Виробничі можливості України та Індії

Країна	Обсяг виробництва до спеціалізації, т		Обсяг виробництва після спеціалізації, т
	Чай	Цукор	Чай	Цукор
Індія	50 : 4 = 12,5	50 : 10 = 5	100 : 4 = 25	0
Україна	50 : 20 = 2,5	50 : 5 = 10	0	100 : 5 = 20
Разом	12,5 + 2,5 = 15	5 + 10 = 15	25 + 0 = 25	0 + 20 = 20

Кількість

чаю

25 С

20

15

Виробничі потужності Індії

12,5 А

10

5

2,5 В Виробничі потужності України

D

0 5 10 15 20 Кількість

цукру

Рис. 1. Можливості виробництва за абсолютної переваги

Достоїнством теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна країна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Висновки:

1. Згідно з теорією абсолютних переваг міжнародна торгівля вигідна, якщо країни торгують такими товарами, які кожна з них продукує з меншими витратами, ніж країна-партнер.

2. Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті, щодо яких абсолютна перевага – у їх торгових партнерів.

Теорія порівняльних переваг

Д. Рікардо у “Принципах політичної економії та оподаткування” (1817) доводить, що міжнародна торгівля є взаємовигідною навіть у тому випадку, коли одна країна може виробляти всі види продукції більш ефективно, ніж інша. Д. Рікардо вихо­дить не з абсолютної, а з відносної ефективності виробництва товарів у різних країнах, з порівняльної переваги.

Порівняльна перевага – це здатність країни виробляти товари та послуги з нижчими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами.

Альтернативні витрати – це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витрачених на їх виробництво.

Альтернативна ціна – це робочий час, потрібний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Розглянемо положення теорії Д. Рікардо на умовному прикладі: Припустимо, що світова економіка складається тільки з двох країн – Японії та України; кожна з них може виробляти кольорові телевізори та цукор, але з різним ступенем ефективності; кожна з країн має певну к-ть ресурсів, які можуть бути використані для виробництва цих товарів. Умовно припустимо, що Японія має більшу ефективність, ніж Україна, у виробництві і цукру, і телевізорів. Це означає, що Японія має абсолютні переваги у виробництві обох видів продукції.

Припущення:

Японія:

• Має 150 одиниць ресурсів

• 5 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 т цукру

• 5 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 телевізора.

• За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво кожного виду продукції використовується: 30 одиниць ресурсів – на цукор; 120 одиниць ресурсів – на телевізори.

Україна:

• Має 120 одиниць ресурсів

• 6 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 т цукру

• 24 одиниці ресурсів витрачає на виробництво 1 телевізора.

• За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво кожного виду продукції використовується: 24 одиниці ресурсів – на цукор; 96 одиниць ресурсів – на телевізори.

Виробничі можливості Японії та України з урахуванням зроблених припущень наведені у табл. 2.

Як бачимо, Японія має абсолютні переваги у виробництві і цукру, і телевізорів, так як вона виробляє вказану продукцію з меншими витратами. Однак, проаналізуємо альтернативні витрати у країнах на виробництво цих видів продукції (к-ть інших продуктів, від яких необхідно відмовитись щоб отримати певну к-ть іншого продукту). Вони становлять для України 1Т : 4Ц, а для Японії 1Т : 1Ц. Отже, Україна має порівняльні переваги у виробництві цукру, тому що вона за 1т цукру може віддати ¼ телевізора, а Японія віддасть за 1 т цукру 1 телевізор. Водночас, Японія має порівняльні переваги у виробництві телевізорів, тому що вона за один телевізор може віддати 1т цукру, а Україна віддасть 4 т цукру. Т.ч., країнам вигідно спеціалізуватись Японії у виробництві телевізорів (так як тут альтернативні витрати на їх виготовлення дешевші ніж в Україні), а Україні - на виробництві цукру.

Таблиця 2