- •11.Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •27. Демократичні традиції в історії українського державотворення.
- •30.Передумови та етапи демократизації українського суспільства.
- •32.Громадянське суспільство, його сутність та умови становлення.
- •37.Основні концепції походження держави.
- •46.Класифікація органів державної влади. Поділ та система стримувань і противаг державної влади у демократичному суспільстві.
- •47. Загальні поняття парламентаризму і його особливості в Україні.
- •52.Моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз (англо-американська та континентальна (французька) моделі).
- •53. Структура місцевих органів влади, їх повноваження, порядок формування і функціонування.
- •54. Роль і функції політичних партій.
- •55. Передумови, шляхи та моделі формування політичних партій.
- •60.Етапи становлення та сучасний стан багатопартійності в Україні.
- •61. Громадські організації та рухи: сутність, структура, особливості, роль в суспільстві
- •62.Сутність та типи партійних систем. Взаємозв’язок партійних і виборчих систем.
- •63. Основні стадії виборчого процесу.
- •64. Виборче право і виборча система в сучасній Україні.
- •65.Виборча система України: пошук оптимальної моделі.
- •66. Принципи виборчого права.
- •67. Політичний абсентеїзм: його причини та наслідки.
- •68. Мажоритарна виборча система.
- •69. Пропорційна виборча система
- •70. Змішана виборча система.
- •71. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.
- •72. Парламентські вибори в Україні.
- •73. Президентські вибори в Україні.
- •74. Місце і роль еліти в суспільно-політичному житті. Теорії еліт.
- •75. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції.
- •76. Типологія еліт
- •77.Система формування та змін політичних еліт.
- •79. Класифікація політичного лідерства.
- •80. Основні концепції політичного лідерства
- •81. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції.
- •82. Місце і роль політичної культури в загальній системі культури і в політичному житті суспільства.
- •83.Типологія політичної культури.
- •84. Політична соціалізація особистості: сутність, інститути, етапи.
- •86. Політична культура сучасної української еліти.
- •87. Громадська думка як форма політичної свідомості. Її роль у функціонуванні демократії.
- •88. Основні тенденції світового політичного процесу. Глобалізація.
- •89.Суб’єкти світового політичного процесу.
- •90. Держава як основний суб’єкт міжнародних політичних відносин.
- •91. Зовнішня політика, її особливості, цілі, функції та засоби.
- •92. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.
- •93. Основні концепції геополітики.
- •94. Україна в сучасному геополітичному просторі: виклики і перспективи.
- •95. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •96. Міжнародний тероризм: його сутність, прояви та методи.
- •97. Міжнародні та регіональні організації як суб’єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України.
- •98. Україна і снд: проблеми і перспективи.
- •99. Євроатлантична інтеграція України: виклики і перспективи.
91. Зовнішня політика, її особливості, цілі, функції та засоби.
Зовнішня політика — це діяльність держави й інших політичних інститутів суспільства по здійсненню своїх інтересів і потреб на міжнародній арені. До найважливіших функцій зовнішньої політики держави належать: 1. Оборонна—протидія будь-яким проявам агресії з боку інших держав, захист прав та інтересів країни і її громадян за кордоном. 2.Представницько-інформаційна — має подвійне призначення: інформування свого уряду про положення й події в тій або іншій країні й інформування керівництва інших країн про політику своєї держави. Ця функція відіграє важливу роль у формуванні правильних уявлень про місце держави в розміщенні сил на міжнародній арені й дає можливість проведення реалістичної зовнішньої політики. 3. Переговорно-організаторська — спрямована на встановлення й зміцнення торгово-економічних, науково-технічних, культурних та інших зв’язків з різними державами. У своїй зовнішньополітичній діяльності держави переслідують такі основні цілі: • Захист державного суверенітету проти зовнішніх намірів і постійну турботу про безпеку країни. • Збереження цілісності державної території. • Створення зовнішніх умов, сприятливих для економічного співробітництва, культурних зв’язків з іншими країнами, розвиток іноземних інвестицій, туризму й т. ін. • Вплив на зовнішнє оточення, контроль за небажаними відносно даної держави діями, їхня нейтралізація. • Внесення свого вкладу в побудову стабільних міжнародних відносин, заснованих на фундаменті міжнародного права.
92. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.
На даному етапi можна визначити такi три основнi напрями зовнiшньої полiтики України:
· розвиток двостороннiх мiждержавних вiдносин;
· європейська iнтеграцiя;
· багатостороння дипломатiя.
У двостороннiх вiдносинах прiоритетними є два напрями дiяльностi української дипломатiї:
· вiдносини з сусiднiми країнами;
· стосунки з стратегiчно важливими партнерами та впливовими державами свiту.
Європейська iнтеграцiя в першу чергу означає:
· подальше полiтичне та iнституцiйне зближення з ЄС та еволюцiйне просування до кiнцевої мети
· iнтеграцiї України до Європейського Союзу;
· адаптування українського законодавства до норм ЄС та Ради Європи як ключовий iнтеграцiйний елемент;
· поглиблення вiдносин України з НАТО як однiєю з основних складових всеохоплюючої системи європейської стабiльностi та безпеки.
В рамках багатосторонньої дипломатiї можна видiлити такi прiоритетнi напрями зовнiшньополiтичної дiяльностi:
· забезпечення ефективної участi держави у дiяльностi мiжнародних органiзацiй;
· налагодження ефективного регiонального та субрегiонального спiвробiтництва, посилення ролi України в регiональних та субрегiональних органiзацiях, форумах i об'єднаннях;
93. Основні концепції геополітики.
Геополітика (від грец.γη — земля + πολιτική — мистецтво управління державою) — політологічна концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічнихфакторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженістьприродних ресурсів, клімат, кількість населення. Геополітика — наука, яка розглядає вплив географічних чинників на внутрішню й особливо зовнішню політику держав і націй. Однак таке тлумачення вже не є актуальним. На сьогодні є цілий ряд наукових шкіл, які по-своєму трактують цей термін. Різні розуміння сутності геополітики можна об'єднати у 2 групи: 1) традиційне (класичне), 2) сучасне (розширене).
Геополітика це мистецтво і практика використання політичної влади над певною територією. Традиційно, цей термін застосовувався в основному в плані впливу географії на політику, але його використання розвинулася за останні сто років достатньо, щоб охопити ширший зміст. У наукових колах, вивчення геополітики припускає аналіз географії, історії та соціальних наук з урахуванням просторової політики і моделей на різних рівнях (від рівня держави на міжнародному).
Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів.[Джерело?]
Геополітика — це одна з галузей зовнішньої політики. Вона поділяється на ряд окремих підгалузей. Політика балансу сил — запобігання домінування в міжнародній системі одного, або групи держав. Отто фон Бісмарк з цього приводу висловився надзвичайно вдало: «Вся політика може бути зведена до формули — постарайся бути серед трьох у світі, де править крихкий баланс п'яти держав. Це єдиний справжній захист проти формування ворожих коаліцій»
