Методика виявлення «Комунікативних та організаційних здібностей» (коз-2)

Методика [78] призначена для визначення рівня комунікативних та організаційних здібностей особистості (вміння чітко і швидко встановлювати ділові та товариські контакти з людьми, намагання розширювати контакти, участь у групових заходах, вміння впливати на людей, намагання виявляти ініціативу та ін.).

Рівень комунікативних та організаційних здібностей визначається у залежності від набраних балів за відповідними параметрами. Методика містить 40 питань, на кожне з яких досліджуваний має дати відповідь «так» чи «ні». За кожну відповідь «так» чи «ні», що збігаються з ключем, нараховується один бал. Максимальна кількість балів за кожним параметром — 20.

Сума балів від 1 до 4 розглядається як низький рівень комунікативних та організаційних здібностей; 5-8 — рівень комунікативних та організаційних здібностей нижчий за середній; 9-12 — середній рівень; 13-16 — високий рівень; 17-20 — найвищий рівень.

Спостереження

Щоб отримати цілісну картину та відобразити світогляд дітей у всій повноті, нами був застосований метод несистематичного спостереження. Метод саме несистематичного спостереження був обраний у зв’язку з тим, що для нашого дослідження не «важливі фіксація причинних залежностей та строгий опис явища, а створення деякої узагальненої картини поведінки індивіда або групи в певних умовах» [64, с. 32].

Висновки до другого розділу

У ієрархічній системі ціннісних орієнтацій особистості прагматично-житейський модус можливо визначити як базовий. Саме він обумовлює для людини актуальність цінностей соціального, ідеологічного, гносеологічного, етичного, естетичного та містичного модусів. Значення (актуальність) цінностей цих модусів визначається людиною через їх вплив на її практично-житейську діяльність (отримання емоційно-чуттєвих чи матеріальних результатів).

При дослідженні ієрархії цінностей «світської» та «релігійної» молоді слід розрізняти релігійність, релігійні цінності, та псевдорелігійність, звернення до містицизму (як спробу вирішити особистісні проблеми). Релігійність — це «воцерковлення» (за православною термінологією) всіх цінностей, інтересів, мотивів, всієї активності людини. Можливо вести мову про теократичний світогляд, де базовим буде не прагматично-житейський модус цінностей, а релігійно-духовний.

Узагальнюючи результати аналізу психологічної літератури, можливо стверджувати, що головною детермінантою особистісного аксіогенезу є специфіка міжособистісних взаємин (у групах «підліток — друзі», «підліток — сім’я», «підліток — шкільне середовище»). Характер цих взаємин взаємообумовлюється особистісними якостями підлітка.

Серед чинників формуючого впливу на індивідуальну систему ціннісних орієнтацій, як найбільш вагомі, нами визначені особистісні особливості (особистісні якості, рівень розумового розвитку), соціальні чинники (вплив референтних груп, ЗМІ, соціальне оточення, авторитетні особистості), характер сприйняття міжособистісної взаємодії (активна (екстернальна) форма — прояв емоційно-вольових якостей, комунікативних та організаторських здібностей; та пасивна (інтернальна) форма — тривожність, фрустрація, стрес, конформізм).

Остаточне обгрунтування вибору методів емпіричного дослідження здійснено на основі аналізу цих специфічних чинників. Для дійсного дослідження обгрунтовано використання таких дослідницьких методів:

1. Опитування («Шкільні інтереси», «Твій клас»).

2. Метод психологічної діагностики (методика СЦОО В.Ю. Дмитрієва (авторська модифікація), методика Р. Інглхарта в модифікації М.С. Яницького, тест Кеттела, методика оцінки емоційної зрілості, тест шкільної тривожності Філіпса, методика «КОЗ-2»).

3. Аналіз навчальної діяльності (успішність).

4. Спостереження.

Основні результати розділу опубліковані у таких наукових працях:

1. Вус В. І. Особливості застосування методик аксіологічного аналізу з метою вивчення специфіки аксіогенезу підлітків у процесі релігійної освіти / В. І. Вус //