Варіант перший

Ведуча: Дивіться, діти, уважно у вікна, може, щось цікаве поба^ чите. Он гляньте, який гарний Коник пасеться! А далі Клоун стоїть у строкатому вбранні. Але чому це він такий сумний? Зупинись, Машиністе! Піди, Катю, дізнайся, чому Клоун сумний. Може, йому потрібна наша допомога?

Дівчинка (підходить до Клоуна, вітається): Що трапилося, Клоуне? Може тобі допомогти?

Клоун: Від мене втік мій Коник. Ви його не бачили?

Діти: Бачили. Бачили, он там пасеться!

Клоун: Де? Покажіть! Розкажіть, куди йти!

Діти: А ти повертайся назад. Він на горі пасеться.

Клоун: Дякую, діти. Ви добрі. Я зараз його швидко знайду!

Ведуча: До побачення! Поїдемо, діти, далі.

(Ведуча "виводить" Козу і дражнить нею дітей.)

Ведуча: У нашої Кізоньки чотири ніженьки... А рогів скільки?

(Діти, які вийшли назустріч Козі, зі сміхом розбігаються по

місцях.)

Ведуча (продовжує): 3 бородою народився,

Та ніколи не голився. Хто це? (Цап)

(Діти допомагають Козі (за придуманою заздалегідь ситуа­цією) і рушають у дорогу. Але невдовзі знову трапляється неперед­бачене, потяг зупиняється.)

Ведуча: Але що це? Звідки цей дим? Невже хтось потрапив у біду? Мандрівники просять Машиніста негайно зупинити потяг.

Ведуча: Допоможемо необачній Киці?

(Діти вибігають з потяга і теж беруться "гасити" полум'я.)

Усі (дзвонять): Тілі-тілі-тілі-бім

Загасили Киці дім.

Ведуча: Молодці, діти! Допомогли Киці в біді. Тепер можна

їхати далі.

(Усі займають свої місця і їдуть далі, наспівуючи будь-яку пісень­ку.)

Варіант другий Ведуча: Коротенькі ноги, Завитками роги. Шерсть м'яка й густа

І курдюк замість хвоста. Хто це? (Баран.) Але хто ж може проїхати повз, якщо?..

347

(Ситуації, які подаються далі, розповідає ведуча, а діти жваво розігрують їх: жаліють Ягнятко, пригощають свіжою травою, відв'я­зують Козлика, допомагають б арапам, рятують Півника і т. д.)

Ведуча: Ой, дивіться всі, он маленьке Ягнятко лежить у траві і плаче. Зупиніть потяг.

(Коли потяг зупиниться, всі діти біжать до Ягнятка.)

Діти: Ягнятко, Ягнятко, ти чому плачеш?

Ягнятко: Я загубився, їсти хочу! До мами хочу!

Ведуча: Що робити, діти? Як допомогти Ягняткові?

Діти: Треба маму Вівцю пошукати! (Голосно). Мамо Вівця! Йди сюди!

(Прибігає Вівця. Побачила Ягнятко і почала його заспокоюва­ти. Ягнятко радіє, лащиться до мами.)

Вівця: Дякую вам, діти, за допомогу!

Ягнятко: Дякую, приїжджайте до нас у ліс.

Діти (радісно): Добре, приїдемо!

Ведуча: До побачення, мамо Вівця, до побачення, Ягнятко, більше не губись, їдемо, діти, далі.

Діти: їдемо далі! До побачення, Ягнятко.

(Діти їдуть далі.)

Дівчинка: Погляньте, он Гусеня пасеться! Але чомусь воно сум­не. Спитаймо, що трапилося.

(Діти, побачивши Гусеня, просять Машиніста зупинити потяг. Потяг зупиняється. Діти біжать до Гусеняти.)

Діти: Доброго дня, Гусенятко! Чому ти таке сумне? Може, тобі чимось допомогти?

Гусеня: Доброго дня, діти! Чи не бачили ви дорогою річки чи струмочка? Я дуже пити хочу.

Діти: Ні, не бачили. Пошукаймо разом річку або струмок.

(Діти з Гусеням ідуть лугом і знаходять річку. Гусеня п'є воду, хлюпочеться разом з дітьми у річці, грається.)

Гусеня: Діти, я хочу познайомити вас із доброю дівчинкою, її звуть Оленка. Ходімо, я покажу, де вона живе.

Діти: Ходімо, ходімо.

(Діти з Гусеням підходять до будиночка, де живе дівчинка Олен­ка. Вона радісно зустрічає їх, частує чаєм, солодощами. Потім діти продовжують свою подорож потягом.)