1638 Року в Амстердамі Ельзевірами було закладено нове

підприємство, що згодом перевершило Лейденське видавництво,

яке поступово прийшло до занепаду. Книги з друкарською

маркою Ельзевірів з Амстердама розповсюджувались по всій

Європі, навіть під час воєн.

Загалом Ельзевіри випустили в світ близько 2200 книг і

приблизно 5 тисяч дисертацій, на зразок сучасних авторефератів

(від 10 до 30 сторінок).

Династія Ельзевірів застосовувала 5 основних фірмових

друкарських знаків. Надалі замість знака друкаря на титульному

аркуші використовували емблему видавництва.

Важко визначити, в якій саме галузі книжкової справи внесок

Ельзевірів виявився найбільшим. Вважається, що головна

їх заслуга полягає в тому, що вони надали малоформатним

дешевим науковим книжкам, які випускалися ними в 1/12

долю аркуша, усталеного вигляду і зробили їх популярними.

Книги друкувалися великими тиражами, різними форматами.

Так, форматом ін-кварто була видана серія класиків літератури.

Саме Ельзевіри «відкрили» Рабле, Мільтона, Расіна, Корнеля,

Мольєра, а також Кальвіна, Бекона, Декарта, Паскаля. Бралися

вони й за фоліанти, проте в основному з ім’ям Ельзевірів

пов’язані малоформатні книжки в дванадцяту чи двадцять

четверту долю аркуша, віддруковані ясним, філігранно тонким

дрібним шрифтом і прикрашені чудовими гравюрами на міді

(фронтиспісом), віньєтками та ініціалами. Вони ввели вузький

формат, який виходить за межі звичних пропорцій. Мініатюрні

видання Ельзевірів наочно засвідчили досягнення видавців у

поліграфії та книжковому мистецтві.

Сьогодні ельзевірами називають випущені фірмою книжки,

створений ними малюнок шрифту та вузький подовжений формат

видань.

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

Філігрань на папері,

виготовленому

в м. Острозі

Укра нськi друкарнi кiнця

XVI - XVII ст.

Захiдноукра нськi друкарнi

строзька друкарня. Після виходу в світ Біблії друкування в

Острозі на певний час припинилося, хоча редакційно-

підготовча праця продовжувалася. 1583 р. відновила свою

роботу друкарня Мамоничів у Вільно, в якій працював

Петро Мстиславець, і є гіпотези щодо друкування

підготовлених у Острозі книжок у цей час саме у віленській

друкарні. Зокрема, є припущення, що написаний в Острозі

збірник, який містив полемічні твори Герасима

Смотрицького «простою мовою» – «Ключ царства небесного» та «Календар

римський новий», друкувався у Вільно. В самому тексті зазначено, що книга

написана «в академії острозькій». У вступі «До народів руських короткая и пилная

предмовка» автор писав про потребу дати відсіч «учителям костела римського».

Слід підкреслити оперативність полеміки: автор критикує брошуру єзуїта

Бенедикта Герберста, що була надрукована в Кракові попереднього року. Твір

Смотрицького надрукований острозькими шрифтами, переданими Віленській

друкарні в 90-х рр.

Першим після Біблії датованим острозьким виданням стала велика за обсягом (302 арк.) «Книга

о постничестве» Василія Великого, давнього візантійського богослова, датована 3 березня 1594 р. У

післямові відзначено, що книжка вийшла «повелінням

і власним коштом і накладом, трудом і промислом»

князя Костянтина Острозького. Але знов-таки, її

«Ключ царства небесного

»

«Маргарит

» 1595 р. Г.СмотрицькогоРУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

66 67

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

надруковано тим же шрифтом, що і віленське

Євангеліє Петра Мстиславця; ті самі заставки і

кінцівки, схожі гравюри (за стилем). Подібність, крім

того, і способів друку є підставою для припущення,

що 1594 р. і пізніше Петро Мстиславець або його

учень працював у Острозі. Відбитки з кліше

Мстиславця є також у Маргариті – збірнику «слів»

Іоанна Златоустого, який вийшов у світ 1595 р. теж

клопотом князя Острозького. Упорядником книги

був, вірогідно, Василь Суразький (Малюшицький),

який використав, серед інших, тексти, перекладені

гуртком князя А. Курбського. Видання друком

книг візантійських богословів, призначених не для

літургійного вжитку, а для самостійного читання,

стало поштовхом для розширення тематичного

діапазону українського друкарства.

Значні тиражі таких великих за обсягом книжок ще раз засвідчили можливості

острозького науково-видавничого осередку, при якому була ще й власна папірня.

Це було дуже важливо в тих умовах, коли насувалася нова хвиля національно-

релігійних конфліктів. Мається на увазі проголошення Берестейської церковної унії