишизм — наділення надприродними властивостями предметів, обожнення їх. Фетиші — важливі учасники магічних церемоній, їм надається неабияке надприродне значення, вони приймають участь у міфологічних розповідях

10 Походження та періодизація первісного мистецтва.

Питання про походження мистецтва ще й досі вирішується неодно­значно Існує кілька концепцій:

1. «імітаційна теорія»( Лукрецій, Кант, Сеченов), за якою мистецтво є виявом інстинкту імітації, одним з природних інстинктів людини, який і виявляється в риту­алі, імітуючому дії людини чи тварини.

2. Друга теорія базується на ствердженні, що людина має "інстинкт прикрашення", який і народжує мистецтво (натільні прикраси, татуювання, прикрашені знаряддя праці та предмети побуту )

3. Третя концепція, яка здається найбільш ґрунтовною, викладена у до­слідженні А.Д. Столяра "Походження образотворчого мистеціва".За А. Д. Столяром, у палеолітичної людини (доби верхньою палеолі­ту) виникають "надмірні емоції" або «натуральна пантоміма» збудження, хвилювання мисливців дося­гає апогею на момент знищення тварини, але це збудження не може обір­ватися в одну мить, воно продовжується ("надмірні емоції") й породжує комплекс нових дій первісної людини зі шкурою тварини.Натуральна пантоміма включає пластичні дії ,ритмозвукові елементи,що розігруються навколо туші тварини.Так народжується мистецтво:образотворче,музичне,театральне,літературне.

Ми­стецтво палеоліту виникає на стадії верхнього або пізнього палеоліту.

І Пізній палеоліт 40-10 тис р до н е

II Мезоліт (середній кам'яний вік) - 10 - 6 тис р до н е

III Неоліт (новий кам'яний вік) - 6—2 тис р до н е

У свою чергу в верхньому палеоліті виділяють ще три періоди

1) Оріньякський - 40 - 35 тис р до н е

2) Солютре 35-25 тис р до н е

3) Мадлен -25-10 тис р до н е

Саме до мадленського періоду відносяться найвизначніші явища первісного мистецтва.

11 Типологія розвитку первісної художньої культури

Скрізь у місцях свого проживання люди прикрашали житло малюнками. Спочатку це були хвилясті лінії й відбитки рук, а зго­дом з'явилися зображення, що майстерно передавали зовнішній вигляд тварин, а подекуди й відтворювали динаміку їх рухів. Такі малюнки інколи нагадують жанрові сценки, тема яких — життя тва­рини або полювання на неї. Ці малюнки виконані або одним кольо­ром (монохромні), або кількома (поліхромні). Найбільш відомими місцями, де знайдено такі малюнки, є печера Ласко в південно-західній Франції, Альтамирська печера на півночі Іспанії та Капова печера на Нижньому Уралі.

Точність малюнку, намагання якомога ближче до оригіналу пе­редати вигляд і рухи тварин, відсутність будь-якої стилізації в таких роботах є не лише ознакою майстерності прадавніх майстрів. Вод­ночас це й свідчення недостатнього рівня розвитку абстрактної дум­ки первісної людини. Заслуговує на увагу той факт, що жодного разу серед майстерно зроблених малюнків тварин археологам не зустрі­чалися відповідні зображення людей. Самосвідомість, яка є ознакою високого рівня абстрактного мислення, не була притаманною перві сній людині. Вона мислила досить прагматично й конкретно, зосе­реджуючи увагу лише на тому, що становило докорінні життєві Ін­тереси - на їжі. Це дає підстави вбачати в таких зображеннях не наслідки розваг первісної людини гад час відпочинку, а важливі елементи її освітньої й релігійної діяльності, спрямованої на вирі­шення найпекучіших проблем життя.

Серед зображень на стінах печер палеолітична людина зали­шила малюнки коней, диких биків, носорога, бізона, лева, ведмедя, мамонта. Цих тварин вона малювала, адже полювала на них і вбача­ла в них основне джерело свого існування, а також остерігалася як потенційних ворогів. У багатьох випадках малюнки вкриті дірками й подряпинами від сгріл чи списів, що підтверджує погляд на наске-льний живопис, як на складову частину мисливських ритуалів ста­родавнього людства. Та й саме розташування печер, де зустрічаються розписи, як правило, свідчить, що вони не могли використовуватися як житло, а виконували функцію капищ: малюнки розміщено у важкодо-ступних місцях, де бракує свіжого повітря, куди непросто дістатися че­рез вузькі, довгі й заплутані ходи, складні підйоми. Рослини на стінах таких печер не зображуються зовсім, а людські фігури зустрічаються дуже рідко й не мають тієї жвавості малюнку, тих яскравих і правдивих форм, що притаманні зображенням тварин. Пояс­нюється це просто. Саме тваринний світ був об'єктом пильної уваги первісної людини. Вона спостерігала, вивчала окремі види тварин, на­магалася зафіксувати в малюнку набуті знання й водночас вплинути на майбутнє полювання за допомогою чаклунських дій.