Iван ф доров

середині XVI ст. і в Москві створилися умови для введення

друкарства, причому ці умови диктувалися необхідністю

ідеологічного укріплення централізованої держави та

православної церкви: виникла необхідність, по-перше, дати

всій православній церкві єдиний текст літургійних книг,

переписування яких від руки породжувало численні

спотворення й помилки; по-друге, задовольнити різко

підвищений попит на богослужбові книги для численних

нових церков і монастирів в зв’язку із завоюванням нових земель, що було

неможливо при рукописному виробництві. Виникнення друкарства в Москві

співпало з епохою Івана Грозного, з тими нововведеннями, які він

запроваджував на початку царювання.

Книжки кириличного друку – і Ш. Фіоля, і Макарія, і Ф. Скорини – були

відомі в Московській Русі, як і відомості про роботу західноєвропейських

друкарів. Так, Максим Грек, видатний вчений та перекладач, який приїхав до

Московії на запрошення царя, багато розповідав про венеціанських майстрів,

зокрема, Альда Мануція.

Питання про початок друкарства в Москві викликало й викликає багато сперечань. У літописних

та інших джерелах згадується 1553 р. як дата початку друкування московських книг. Відомості

про офіційного московського першодрукаря І. Федорова та його видання записувались вже на поч.

XVIІ ст. («Сказаніе известно о воображении книг печатного дела»).

Ще на початку ХІХ ст. в поле зору науки потрапили видання, наступне вивчення яких

засвідчило, що вони, найвірогідніше, були надруковані в Москві раніше книг Івана Федорова.

Основним джерелом дослідження стали самі книги, проаналізовані за допомогою філологічних

методів дослідження та за книгознавчими параметрами: власницькими записами, водяними

Видавнича марка Івана ФедороваРУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

56 57

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

знаками паперу, шрифтами та орнаментами. З часом було

виявлено 7 таких видань: 3 Четвероєвангелія – вузькошрифтне,

середньошрифтне, широкошрифтне; Тріодь пісна і Тріодь цвітна;

2 видання Псалтиря – середньошрифтний та широкошрифтний.

Безперечно, ці видання потребують сучасних наукових досліджень,

особливо лінгвістичних, але оскільки вихідні дані на всіх існуючих

примірниках цих видань відсутні, вони називаються безвихідними

або анонімними. Анонімною називають в історії книги і друкарню,

з якої вони вийшли. Друкарями тут могли бути відомі з архівних

джерел Маруша Нєфєдьєв та Васюк Нікіфоров, а також, ймовірно,

Іван Федоров та Петро Мстиславець.

Першою точно датованою друкованою книгою в Москві був

«Апостол», що вийшов 1 березня 1564 р. з російської державної

друкарні. Як свідчить післямова до цієї книги, за велінням

царя Івана ІV (Грозного) та з благословення митрополита, було

влаштовано на кошти царської казни

будинок для друкарської справи –

«Печатный Двор». «Дєлатєлями»

книжок, тобто друкарями, стали

диякон церкви Ніколи чудотворця

Гостунського в Кремлі Іван Федоров

та його «клеврет» (помічник) Петро

Мстиславець. Майже рік тривала

робота над виготовленням тиражу

цього видання. Книга ця великого

обсягу, форматом у «двійку» (2˚,

тобто друкарський аркуш складений

вдвічі), зручна для читання. Видання

прикрашає фронтиспісна гравюра з

зображенням св. Луки, легендарного

автора Діяній апостольських, та

вишукана орнаментика. Красивий,

продуманий шрифт, розроблений

на основі московського півуставу,

схожий на шрифт анонімних видань;

текст спввідноситься до розміру

сторінки за принципом «золотого

перетину», як 3х2 (21х14 см).