- •Визначення основних понять теорії пур: проблема, проблемна ситуація, мета, перевага.
- •Сутність, завдання, предмет, функції й об’єкти ур
- •Загальні підходи до пр. Специфічні підходи до розробки ур.
- •4.Основні методологічні принципи системного аналізу до процедур пур
- •Ситуаційний підхід: поняття, методологія, прнципи
- •Природа ур. Класифікація ур. Вимоги до ур.
- •9. Індивідуальні якості менеджера й стиль керівництва в процесі ухвалення рішення
- •3. Класифікація р. Таненбаума та у. Шмідта.
- •11. Соціально – психологічні аспекти контролю
- •12. Неформальні аспекти розробки рішень
- •10. Параметри, що впливають на повноту прояви відповідальності. Модель Врума-Йєттона.
- •13. Методи діагностики проблеми управління
- •14. Методи генерації ідей, оцінювання і вибору варіанта рішення
- •15. Когнітивна психологія та прийняття управлінських рішень. Нейроекономіка.
- •16. Математичне програмування як засіб прийняття оптимальних управлінських рішень
- •17. Задачі лінійного програмування
- •18. Розв’язування задач планування виробництва, економічного аналізу, зміни запасів ресурсів та цін продукції на основі лінійного програмування
- •19. Задача про товарний портфель. Задача комівояжера
- •20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
- •21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
- •22. Логістика і транспортні задачі. Загальна постановка та математична модель класичної транспортної задачі.
- •23. Некласична постановка транспортної задачі.
- •24. Задачі багатокритеріальної оптимізації
- •25. Ефективні рішення та Парето-оптимальні рішення.
- •26. Загальна характеристика евристичних методів.
- •27. Метод експертних оцінок. Класифікація методів експертних оцінок.
- •28. Методи індивідуальної роботи. Колективні експертні оцінки.
- •29. Методика проведення експертної оцінки. Етапи експертизи.
- •30. Формування експертних оцінок та оцінка узгодженості експертів.
- •31. Метод «Дельфі».
- •32. Використання експертних систем для підтримки прийняття управлінських рішень.
- •33. Прогнозування: сутність, види, методи.
- •34. Вибір оптимального методу прогнозування. Оцінка прогнозу.
- •35. Аналіз часових рядів: метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки, екстраполяції на основі плинної середньої, екстраполяція тренда.
- •36. Каузальні методи прогнозування.
- •37. Застосування якісних методів прогнозування при прийнятті управлінських рішень
- •38. Ризик. Невизначеність. Ризик-менеджмент.
- •39. Прийняття рішень в умові невизначеності. Основні критерії.
- •4) Критерій Ходжа-Лемана:
- •40. Поняття ризику. Види та міра ризиків
- •41. Моделі прийняття рішень в умовах ризику
- •42. Прийняття рішень за допомогою побудови дерева рішень
- •43. Стратегічний менеджмент і стратегічні рішення. Особливості стратегічних та оперативних управлінських рішень.
- •44. Стратегічне мислення і бачення організації. Стадії прийняття стратегічного рішення.
- •45. Місія організації. Прийняття рішення про визначення і встановлення цілей організації.
- •46. Стратегічний та оперативний маркетинг. Процес стратегічного маркетингового управління.
- •47. Методики swot-аналізу, bcg-аналізу
- •48. Модель п’яти сил Портера
- •49. Основні аспекти розробки ур в сфері управління фінансами організації
- •50. Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства Модель основного балансового рівняння
- •Модель беззбитковості
- •Методи дисконтування
- •51. Інвестиційні рішення: види, сутність, приклади
- •52. Модель беззбитковості
- •53. Прийняття рішень щодо залучення чи звільнення персоналу. Основні етапи процесу відбору персоналу. Методи пошуку кандидатів.
- •54. Ур щодо професійної діяльності працівників. Оцінка персоналу. Пур щодо формування системи стимулювання
- •55. Класифікація сппр в сфері маркетингу, менеджменту, банківській та торгівельній діяльності
20. Економіко-математична модель розподілу ресурсів
Розглянемо просту 2-х рівневу модельну систему, що складається з центру і кількох однотипних елементів-споживачі.
Споживачі направляють свої заявки в центр, центр розподіляє ресурси.
Дану задачу можливо описати таким чином: є –споживачів, кожен з яких сповіщає центру число Si заявок. Центр, на основі цих заявок, розподіляє ресурс R і додатково розраховує величину Xi – обсяг ресурсу, що виділяється і-ому споживачу.
У випадку коли ƩSi≤R (відсутність дефіциту), то рішення центру буде наступним: X1=S1, X2=S2…Xn=Sn
Якщо наявна ситуація дефіциту, то необхідно визначити обсяг ресурсу за певними правилами.
Розглянемо механізм розподілу обмежених ресурсів:
1
)
механізм прямих пріоритетів – основною
рисою є те, що кожен споживач має
конкретний пріоритет, тобто на ряду з
розміром заявок центр враховує пріоритет
кожного споживача, що визначається
числом А.
Розподіл
ресурсу здійснюється за правилом:
,
де j – загальний для всіх споживачів
параметр, який визначається з умови, що
ƩXi=R (весь ресурс розподілений без
залишку)
2) механізм обернених пріоритетів – базується на припущення, що чим менше споживачу потрібно ресурсів, тим більш обгрнутована його заявка.
Розподіл ресурсів за правилом Xi = max{Si, jAi/Si}, j=R/ƩSi*Ai
Споживачу потрібно подавати досить малі або досить високі заявки:
Si*=jAi/Si
Врівноваженим буде такий набір стратегій споживача:
Відмітимо, що рівно зваженість стратегій споживача заклечається в тому, що у випаду відхилень від них заяви споживача, ресурсу може бути виділено менше.
Перевага: не відбувається невиправдного завищення заявок
Недолік: заявки частіше є менше реальних потреб
3) конкурсний механізм – використовується тоді, коли заяви не можуть бути урізані і розрах. Центром на реалізацію певного проекту.
Реалізація механізму проходить так: споживач сповіщає центру про Si , а також про величину Wi – ефект, який вони прагнуть отримати. Для кожного споживача обчислюється показник ефективності Ei=Wi/Si, а потім заявки задовольняються повністю у порядку зниження показ. ефективності.
Недолік: можливість того, що споживач, пообіцявши найбільший ефект, отримають ресурс, а не виконають обіцянку
4) механізм відкритого управління – центр створює стимули для споживачів.
Одним із можливих механізмів відкритого управління є поетапний розподіл ресурсу порівно між усіма споживачами. Якщо заявки окремих споживачів при цьому задоволені, вони виключаються з подальшого розподілу, при цьому на відповідний вже розподілений обсяг коригується ресурс центру у розподіл продовжується між останніми споживачами. Якщо на наступному етапі рівний розподіл між споживачами не задовольнить нікого, тоді всі ці споживачі отримають порівну і механізм завершується
21. Оптимальний розподіл коштів між підприємствами
Задача оптимального розподілу коштів між підприємствами належить до динамічного програмування.
Постановка
даної задачі має наступний вигляд:
планується на наступний рік діяльність
виробничої системи, яка складається з
n
підприємств. Відома початкова сума
коштів —
,
що має бути розподілена між всіма
підприємствами. Сума вкладень х
приносить k-му
підприємству прибуток
.
Значення функції
,
задані таблицею.
Необхідно
визначити
—
кошти, які потрібно виділити k-му
підприємству так, щоб отримати максимальний
сумарний прибуток від вкладення коштів
в усі підприємства
.
Позначимо
кількість коштів, що залишилися після
k-го
кроку (тобто кошти, які необхідно
розподілити між рештою (n
– k)
підприємств через
:
.
Задача розв’язується поетапно. В даному разі етапами є вкладення коштів в кожне підприємство.
І етап.
Кошти вкладаються лише в одне (наприклад,
перше) підприємство. Найбільший прибуток
(ефективність першого етапу), що може
бути отриманий, позначимо через
.
Маємо:
.
ІІ етап.
Порівняємо ефективність, яку отримаємо,
вкладаючи кошти лише у перше підприємство
та вкладаючи кошти одночасно і в перше,
і в друге підприємства. Якщо позначити
ефективність другого етапу через
,
то отримаємо:
.
Для k-го етапу маємо рекурентне співвідношення:
.
Послідовно розв’язуючи отримані рівняння, визначаємо оптимальні рішення на кожному етапі.
