48. Наслідки міжнародного руху капіталу

Международное движение капитала оказывает огромное влияние на мировую экономику:

1. Способствует росту мировой экономики. Приток зарубежных инвестиций для стран-реципиентов(получателей) помогает решить проблему нехватки производительного капитала, увеличивает инвестиционную способность, ускоряет темпы роста.

2. Углубляет международное разделение труда и международное сотрудничество.

3. Увеличивает объемы взаимного товарооборота между странами.

Экспортеры капитала заинтересованы в наиболее прибыльном размещении своих свободных средств, Импортеры стремятся к их наиболее дешевому получению, по возможности на льготных условиях или безвозмездно.

Для стран-реципиентов импорт капитала имеет следующие положительные последствия:

• преодолеваются проблемы внутреннего производства, проблемы ограниченности ресурсов и их эффективного использования;

• создаются новые рабочие места;

• иностранный капитал приносит новые технологии, эффективный менеджмент;

• ускоряются темпы НТП;

• расширяется товарный экспорт, т.к. вывоз капитала становится средством поощрения вывоза товаров за границу;

• приток капитала способствует улучшению платежного баланса страны.

Отрицательные последствия импорта капитала:

• приток иностранного капитала вытесняет местный капитал из прибыльных отраслей. Это может привести к однобокости развития страны и угрозе ее экономической безопасности;

• бесконтрольный импорт капитала может сопровождаться загрязнением окружающей среды;

• импорт капитала часто связан с проталкиванием на рынок страны-реципиента товаров, уже прошедших свой жизненный цикл, а также снятых с производства в результате недоброкачественных свойств;

• импорт ссудного капитала ведет к увеличению внешней задолженности страны.

К числу последствий для стран, экспортирующих капитал, можно отнести:

• вывоз капитала за рубеж без адекватного привлечения иностранных инвестиций ведет к замедлению экономического развития;

• вывоз капитала отрицательно сказывается на уровне занятости;

• перемещение капитала неблагоприятно сказывается на платежном балансе страны.

Главными экспортерами капитала традиционно являются промышленно развитые страны (США, Великобритания, Германия, Франция, Япония, Нидерланды, Швейцария).

49. Види іноземних інвестицій та форма здіснення згудно законодавства України

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

1. іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

2. валюти України:

а) при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

б) при первинному інвестуванні, якщо валюту України придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України:

в) при вкладенні коштів в об'єкти приватизації за умови подання державним органам приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;

3. будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

цінних паперів, ціна яких виражена у конвертованій валюті;

4. корпоративних прав щодо юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн, виражених у конвертованій валюті;

5. цінних паперів та їх похідних;

6. грошових вимог і права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

7. будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

8. прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

9. інших цінностей, інвестування в які не заборонено законодавством України.

Проте деякі види майна, згідно з законодавством України, не можуть належати іноземним інвесторам на праві власності і, відповідно, використовуватися ними під час інвестування на території нашої держави.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р, "Про право власності на окремі види майна" визначено перелік майна, що не може перебувати у власності громадян, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. До цього переліку включені:

- зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї та боєприпасів до неї, а також спортивної зброї та боєприпасів до неї, що придбані громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна техніка, ракетно-космічні об'єкти;

- вибухові речовини й засоби вибуху; всі детектори ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання його виробництва;

- бойові отруйні речовини;

- наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних за призначенням лікаря);

- протиградні установки;

- державні еталони фізичних величин;

- електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Перелічені об'єкти не можуть належати на праві власності іноземним інвесторам і вноситися ними до статутних фондів (майна) підприємств з іноземними інвестиціями, а також використовуватися при застосуванні інших форм інвестування. Спеціальний порядок набуття права власності встановлено та пневматичну зброю калібру 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, що також мають враховувати іноземні інвестори, використовуючи зазначене майно в процесі інвестування.

Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і, відповідно, отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється державною реєстрацією інвестицій. 

Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

- інформаційне повідомлення встановленої форми про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

- документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

- документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст. 393 ГК України та ст. 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування");

- документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію. Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі

- обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій, протягом трьох робочих днів, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива ліпне у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України або подані документи не відповідають вимогам зазначеного Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. При цьому кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перераховуються до республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів (50%) і до Державного бюджету України (50%).

У разі відмови у реєстрації кошти, сплачені за реєстрацію іноземних інвестицій, заявникові не повертаються.