1.5. Принципи державного й муніципального управління

Дослідники називають різні принципи управління і їхнє неоднакове число. Переважна більшість із них застосовні, іноді з деякими особливостями, до державного й муніципального управління, інші мають потребу в переосмисленні. У результаті складаються наступні базові принципи управлінської діяльності:

Публічна влада керуючого. Для державного й муніципального управління необхідне право розпоряджатися (повноваження) і сила, що забезпечує виконання розпоряджень. Зрозуміло, повноваження й сила на рівні, з одного боку, державного, а з іншого боку – муніципального управління неоднакові.

Єдність керівництва й поділ управлінської праці. Без єдиного керівництва виникає хаос, а поділ праці забезпечує спеціалізацію, тобто якість керування.

Єдність розпорядництва з певного кола питань і конкретність виконавців. При безлічі розпорядників, що дають вказівки по тому самому питанню, виникає безладдя, а без конкретного позначення виконавця розпорядження не виконуються.

Підпорядкування інтересам державного й муніципального управління інших інтересів на державній і муніципальній службі. Зрозуміло, в органа, посадової особи держави або муніципального утворення є й інші інтереси, але під час виконання службових обов'язків пріоритет мають інтереси управління.

Необхідний ступінь централізації й ієрархії в управління. Вони створюють стабільність і забезпечують діяльність управлінського механізму як єдиного цілого.

Сталість управлінського персоналу. Текучка керівників і виконавців шкідлива для справи.

Справедливість відносно начальників, підлеглих, співробітників керуючого органа. Заохочення й покарання повинні бути розмірні вчинку й розцінюватися колективом як обґрунтовані, справедливі (легітимні).

Зворотний зв'язок в управління. Керуючий повинен ураховувати результати своїх дій і коректувати їх, якщо зворотний зв'язок указує на необхідність цього. Зворотні зв'язки являють особливу цінність для визначення якості управління. Способи вираження зворотних зв'язків можуть бути активними (дії в знак протесту або згоди з управлінським рішенням) і пасивними (у вигляді поточної інформації).

Винагорода управлінської праці. Ця праця повинен оплачуватися відповідно до його суспільної корисності, кількістю і якістю.

На основі базових принципів управлінської діяльності можна сформулювати основні принципами державного й муніципального керування:

Принцип поділу влади. Запропонований в 1748 р. французьким ученим Ш. Монтеск'є. Припускає поділ одноособової державної влади на 3 галузі: законодавчу, виконавчу й судову, що служить умовою ефективного контролю за діяльністю державного апарата, дозволяє сформувати систему стримування й противаг.

Принцип компліментарності. Характеризується установкою на безперервність у структурі влади, що припускає створення умов рівномірного розподілу владних функцій у розрізі всієї вертикалі керування.

Принцип субсідіарності. Визначає процедуру розподілу й перерозподілу повноважень між управлінськими рівнями державної влади. При цьому передача повноважень на більше високий рівень керування може бути здійснена тільки за умови неможливості їхнього виконання на нижчому рівні.

Принцип суверенності. Припускає наявність фактичної незалежності при реалізації владних повноважень. Державний суверенітет – повновладдя держави усередині країни і його незалежність на міжнародній арені.

Принцип демократизму. Націлює на необхідність активної участі населення в прийнятті рішень державного й муніципального значення: обрання державних і муніципальних органів влади, розробці програм територіального розвитку.

Принцип гомогенності. Припускає перевагу центрального (федерального) права над регіональним. Регіональне законодавство повинне не суперечити й підпорядковувати центральному (федеральному).