Варыант 5

1. Найтяжчим злочином у козаків було вбивство свого товариша. За це карали на смерть; інколи навіть закопували живим у землю разгом з покійником. До тяжких злочинів відносились: нанесення побоїв козакові, крадіжки, гомосексуалізм, або «содомський гріх», дезертирство, насилля в християнських селах, пияцтво під час походу, приведення на Січ жінки, грубе поводження з начальством. Слід зазначити, що вироки на Запорожжі були дуже суворі. Якщо в інших країнах за крадіжку могли оштрафувати чи посадити до в’язниці, то тут відрубували голову, в кращому випадку — руку. На смерть карали за пияцтво, дезертирство, невиконання наказу під час походів. На думку дослідників, такий суворий вирок пояснюється трьома причинами: по-перше, на Січ приходили люди з сумнівним минулим, і перевиховувати їх не було часу; по-друге, постійні війни вимагали підтримання дисципліни й порядку у війську, а для цього потрібні були суворі закони; по-третє, козаки вели аскетичне життя, без жінок і не відчували їх пом’якшувального впливу.

Крім названих покарань практикували також биття кийками, ламання рук і ніг, приковування до гармати за неповернутий борг.

Судочинство та виконання вироків на Січі було публічним. При винесенні вироку судді враховували громадську думку щодо особи злочинця.

2. Буржуазні реформи 60-70 років та їх здійснення в Україні. Шляхи розвитку буржуазних відносин у сільському господарстві

кріпосне право буржуазна реформа

Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII - першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку.

Ще більше поглибила ці протиріччя Кримська війна 1853-1856 pp., яку Росія програла.

З січня 1857 р. було створено Таємний комітет, пізніше перейменований на Головний комітет у селянській справі. Селянське питання мали вирішувати дворяни.

19 лютого 1861 р. цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права та Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності. За цими документами селяни ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю.

У ході аграрної реформи територія України ділилась на регіони за специфікою проведення:

1 общинне землеволодіння губернії Новоросійського краю

1112 подвірне землекористування Лівобережна Україна.

Реформою було збережене велике поміщицьке землеволодіння.

Селяни отримали економічні права купувати нерухомість, займатись торгівлею і промислами, заводити фабрики.

Однак селянство залишалось нижчим станом у державі з обмеженим правом пересування.

Внаслідок земельної реформи селяни на півдні і сході втратили 30% своїх наділів. На Правобережжі уряд збільшив селянські наділи на 20% з метою привернути селян на свою сторону і послабити польську шляхту.

Протягом 49 років селяни повинні були виплатити викупні платежі. На Правобережжі викупну плату зменшили на 20%. Впроваджувалась система селянського управління: сільські громади обєднувались у волості, встановлювалась кругова порука за сплату податків.

Наслідки реформи:

1 відбулися корінні зміни у розподілі земельної власності

2 товарно-грошові відносини ставали домінуючими у господарствах поміщиків та заможних селян

3 чіткішою стає спеціалізація окремих районів України

4 застосовують різні методи використання землі оренду, ведення власного господарства.

5 підвищилась урожайність сг культур внаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.