Допоміжні лакофарбові матеріали
грунтовки
Кремнійорганічні
емалі
– являють собою суспензії пігментів
у модифікованому кремнійорганічному
лаці. Покриття на їхній основі
відрізняються підвищеною атмосферостійкістю
(понад 10 років), водостійкістю і високою
термічною стійкістю. Застосовують їх
для обробки металевих, дерев'яних,
оштукатурених бетонних і цегельних
поверхонь. Це фарби силіконові, КО-112,
КО-174 та ін.
шпатлівки
Являють собою суспензії пігментів або їх сумішей з наповнювачами в розчині або дисперсії плівкоутворювальних речовин. Вони призначаються для нанесення першого шару покриття і повинні забезпечувати гарне зчеплення плівки (адгезію) з поверхнею, що фарбується, і з покривними матеріалами, які наносяться на ґрунтовку, а також запобігати відшаруванню покриття внаслідок розходження коефіцієнтів термічного розширення матеріалів покриття і підкладки. Ґрунтовки повинні надійно захищати поверхню виробів і мати високу корозійну стійкість. Для цього до складу ґрунтовки вводять спеціальні пігменти. Широко розповсюджені алкідні, поліуретанові та нітроґрунтовки.
Питання для самоперевірки
1. Вихідні матеріали для ЛФМ.
2. Характеристика властивостей ЛФМ.
3. Охарактеризуйте оліфи та лаки.
4. Товарознавча характеристика і класифікація фарб.
5. Допоміжні ЛФМ.
Тема лекції: Класифікація будівельних матеріалів
Зміст лекції
Властивості будівельних матеріалів і виробів.
Будівельні матеріали, які використовуються, відрізняються різноманітни- ми властивостями, які визначають їх якість та застосування. За родом ознак основні властивості будівельних матеріалів поділяють:
1. Фізичні властивості. Характеризують будову матеріла та його відношення до фізичних процесів навколишнього середовища. До них відносять:
Щільність - маса одиниці об'єму матеріалу у абсолютно щільному стані. Розділяють абсолютну (кг/м3) та відносну щільність (співвідно- шення щільності матеріалу до щільності води).
Об'ємна маса (насипна щільність) - маса одиниці об'єму мате- ріалу в його природному стані (з порожнинами у матеріалі та між зернами, або шматками).
Пористість - ступінь заповнення об'єму матеріалу порожнина- ми. На властивості матеріалу впливає на тільки ступінь пористості, а і розмір та характер порожнин. Пористість визначає водопогли- нання, водопроникність, морозостійкість, міцність та теплопровідність матеріалу.
Гігроскопічність - здатність пористих матеріалів поглинати певну кількість води у вигляді водяної пари при підвищеній воло- гості повітря.
Водопроникність - здатність матеріалу пропускати воду під тиском. Вона характеризується кількістю води, що проходить через зразок матеріалу площею 1 см2 за 1 годину під тиском 1 МПа.
Теплоємкість - здатність матеріалу поглинати певну кількість тепла при нагріванні та віддавати його. Характеризується кількістю тепла (Дж) необхідного для нагрівання 1 кг матеріала на 1 °С.
Теплопровідність - здатність матеріалу передавати тепло через товщу від однієї поверхні до іншої. Характеризується коефіцієнтом теплопровідності, який показує кількість тепла, що проходить че- рез зразок товщиною їм площею їм2 протягом 1 години при різниці температур на протилежних сторонах зразка 1 °С.
Термостійкість - здатність матеріалу витримувати не деформу- ючись певну кількість циклів різких температурних навантажень.
Вогнетривкість - здатність матеріалу протистояти дії високих температур і води в умовах пожежі (більше 1580 °С). За рівнем вогнетривкость матеріали поділяють на незгораємі (природний камінь, цегла,бетон тощо), важкозгораємі (асфальтний бетон, дерево-цементні суміші тощо) та згораємі (деревина , рубероїдні і т. д.).
Морозостійкість - здатність насиченого водою матеріалу вит- римувати багаторазове заморожування (-15 °С) та розморожування у теплій воді (+20 °С). За числом циклів випробувань матеріали поділяють на марки: Мрз 10, 15, 25, 35, 50, 100, 150, 200.
2. Механічні властивості характеризують здатність металу опи- ратись руйнівному або деформуючому впливу зовнішніх сил. До них відносять:
Міцність - властивість опиратись руйнуванню під дією внутрішніх напружень викликоних зовнішніми навантаженнями. Визначається межою міцності при стискуванні, розтягуванні або згинанні. Міцність характеризується маркою, яка відповідає за величиною межі міцності при стискуванні, МПа. Для кам'яних матеріалів встановлені такі мар- ки: 4, 7, 10, 15, 25, 35, 50, 75, 100, 125, 150, 200, 300, 400, 500, 600, 800, 1000. Напиклад, матеріали з межою міцності при стиску- ванні в межах 20...29,9МПа відповідають марці 200.
Твердість - здатність матеріалу спиратись проникненню в нього іншого матеріалу.
Стираємість - руйнування матеріалу при одночасній дії стиран- ня та удару.
Пружність - позитивна якість, яка полягає у можливості де- формуватись під навантаженням і відновлювати свою форму і розмі- ри після розвантаження.
3. Хімічні властивості характеризують здатність матеріалу перетво- рюватись під впливом речовин, з якими він контактує. Основні з них:
Хімічна стійкість - здатність матеріалу протистояти впливу кислот, лугів, водних розчинників
Корозійна стійкість - властивість матеріалів опиратись короз- ійному впливу середовища.
4. Фізико-хімічні властивості. Основні з них:
Дисперсійність - ступінь подрібнення твердих часток. При збільшенні дисперсності зростає питома поверхня, що підвищує активність взаємодії з іншими компонентами. Це особливо важливо для порошкоподібних зв'язуючих речовин.
Пластичність - здатність тістоподібної маси під зовнішнім механічним впливом набувати та зберігати певну форму без розривів і тріщин. Хороша пластичність сприяє прискоренню та здешевленню операцій зміщування, формування та ущільнення.
Здатність утворювати емульсії з водою. Емульсія складається з двох рідин, які не змішуються, де крапельки однієї рідини рівном-
ірно розподілені в іншій. Для отримання емульсії використовують спеціальні речовини-емульгатори, які абсорбуються однією з рідин і забезпечують стійкість емульсії.
Природні кам'яні матеріали.
Природними кам'яними матеріалами називають матеріали і ви- роби отримані тільки механічною обробкою гірських порід. Породи невисокої та середньої твердості видобувають за допомогою каменер- ізальних машин. Тверді породи видобувають буро-клиновим або буро- підривним способом.
Природні кам'яні матеріали і вироби з них класифікують за оз- наками:
Ступінь обробки:
грубооброблені (щебінь, гравій, бутовий камінь, бруківка);
пиляні штучні вироби (плити, блоки);
архітектурні деталі (вироби різної форми);
За призначенням:
кам'яні матеріли та вироби для кладки, зонішнього або внутрішнього облицювання;
виконання покрівлі, підлог та інших необпалювальних мате- ріалів;
жаро- та хімічно стійких матеріалів і виробів;
зведення гідротехнічних споруд;
За ознакою споживання поділяють на:
будівельні матеріали;
облицювальні матеріали;
За об'ємною вагою:
важкі (більше за 1800 кг/м3);
легкі;
При класифікації гірськи порід враховують умови їх утворення. - Вивержені (магматичні, первинні) породи утворились при охо- лодженні та твердіннні магми у земній корі або на її поверхні. Гли- бинні гірські породи утворились при повільному охолодженні магми у земній корі під значним тиском. За таки умов утворення вони мають рівномірну кристалічну структуру (граніт, сієніт, діореї, лаб- радор). їх використовують як облицювальний матеріал. Масивні вилиті породи утворились при швидкому охолодженні магми на по- верхні землі. За таких умов повна кристалізація не завершується (порфір, бальзат, діабаз). З них виготовляють штучні камені, плити та використовують для кам'яного лиття. Вулканічні виверження породи утворились з дрібних часток лави, викинутої на поверхню землі. Пухирці газів надають таким породам склоподібну пористу будову. Ці породи можть бути у простому стані (вулканічні піски, пемза) або зцементованими (туф). З таких матеріалів виготовляють мінеральні в'яжучі мінерали, наповнювачі легких бетонів, облицю- вальні вироби, крупні стінові блоки.
- Осаджені (вторинні) породи утворюються при руйнуванні (вивітрюванні) певних порід під впливом зовнішніх умов. За харак- тером утворення та складу такі породи поділяють на хемогенні та органогенні.
Механічні відкладення - грубі продукти механічного руйнування порід під впливом різких змін температур, впливу води і вітру. Вони являють собою суміші з окремих зерен зруйнованої первинної гірської породи, які, інколи, зцементовані різними природними речовинами (гравій, брекчія). їх використовують для виготовлення деталей внутрішнього облицювання, як сировину для виробництва мінеральних в'яжучих (гіпс, крейда), для виготовлення вогнетривких виробів (магнезіт, доломіт).
Глинисті породи - дисперсні продукти глибокого хімічного перетворення силікатних та алюмосилікатних мінералів у нові види мінералів.
Органогенні - породи утворені залишками живих організмів і рослин, які мають у своєму складі мінеральні речовини, після ущільнення та цементування (вапняки, крейда).
- Метаморфічні (видозмінені) породи утворюються з вторинних (осаджених) або магматичних (первинних) порід під впливом висо- кої температури, високого тиску та інших факторів. За таких умов відбувається перекристалізація мінералів без плавлення, що сприяє підвищенню щільності утворюваної породи. Вони відзначаються на- явністю прошарків і високою міцністю (гнейси, мармур, кварцит). З них виготовляють облицювальні плити, плити для облицювання гідро- технічних споруд і тротуарів.
Будівельні властивості гірських порід визначаються хімічним скла- дом породоутворюючих мінералів та їх основними фізико-механічними властивостями. Основні мінерали:
Кварц - кварцевий пісок, гірський кришталь. Відзначається високою міцністю, твердістю та хімічною стійкістю.
Польвий шпат - алюмосилікати натрія, кальція та калія. За міцністю та хімічною стійкістю значно поступаються кварцу.
Слюди - водні альмосилікати складного хімічного складу та шарової структури. Найчастіше зустрічаються різновиди біотит і мусковіт, які відрізняються кольором. Слюди легко розділяють на тонкі гнучкі пластинки і відзначаються високими діелектричними властивостями, термостійкістю, тепло- і звукоізоляційними властивостями. Великий вміст слюд знижує міцність гірських порід.
Кальцит - основний породоутворюючий мінерал вапняків, крейди та мармуру. Присутність кальцита робить гірські породи цінною сировиною для виробництва мінеральних в'яжучих матеріалів.
Азбест - водний силікат кальцію заліза. Відзначається волок- нистою структуру, хорошими діелектричними властивостями, вогнестійкістю, кислото- та лугостійкістю.
Магнезит - менш поширений ніж кальцит і відзначається більшою твердістю.
Доломіт - за властивостями займає проміжне місце між кальцитом і магнезитом.
Гіпс - м'який матеріал переважно білого кольору. Розчиняється у воді. При нагріванні втрачає зв'язану воду і переходить у напівводний або безводний гіпс (ангідрид CaS04).
Каолініт - найбільш поширений мінерал осаджених гірських порід звичайно білого кольору. Входить до складу глин і вапняків. Цінна сировина для виробництва порцелянових і фаянових виробів.
Корунд - один з найтвердіших мінералів. Дрібнозернистий корунд з домішками називають наждаком.
Матеріали і вироби з природного каменю.
Шляхом різних видів механічної обробки виготовляють готові вироби і матеріали різного призначення.
Для фундаментів і стін використовують:
Бутовий камінь - використовують у вигляді шматків непра- вильної форми (рваний бут) або неправильних плит з найбільшим розміром до 500мм і вагою до 40кг. Його отримують з вапняків, доломітів, плитняка тощо. Через високу міцність, морозо- та во- достійкість його використовують для спорудження фундаментів, підземних частин різних будов, водозливів і т. п. Відходи видобу- вання подрібнюють на щебінь.
Штучний камінь - виготовляють з вапняків, вулканічних туфів та інших гірських порід. Вони мають правильну форму з розмірами, що залежать від виду робіт: для ручної кладки 390x240x190, а для механізованої кладки - виходячи з міцності породи та вантажопі- дйомності кранів.
Стінові блоки - отримують випилюванням. Вони мають паз у торцевій частині вертикальних граней. За призначенням вони бувають: для стін житлових будинків з висотою поверха 2,8м та громадських споруд з висотою поверхів 3,3м (тип Д), для багаторядної кладки стін приміщень різного призначення (тип Б),для зовнішніх стін (тип Н), для внутрішніх стін (тип В),фундаментів і стін підвалів (тип Ф) і для підвіконня (тип П). Розмір блоків від 300x800x900 до 3000x1000x500 мм.
Для внутрішнього або зовнішнього облицювання використовують:
Облицювальні плити. Вони мають правильну форму з довжиною 600...1500мм, шириною 150...1200мм і товщиною 5...150мм. їх виготовляють з різною фактурою лицьової поверхні: полірована, шліфована, пиляна, рифлена та інші.
Фасонні штучні вироби - елементи сходів і парапетів, карнізи, орнаменти та художньо-декоративні вироби. Гірські породи вибира- ють в залежності від умов експлуатації та вимог декоративності.
Подрібнений декоративний природній камінь. Гранітну, мар- мурову, вапнякову або базальтову кришку використовують для об- робки фасадів (по незатвердівшому розчину або на спеціальних кле- ях). Така обробка не поступається по якості поверхні та собівар- тості робіт керамічним, скляним або лакофарбованим матеріалам.
Для дорожнього покриття та виробництва бетона використовують:
Бортовий камінь. Він відокремлює проїзджу частину вулиці від тротуарів, газонів, зупинок транспорту тощо. Його випускають дов- жиною 700. ..2000мм, висотою 300 та 400мм і шириною 100...200мм. Вони бувають прямими та криволінійними.
Бруківка - камінь неправильної форми з найбільшим розміром до 300мм виготовлений подрібненням (розколюванням).
Брусчатка - камінь у формі паралелепіпеда з розміром 90x150...150x250x100...160. Використовують для верхнього полотна дорожнього покриття.
Гравій - утворюється при природному руйнуванні гірських порід. За розмірами поділяється на фракції: 5...10, 10...20, 20...40 та 40...70мм, а за міцністю (МПа) — на марки: 20... 120.
Щебінь - отримують механічним подрібненням гірських порід. За розмірами поділяється на фракції: 5...10, 10...20, 20...40 та 40...70мм, та за міцністю (МПа) — марки 20...120.
Пісок - сипучий матеріал з розміром зерен 0,14...5,0мм. За мінералогічним складом буває кварцевим, польовошпатним і карбо- натним, а за походженням морським, річковим, кар'єрним тощо.
Найкращий - річковий пісок, бо має найменшу кількість домішок глини та гіпсу.
Упакування, транспортування та зберігання матеріалів і виробів з природного каменю.
Матеріали і вироби з природного каменю транспортують нава- лом (бутовий камінь, гравій, бруківка), на підкладках (блоки, які вкладають правильними рядами) та деталі для облицювання — в тарі розрахованій на механізовані навантажувально-розвантажувальні роботи. Необхідно застосовувати заходи, які виключають їх механі- чне пошкодження, забруднення та зволоження. Забороняється пе- ревозити декоративні та облицювальні деталі навалом.
Зберігають на відкритих майданчиках з організованим відводом води, під навісами або у закритих складських приміщеннях. Буто- вий камінь, щебінь, гравій тощо зберігають у штабелях навалом, розділяючи по марках, породі, сортах, фракціях тощо. Блоки і пли- ти зберігають на закритих складах встановлюючи їх на ребро з прокладками. Шліфовані та поліровані вироби встановлюють на ребро попарно лицьовими поверхнями один до другого з прокладками з паперу. Такі вироби остаточно закріплюють у тарі клинками.
При тривалому зберіганні вироби з природних кам'яних матері- алів руйнуються під впливом зовнішнього середовища. Цей процес називають вивітрюванням. Для консервації їх покривають кремній- оорганічними рідинами, розчинами воску та парафіну, просочують полімерними матеріалами та гідрофобізуючими сумішами ГКЖ-94 або ГКЖ-10.
Маркують тільки великогабаритні вироби (плити, блоки тощо). На тильній стороні або торцьовій поверхні фарбою маркують: тип каменю, плит або блока; розміри; виробника і т.п.
Тема лекції: Культурно-побутові товари