- •11.Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •27. Демократичні традиції в історії українського державотворення.
- •30.Передумови та етапи демократизації українського суспільства.
- •32.Громадянське суспільство, його сутність та умови становлення.
- •37.Основні концепції походження держави.
- •46.Класифікація органів державної влади. Поділ та система стримувань і противаг державної влади у демократичному суспільстві.
- •47. Загальні поняття парламентаризму і його особливості в Україні.
- •52.Моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз (англо-американська та континентальна (французька) моделі).
- •53. Структура місцевих органів влади, їх повноваження, порядок формування і функціонування.
- •54. Роль і функції політичних партій.
- •55. Передумови, шляхи та моделі формування політичних партій.
- •60.Етапи становлення та сучасний стан багатопартійності в Україні.
- •61. Громадські організації та рухи: сутність, структура, особливості, роль в суспільстві
- •62.Сутність та типи партійних систем. Взаємозв’язок партійних і виборчих систем.
- •63. Основні стадії виборчого процесу.
- •64. Виборче право і виборча система в сучасній Україні.
- •65.Виборча система України: пошук оптимальної моделі.
- •66. Принципи виборчого права.
- •67. Політичний абсентеїзм: його причини та наслідки.
- •68. Мажоритарна виборча система.
- •69. Пропорційна виборча система
- •70. Змішана виборча система.
- •71. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.
- •72. Парламентські вибори в Україні.
- •73. Президентські вибори в Україні.
- •74. Місце і роль еліти в суспільно-політичному житті. Теорії еліт.
- •75. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції.
- •76. Типологія еліт
- •77.Система формування та змін політичних еліт.
- •79. Класифікація політичного лідерства.
- •80. Основні концепції політичного лідерства
- •81. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції.
- •82. Місце і роль політичної культури в загальній системі культури і в політичному житті суспільства.
- •83.Типологія політичної культури.
- •84. Політична соціалізація особистості: сутність, інститути, етапи.
- •86. Політична культура сучасної української еліти.
- •87. Громадська думка як форма політичної свідомості. Її роль у функціонуванні демократії.
- •88. Основні тенденції світового політичного процесу. Глобалізація.
- •89.Суб’єкти світового політичного процесу.
- •90. Держава як основний суб’єкт міжнародних політичних відносин.
- •91. Зовнішня політика, її особливості, цілі, функції та засоби.
- •92. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.
- •93. Основні концепції геополітики.
- •94. Україна в сучасному геополітичному просторі: виклики і перспективи.
- •95. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •96. Міжнародний тероризм: його сутність, прояви та методи.
- •97. Міжнародні та регіональні організації як суб’єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України.
- •98. Україна і снд: проблеми і перспективи.
- •99. Євроатлантична інтеграція України: виклики і перспективи.
76. Типологія еліт
Політичні еліти поділяються багатьома способами.
1.За способом формування: відкрита (вибори), закрита.
2.Авторитарна, тоталітарна, демократична, ліберальна
3.За видами політичної діяльності: державна, муніципальна, еліта громадських організацій.
4.Правляча еліта, опозиційна еліта, та контреліти.
77.Система формування та змін політичних еліт.
У світовій політичній практиці склалися дві основні системи формування політичних еліт: антрепенерська (підприємницька) і система гільдій (корпоративна Антрепренерська система орієнтована на особисті якості кандидата, його вміння подобатися людям. Цю систему характеризують: відкритість, широкі можливості для представників будь-яких соціальних груп претендувати на отримання лідируючих позицій у суспільстві; невелике число формальних вимог, інституційних перешкод; широке коло експертів, яке може включати весь електорат; висока конкурен-тність добору, гострота суперництва за отримання керівних посад; першорядна значимість особистих якостей, індивідуальної активності, уміння знайти підтримку широкої аудиторії, зацікавити її новими ідеями та реалістичними програмами.
Система гільдій має давні традиції і є дуже консервативною, в ній майже відсутня конкуренція. Тому вона схильна до відтворювання одного й того ж типу керівників, прирікаючи тим самим еліту на поступове вимирання, перетворення її на замкнену касту.
78. Політичне лідерство: сутність, характерні риси та механізм формування.
Політичне лідерство — один із різновидів лідерства. Політичний лідер є символом певної спільноти, це особа, здатна реалізувати інтереси спільноти за допомогою влади, що дається йому цією спільнотою, політичних інтересів, організовувати та спрямовувати їхню активність, згуртувати довкола себе групу прихильників та повести їх за собою.
При цьому прийнято виділяти такі ознаки політичного лідерства:
— лідерство передбачає постійний вплив на навколишніх;
— політичний вплив має бути всезагальним і стосуватися всіх членів керованої спільноти;
— лідерство закріплюють певні норми, правила, привілеї, повноваження.
79. Класифікація політичного лідерства.
Одна з перших спроб типологізації лідерства належить М. Веберові, який здійснив її з урахуванням типів владарювання. На цій основі Вебер виділив три основні типи політичного лідерства. 1. Традиційне лідерство, що ґрунтується на вірі як правлячих, так і підлеглих у те, що влада є законною, оскільки спирається на авторитет освячених і непорушних традицій та звичаїв наслідування її. 2. Раціонально-легальне, або бюрократичне лідерство, що ґрунтується на вірі в законність раціонально встановлених правил і процедур обирання лідера і в його ділову компетентність.
3. Харизматичне лідерство, що ґрунтується на ірраціональній вірі в надзвичайні, надприродні, недоступні для інших, богоявлені якості правителя, які надають йому можливість і неформальне право підкоряти собі маси.
80. Основні концепції політичного лідерства
1.Теорія рис лідерства. Вона вимагає від лідера певних рис, що є необхідною нормою, яка дає змогу визначити певну особу як лідера. Ці вимоги відображають ступінь переваги окремої особи над іншими людьми. Необхідна кількісна перевага, глибше та масштабне мислення, можливість швидко знаходити вихід із певних ситуацій і т.д.
2.Ситуаційна концепція. Функція лідера виконується особою в певній ситуації. Лідер діє в межах цієї ситуації, він необхідний як рушій, що її розв'язує, тобто вирішує проблему, поставлену в той чи інший період.
3.Теорія послідовників. Політичне лідерство розглядається як особливі відносини між лідером і підлеглими або тими, котрі його обрали чи якоюсь мірою на нього впливають. Ці відносини можуть бути односторонніми, коли впливає лідер, і залежати від рівня концентрації влади у лідера та рівня його політичної ваги, а також особливих якостей; двосторонніми, коли відбувається вплив на лідера з боку його послідовників, а не тільки з боку лідера на останніх.
