- •1. Методичні рекомендації студентам
- •Публічне адміністрування (Конспект лекцій)
- •1. Публічне адміністрування як сфера управлінської діяльності
- •1.1. Публічне адміністрування - одна з форм управління
- •1.2. Поняття публічного адміністрування
- •1.3. Об'єкт, цілі й завдання дисципліни «публічне адміністрування»
- •1.4. Елементи державного й муніципального управління.
- •1.5. Принципи державного й муніципального управління
- •1.6. Межі державного й муніципального управління
- •1.7. Державне управління в громадянському суспільстві
- •2. Теорія сучасного менеджменту - основа публічного адміністрування
- •2.1. Історія формування менеджменту як науки
- •2.3. Загальні закони й закономірності менеджменту
- •3. Кібернетична модель і методологія публічного адміністрування
- •3.1. Кібернетична модель публічного адміністрування
- •3.2. Основи методології публічного адміністрування
- •3.3. Принципи публічного адміністрування
- •Р ис. 3.5. Принципи управління в системі менеджменту і публічного адміністрування
- •4. Архетипіка публічного адміністрування в україні
- •4.1. Співвідношення понять «публічне адміністрування» й «державне управління»
- •4.2. Поняття архетипіки публічного адміністрування
- •4.3. Особливості архетипіки й проблеми розвитку публічного адміністрування в Україні
- •5. Основні положення законодавчого регулювання публічного адміністрування в україні
- •Література
- •3. Рекомендації до виконання практичних вправ
- •1. Рекомендації до виконання практичних вправ до теми «публічне адміністрування як сфера управлінської діяльності».
- •Перелік питань і завдань для виконання практичного завдання з даної теми
- •2. Рекомендації до виконання практичних вправ до теми «теорія сучасного менеджменту - основа публічного адміністрування»
- •Перелік питань і завдань для виконання практичного завдання за темою
- •3. Рекомендації до виконання практичних вправ до теми «кібернетична модель і методологія публічного адміністрування»
- •Перелік питань і завдань для виконання практичного завдання за темою
- •4. Рекомендації до виконання практичних вправ до теми «архетипіка публічного адміністрування в україні»
- •Перелік питань і завдань для виконання практичного завдання за темою
- •5. Рекомендації до виконання практичних вправ до теми «основні положення законодавчого регулювання публічного адміністрування в україні»
- •Публичное администрирование (Конспект лекций)
- •1. Публичное администрирование как сфера управленческой деятельности
- •1.1. Публичное администрирование – одна из форм управления
- •1.2. Понятие публичного администрирования
- •1.3. Объект, цели и задачи дисциплины «публичное администрирование»
- •1.4. Элементы государственного и муниципального управления.
- •1.5. Принципы государственного и муниципального управления
- •1.6. Пределы государственного и муниципального управления
- •1.7. Государственное управление в гражданском обществе
- •2. Теория современного менеджмента – основа публичного администрирования
- •2.1. История формирования менеджмента как науки
- •2.3. Общие законы и закономерности менеджмента
- •3. Кибернетическая модель и методология публичного администрирования
- •3.1. Кибернетическая модель публичного администрирования
- •3.2. Основы методологии публичного администрирования
- •3.3. Принципы публичного администрирования
- •4. Архетипика публичного администрирования в украине
- •4.1. Соотношение понятий «публичное администрирование» и «государственное управление»
- •4.2. Понятие архетипики публичного администрирования
- •4.3. Особенности архетипики и проблемы развития публичного администрирования в Украине
- •5. Основные положения законодательного регулирования публичного администрирования в украине
- •Литература
- •Примеры публичного администрирования в сфере недропользования в европе
1.6. Межі державного й муніципального управління
Державне й муніципальне регулювання суспільних відносин (відповідно в країні або в територіальному колективі) має свої межі. Самі загальні межі для втручання держави й муніципального управління в справи суспільства й територіального колективу встановлюють дві традиційні концепції: цивільного суспільства й природних прав людини. Уважається, що держава й муніципальні органи не повинні втручатися в сферу цивільного суспільства, регулювати відносини в цій сфері. Правда, по питанню, що таке цивільне суспільство, єдиної думки не існує. Іноді до цієї сфери відносять виробничі відносини, систему суспільних об'єднань, особисту волю людини, духовне життя та ін.
Державне й муніципальне регулювання, як уважається, не повинне стосуватися також природних прав людини. Під ними розуміються, як правило, особисті права, що належать людині від народження: право на життя, волю, власність, особисту недоторканність й ін. Однак природні права давно включені в тексти конституцій і стали позитивними правами. Вони захищаються державою, муніципальними органами, як і права громадянина. Природні права вважаються невідчужуваними, але на ділі навіть саме життя може бути «відчужена» по вироку суду: страта існує в багатьох країнах (у тому числі в США).
На практиці межі державного й муніципального управління обмежені, по-перше, характером об'єкта регулювання. Як говорилося, багато явищ взагалі не піддаються державному або муніципальному управління (наприклад, думка людини). По-друге, межі регулюванню ставить саме суспільство: його природне саморегулювання. Суспільство – складна система, що діє за правилами сінергетики. Втручання в природні процеси саморегулювання суспільства (наприклад, шляхом створення державною владою нового ладу на базі теоретичних висновків), соціальні експерименти, що змінюють самі основи людського існування, що зложилася суспільну мораль, ведуть до краху, як це показав досвід країн тоталітарного соціалізму. Отже, регулятивні міри, застосовувані в державному й муніципальному управління, повинні бути такими, щоб вони, з одного боку, не порушували природну саморегуляцію суспільства, а з іншого боку – дозволяли б виправляти недоліки стихійного розвитку.
По-третє, межі державному й муніципального управління ставлять реальні можливості суспільства (територіального колективу). Крах системи може відбутися й у тому випадку, якщо влада вольовими діями, не з огляду на можливості суспільства, десятиліттями перевищує припустимий поріг витрат на непродуктивну сферу (наприклад, на гонку озброєнь), знижуючи долю заробітної плати у вартості зробленого продукту. З таких позицій основний зміст управління (регулювання) складається в дотриманні необхідних пропорцій, у тім, щоб не переступити суспільно припустимий «поріг». Якщо ж поступок (благ), що перевищують реальні можливості суспільства задовольнити їх, домагаються соціальні шари, що становлять більшість або значну частину населення, то виробництво може виявитися нерентабельним, а це підриває життєзабезпечення суспільства, саме його існування в даній моделі. Починається «втеча капіталу» (закриття підприємств, переклад їх в інші країни), росте безробіття, підсилюється соціальна напруженість, падає рівень життя й т.д.
Нарешті, межі державному й муніципальному управління ставить суб'єктивний фактор: уміння «керівників» управляти. Для успіху необхідна добре продумана, налагоджена система державних і муніципальних органів, що діють в унісон. Їхня неузгодженість може привести до невдачі самих гарних починань. Потрібні правильно використовувані способи й методи управління, що дають кращий результат. Необхідний високий рівень загальної, політичної і юридичної культури працівників державного й муніципального управління, їх високі моральні якості, їхнє щире бажання служити народу, професіоналізм і навички менеджера, лідера.