1457 Року. Це перша в світі друкована

книга, в якій названі імена друкарів та інші

вихідні дані, а також представлена друкарська

марка Фуста і Шеффера. В Псалтирі вперше

була відтворена друкарським способом у

дві фарби орнаментика – чудові декоративні

ініціали. Разом з чорною фарбою основного

тексту одержуємо триколірний друк. Це

перший досвід використання багатоколірної

поліграфічної техніки. Орнаментальний

узор ініціалів, складений з найтонкіших

ліній, важко, а то й неможливо відтворити

за допомогою розповсюдженої тоді обріз-

ної гравюри на дереві (ксилографії). Тому

історики друкарства припустили, що

ініціали відтворені не з дерев’яної, а з

металевої форми. Таким чином, видання

Псалтиря 1457 року – значний крок вперед

у становленні й розвитку поліграфічних

способів репродукування.

Книжки Й.Ґутенберга, Й.Фуста і П.Шеф-

фера рознесли по світу звістку про новий

винахід. Після того, як 1462 року був

зруйнований Майнц, багато учнів і під-

майстрів Ґутенберга розійшлися по різних

вбрання – кіноварна (червоною фарбою) рубрикація,

ініціали, орнаментика на полях – відтворені вручну

талановитими художниками, хоча на кількох

сторінках є двоколірний друк, але, мабуть, час не

дозволив першодрукареві перейти повністю на

двоколірний друк, це значно уповільнило б справу.

Тираж не зазначений, вважається, що Ґутенберг

надрукував приблизно 150 примірників 42-рядкової

Біблії на папері і 35 на пергаменті. На сьогодні

збереглося 60 примірників і близько 150 невеликих

фрагментів цієї визначної книги.

Ґутенбергу приписують друкування і інших видань: 36-рядкова Біблія,

Католікон, Трактат Матвія Краківського та ін. Помер великий винахідник

3 Лютого 1468 року і був похований у францисканській церкві. На жаль, церква

пізніше перебудовувалася, і могила Ґутенберга не збереглася. Нема і його

справжнього портрету, а той, що друкується в різних виданнях, є фантазією

художника.

У чому ж полягає суть винаходу Й. Ґутенберга? В першу чергу, в

раціональному та продуктивному способі лиття друкарських знаків. Спочатку

з твердого металу виготовлявся штамп (пуансон), на якому рельєфно в

дзеркальному зображенні гравірувався буквений знак. Пуансон вдавлювали в

матрицю – пластинку, зроблену з м’якого металу, наприклад, з міді, внаслідок

чого виходило поглиблене пряме зображення

знаку. Матрицю вставляли в словолитну форму

й заливали розплавленим металом, який повинен

був легко плавитись при порівняно невисоких

температурах, не бути дуже в’язким у розплавленому виді й швидко

застигати при охолодженні. Жодний природний метал таких

властивостей не має, і в результаті тривалих дослідів Ґутенберг

вибрав сплав – гарт, який складався зі свинцю, олова та сурми.

Після охолодження металу одержували металеву літеру з рельєфним

дзеркальним зображенням букви. Словолитний прилад забезпечував

масове виробництво ідентичних літер, які далі розміщували

в набірній (складальній) касі (ящику,

розділеному перегородками на окремі відділення за кількістю

шрифтових знаків). Складальник брав їх звідти і складав із

них у спеціальному інструменті – верстатці – слова і рядки.

На набірній дошці з цих рядків складали друкарську форму.

Для змащення металевих літер не підходили чорнила, які

застосовувались для ксилографічного друку. Ґутенберг почав

виготовляти друкарську фарбу із сажі та оліфи. Щоби одержати

з покритого фарбою набору якісний відбиток, йому знадобився

прес, основною частиною якого були плита, що за допомогою

гвинта притискалася до набору, вкритого аркушем паперу.

З винаходом Й.Ґутенбергом способу відливання літер,

набірної техніки, друкарської фарби і друкарського верстата

були створені основи того традиційного друкарського процесу,

який згодом став застосовуватись в усьому світі.

Пуансон Матриця Літера

Петер Шеффер

Сторінка Майнцського Псалтиря

Розповсюдження друкарства в вропi

в ХV ст.РУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

40 41

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

містах і країнах і заснували там друкарні. У Стразбурзі першим

серед друкарів був Йоганн Ментелін, у Майнці одночасно з

Фустом і Шеффером друкував книжки Ерхард Ройвіг, якого

названо у виданнях ілюстратором.

У Бамбергу жив і працював учень Ґутенберга Альбрехт

Пфістер. Деякі вчені вважають, що саме Пфістер надрукував

так звану 36-рядкову Біблію, яку інші дослідники

приписують Ґутенбергу. Ніяких підтверджень гіпотез на

користь того чи іншого видавця нема. Відомо, що за 6 років

самостійної роботи, з 1461 по 1466 р., Пфістер надрукував

9 книжок, на двох з них є його ім’я. В історії поліграфії ім’я

А. Пфістера відоме тим, що саме він почав вперше робити

ілюстрації в книзі, надрукованій з набірної форми. Це був

важливий етап в становленні мистецтва книгодрукування.

Книжки його невеликі, призначалися для народного читання

й були надруковані не на вченій латині, а німецькою мовою.

З цією ж метою – допомогти читачеві в сприйнятті змісту

книги – бамбергський друкар вміщував у них велику кількість

ілюстрацій. Сама ця назва походить від латинського слова

«ілюстраціо», що означає пояснення, висвітлення. Перша

книжка з ілюстраціями вийшла в світ у 1461 р. Називалася вона

«Богемський хлібороб, або розмова вдівця зі смертю»; через 2

роки Альбрехт Пфістер випустив друге видання цієї книжки.

Ілюстрації виконані в техніці гравюри на дереві, розміром у всю

сторінку. Друкувалися вони окремо від набору. В наступному

виданні – «Дорогоцінне каміння» – на 88 сторінках розкидано