- •Визначення основних понять теорії пур: проблема, проблемна ситуація, мета, перевага.
- •Сутність, завдання, предмет, функції й об’єкти ур
- •Загальні підходи до пр. Специфічні підходи до розробки ур.
- •4.Основні методологічні принципи системного аналізу до процедур пур
- •Ситуаційний підхід: поняття, методологія, прнципи
- •Природа ур. Класифікація ур. Вимоги до ур.
- •9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
- •3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- •11. Соціально – психологічні аспекти контролю
- •12. Неформальні аспекти розробки рішень
- •10. Параметри, що впливають на повноту прояви відповідальності. Модель Врума-Йєттона.
- •13. Методи діагностики проблеми управління
- •14. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення
- •15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.
- •16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень
- •17. Задачі лінійного програмування
- •18. Розв’язування задач планування виробництва, економічного аналізу, зміни запасів ресурсів та цін продукції на основі лінійного програмування
- •19. Задача про товарний портфель. Задача комівояжера
- •20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
- •21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
- •22. Логістика і транспортні задачі. Загальна постановка та математична модель класичної транспортної задачі.
- •23. Некласична постановка транспортної задачі.
- •24. Задачі багатокритеріальної оптимізації
- •25. Ефективні рішення та Парето-оптимальні рішення.
- •26. Загальна характеристика евристичних методів.
- •27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
- •28. Методи індивідуальної роботи. Колективні експертні оцінки.
- •29. Методика проведення експертної оцінки. Етапи експертизи.
- •30. Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів.
- •31. Метод «Дельфі».
- •32. Використання експертних систем для підтримки прийняття управлінських рішень.
- •33. Прогнозування: сутність, види, методи.
- •34. Вибір оптимального методу прогнозування. Оцінка прогнозу.
- •35. Аналіз часових рядів: метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки, екстраполяції на основі плинної середньої, екстраполяція тренда.
- •36. Каузальні методи прогнозування.
- •37. Застосування якісних методів прогнозування при прийнятті управлінських рішень
- •38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
- •39. Прийняття рішень в умові невизначеності. Основні критерії.
- •4) Критерій Ходжа-Лемана:
- •40. Поняття ризику. Види та міра ризиків
- •41. Моделі прийняття рішень в умовах ризику
- •42. Прийняття рішень за допомогою побудови дерева рішень
- •43. Стратегічний менеджмент і стратегічні рішення. Особливості стратегічних та оперативних управлінських рішень.
- •44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
- •45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
- •46. Стратегічний та оперативний маркетинг. Процес стратегічного маркетингового управління.
- •47. Методики swot-аналізу, bcg-аналізу
- •48. Модель п’яти сил Портера
- •49. Основні аспекти розробки ур в сфері управління фінансами організації
- •50. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства Модель основного балансового рівняння
- •Модель беззбитковості
- •Методи дисконтування
- •51. Інвестиційні рішення: види, сутність, приклади
- •52. Модель беззбитковості
- •53. Прийняття рішень щодо залучення чи звільнення персоналу. Основні етапи процесу відбору персоналу. Методи пошуку кандидатів.
- •54. Ур щодо професійної діяльності працівників. Оцінка персоналу. Пур щодо формування системи стимулювання
- •55. Класифікація сппр в сфері маркетингу, менеджменту, банківській та торгівельній діяльності
38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
Невизначеність — це фундаментальна характеристика недостатнього забезпечення знаннями процесу прийняття рішення щодо певної проблемної ситуації, тобто це невірогідність(наявність фіктивних даних), неоднозначність (нечіткість,неточність), невідомість (часткова або повна відсутність інформації про певну проблемну ситуацію) Може бути: - Повна невизначеность, коли суб'єкти господарської діяльності повністю не мають можливості яким би то не було способом прогнозувати як перспективу своговласного розвитку, так і ринку в цілому; - Повна визначеність дає можливість суб'єктамгосподарської діяльності зі 100%-ною імовірністю прогнозуватине тільки свою стратегію на ринку, але і його тенденції розвитку; - Часткова невизначеність характеризується імовірністю настання події і яка для суб'єктів господарської діяльності має конкретний практичний характер, на відміну від першого та другого видів, які являють собою теоретичне припущення щодо можливостей господарських суб'єктів.
Ризик - це можливість виникнення несприятливого випадку. Під цим розуміють імовірність втрати організацією своїх ресурсів, недоотримання доходів або отримання додаткових збитків у результаті певної діяльності, інші негативні наслідки. Ризики можна поділити на два види: динамічні та статичні. Динамічний ризик залежить від зовнішніх умов, що можливо внаслідок економічних, політичних та інших змін. Статичний ризик можливий через дії самої організації (рівень кваліфікації персоналу, технічного забезпечення тощо). Під якісним ризиком розуміють різні види ризику, а під кількісним - можливі значення втрат внаслідок відповідного якісного ризику. Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різноманітні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі досвіду, набутого в попередній період. Невизначеність існує тоді, коли можливість наслідків визначається суб’єктивно, оскільки відсутні дані.
Ризик-менеджмент — це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій. Стратегія ризик-менеджменту є сукупністю обраних підприємством управлінських заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення. Як система управління, ризик-менеджмент включає дві підсистеми: та, що управляє (суб'єкт ризик-менеджменту), і та, якою управляють (об'єкт управління). Суб'єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери з ризику. Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин.
Етапи розробки політики управління фінансовими ризиками: 1) Визначення можливих видів ризиків; 2) Встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків; 3) Оцінювання імовірності виникнення окремих видів ризику;
4) Прогнозування можливого розміру фінансових втрат та визначення зони допустимого ризику; 5) Розробка системи заходів щодо запобігання ризиків; 6) Внутр. і зовн-нє страхування можливих фін-вих втрат увипадку ризикової події; 7) Оцінювання ефективності розроблюваних заходів.
При розробці тактики ризик-менеджменту потрібно враховувати, що не кожний вид ризику можна кількісно виміряти.Якщо рівень фінансового ризику точно виміряти не вдається, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень має базуватися на загальних евристичних правилах прийняття рішень в умовах ризику.Ризикувати можна лише в межах власного капіталу.Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику і паралельно розглядати інші альтернативні варіанти рішень
