3.2.2. Особливості аксіогенезу підлітків при поєднанні релігійної освіти із всебічним розвитком їх особистості

Розглянута вибірка складається з вихованців катехитичної школи м. Чернігова (при храмі Всіх Святих Чернігівських) та скаутів зі Всеукраїнського православного скаутського табору «Скелі у моря» (73 підлітка). Дослідження проведено серед дітей віком 10-15 років.

Учнів регулярно задіюють у різноманітних Всеукраїнських та міжнародних конкурсах (напр., православна вікторина «Що? Де? Коли?», тощо), дитячих та скаутських православних таборах, спортивних, туристичних та хореографічних гуртках. У скаутських групах релігійному вихованню відводиться лише 20-30 хвилин на день (вранішня та вечірня молитви), теологічні дисципліни не вивчаються. Однак, усі заняття скаутів проводяться під егідою Церкви та під керівництвом священиків. Головний акцент робиться на формуванні не суто релігійних, а загальнолюдських цінностей та якостей. До участі у Богослужіннях дітей заохочують, але не зобов’язують.

Хоча серед цінностей містичного модусу досліджувані, як і у попередній вибірці (див. параграф 3.2.1.) обирали саме релігійні цінності (див. Додаток Б, таблиці 4, 6 та 8). Тобто, також простежується диференціація позитиву та негативу щодо релігійної сфери. Однак, на когнітивно-негативному рівні (див. Додаток Б, таблиця 7) виявлено відкидання цінності «масові Богослужіння» (зазначену цінність досліджувані вважають неважливою у житті). Цей факт вказує на те, що підлітки негативно ставляться до церковно-літургійного способу життя, не схильні сприймати храми як важливу соціальну інституцію. Та й загалом, досліджувані не схильні навіть і декларувати важливість для них релігійних цінностей. Цінностям містичного модусу вони не надають такого високого значення як у попередній вибірці.

Емоційну підтримку у досліджуваних знаходять цінності прагматично-житейського, соціального, гносеологічного та естетичного модусів. Найбільше значення у житті вони надають цінностям прагматично-житейського модусу (див. Додаток Б, таблиця 1).

Відсутність у релігійних цінностей значимих кореляційних зв’язків з іншими цінностями та особистісними особливостями на когнітивно- та діяльнісно-позитивному рівнях вказує на неактуальність релігії для особистісного розвитку досліджуваних, несформованність теократичного світогляду. Досліджувані не вміють та не вважають за доцільне проектувати релігійні цінності у площину повсякденного життя.

Водночас, необхідно зауважити, що високі рангові місця на позитивному рівні цінності «спілкування з духовними людьми» вказують на усвідомлення підлітками важливості значення взаємин з людьми, що пов’язані із Церквою (священики, педагоги катехитичних шкіл, керівники скаутських організацій, гуртків, журі конкурсів та вікторин).

Виявлена ще одна цікава тенденція — на емоційно-позитивному рівні наявні достовірні кореляційні зв’язки цінності «молитва у храмі наодинці» з цінностями «благополуччя у сім’ї» (r=0,44, р≤0,05) та «підкорювати, маніпулювати» (r=0,45, р≤0,05). Тобто, підлітки усвідомлюють, що релігійні цінності — це ефективний спосіб маніпулювати думкою батьків. При організації скаутських таборів, для батьків робиться акцент на визначенні «православний табір». Насправді ж, релігія та молитва займають, як вже вказувалось раніше, лише незначну кількість часу.

Відсутність значимих кореляційних зв’язків псевдорелігійних цінностей містичного модусу з іншими цінностями та особистісними особливостями на діяльнісно-негативному рівні, невелика кількість вірогідних кореляцій на емоційно- та когнітивно-негативному рівнях свідчать, що досліджувані більше схильні покладатись на власні сили, вміння та якості ніж очікувати «манни з Неба». Та й домінування цінності «розвиток особистості» на позитивному рівні (див. Додаток Б, таблиці 4, 6 та 8) вказує на активний процес саморозвитку, самоорганізації. Однак, зафіксоване значне розходження думок при ранжуванні цієї цінності на емоційно- та діяльнісно-позитивному рівнях (σ=4,41 при М=4,25 та σ=4,06 при М=3,47) вказує на невизначенність шляхів становлення індивідуальної духовності, багатовекторність процесу її формування. Водночас, цей процес проектується на практично-житейську діяльність (пріоритет прагматично-житейського ціннісного модусу на позитивному рівні), а не на релігійну сферу, як очікувалось.

Таким чином, можна стверджувати, що прагнення поєднувати релігійну освіту із розвитком пізнавальної, естетичної та вольової сфер підлітка сприяють синкретичному поєднанню релігії та повсякденного життя у сприйнятті підлітків. Однак, попри весь цей позитив, такий підхід призводить й до певного «нехтування» релігією.