2.2. Аналіз чинників, що детермінують особистісний аксіогенез

У нашому дослідженні ми розглядаємо оцінювання як процес зіставлення відповідних характеристик сприйнятого образу зовнішнього об’єкту з уже наявними у особистості досвідом, якостями, спрямованістю, мотивами, потребами та установками. Ціннісні орієнтації — як сформоване в результаті оцінювання системне ставлення людини до цих об’єктів (подібних поглядів дотримуються й М.Й. Боришевський [20] та К.О. Абульханова-Славська [2]). У своїй структурі цінності складаються з наступних змістовних модусів:

• Прагматично-житейський (емоційно-чуттєві та матеріальні цінності).

• Соціальний (цінності ставлення до соціальних транзакцій).

• Громадянсько-ідеологічний (цінності ставлення до транзакцій з великими соціальними групами, до політики).

• Гносеологічний (цінності ставлення до пізнавальної діяльності).

• Етичний (цінності ставлення до етичної сфери).

• Естетичний (цінності ставлення до естетичної сфери).

• Містичний (цінності ставлення до містично-трансцендентальної сфери).

Ціннісні орієнтації мають емоційно-когнітивно-діяльнісну структуру з прагматичним, егоцентричним, групоцентричним та просоціальними рівнями презентації на позитивному та негативному рівнях.

Специфікою процесу актуалізації цінностей соціального, ідеологічного, гносеологічного, етичного, естетичного та містичного модусів є проекція на прагматично-житейський модус. Адже, значення (актуальність) цінностей визначається людиною через їх вплив на її практично-житейську діяльність (отримання емоційно-чуттєвих чи матеріальних результатів). Чим ефективніший буде практично-житейський результат, тим актуальнішою буде для особистості певна цінність. Ця схема стосується й містичного модусу цінностей. Коли людина відчуває брак власних ресурсів (емоційно-духовних чи матеріальних) та можливостей, вона звертається до трансцендентальних об’єктів. Саме тому людина, в кризові періоди свого розвитку, схильна звертатись до магії (цей термін розуміється нами не у вузькому сенсі, а у більш широкому його значенні, як псевдорелігійність, забобонність, ритуалізм тощо. Магія, у теології, визначається як віра людини в те, що за допомогою певних дій, вчинків можливо отримати надприродній результат). Цим пояснюється зростання інтересу до різних релігійних, езотеричних практик у кризові періоди розвитку суспільства («Доки грім не гряне — мужик не перехреститься»).

Отже, прагматично-житейський модус можливо визначити як базовий, такий, що обумовлює для людини актуальність цінностей. Саме тому, зрушення у практично-житейській сфері людини (зниження матеріального добробуту, емоційно-духовні кризи) спричиняють трансформацію ієрархії індивідуальної системи цінностей (М.В. Шевчук, З.С. Карпенко та ін.).

Хоча соціокультурне середовище й надає індивіду відповідний набір вже наявних цінностей, однак існують специфічні чинники, які детермінують актуалізацію (не формують, а саме актуалізують) для людини певних цінностей чи певних модусів цінностей. Їх можна поділити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні. До внутрішніх чинників відносяться особливості онтогенезу (фізіологічні, фізичні та психічні) людини. Зовнішні чинники — вплив референтних груп, авторитетних особистостей, соціального оточення, ЗМІ. Теологія виокремлює ще й трансцендентальний чинник (сотеріологічний чинник).

Результати аналізу психологічної літератури та власних спостережень дозволяють стверджувати, що на формування (актуалізацію) системи ціннісних орієнтацій найбільш вагомий вплив чинять особистісні особливості (особистісні якості, вади особистісного розвитку, розумовий рівень) та соціальні чинники (вплив референтних груп, ЗМІ, соціальне оточення, авторитетні особистості). Підтвердження цій думці знаходимо в працях Ж. Піаже, Д.О. Леонтьєва, Б.С. Братуся, З.С. Карпенко, Г. Крайга, М.І. Лісіної та ін. Так, у своєму дисертаційному дослідженні В.М. Пустовалов зазначає: «У філософській та психолого-педагогічній літературі переконливо доведено, що формування ціннісних орієнтацій особистості найбільш ефективно відбувається в умовах соціальної взаємодії, міжособистісної комунікації» [150].

Актуалізація цінностей відбувається через споглядання рольових моделей, специфіку індивідуального сприйняття конкретних людей, у діях яких предметно втілюються відповідні цінності (в якості таких рольових моделей, «взірців» у підлітків виступають друзі (частіше однолітки) та авторитети (пропагована ЗМІ масова культура, батьки, вчителі-наставники)). Підтвердження цієї думки ми знаходимо й у працях проф. прот. В.В. Зеньковського, який вказував на те, що «тлумачення (ціннісне осягнення. — Автор) життя, розлитого навколо дитини, обумовлене тим, як сприймає дитя людей» [74, с. 614]. В. Йегер також зауважує, що «у сфері людських вчинків не існує провідної зірки більш значимої ніж взірець» [79, с. 62]. Та й Святе Письмо стверджує: «З преподобним преподобний будеш, а з чоловіком розбещеним — розбестишся» (Пс. 17, 26-27).

У процесі цілеспрямованого впливу на ціннісно-смислову сферу особистості (навчання) важливу роль відіграють особисті якості педагога (тренера, наставника), стан взаємин «педагог-учень» (С.Ю. Дивногорцева також зазначає, що суть процесу виховання складає взаємодія між вихователями та вихованцями [54, с. 10]), та застосовувані методи роботи. Застосування арт-терапевтичних, експресивних психотехнік при формуванні ціннісних орієнтацій сприяє ефективності цього процесу, поглиблює в учнів мотивацію до навчання, сприяє розширенню світогляду (З.С. Карпенко).

Хоча формування загального світогляду, актуалізація цінностей пізнавального модусу обумовлюються рівнем розумового розвитку дитини. Однак, актуальність цього рівня також напряму залежить від специфіки взаємин людини з референтними групами (сім’я, друзі), адаптацією до шкільного життя. Рівень розвитку пізнавальних процесів обумовлює тільки якісні показники навчальної діяльності. Якщо сімейні транзакції сприяють підвищенню мотивації дитини до пізнавальної діяльності, якщо стан взаємин з педагогом справляє на підлітка фасилітуючий вплив, якщо рівень розумового розвитку впливає на підвищення статусу підлітка в групі друзів (учнівському колективі, шкільному середовищі), тоді й пізнавальні цінності будуть вирізнятись високою актуальністю для особистості.

Для визначення ціннісно-формуючих чинників на аксіосферу підлітків нами було проведене опитування учнів 7-11 класів ЗНЗ (12-16 років) та їх батьків (всього 120 чол.). Запитання: «Що впливає на формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді?». Результати виявили розбіжності у поглядах дітей та дорослих на це питання. Діти визначили наступні чинники за ступенем важливості: друзі-однолітки, школа, сім’я. Батьки ж переконані, що це є сім’я, друзі-однолітки, держава. Школа, ЗМІ, авторитетні люди та релігія визначені як найменш важливі.

Також, учням було запропоновано відповісти на питання: «Що для Вас найцікавіше в школі?». Відповіді розподілились наступним чином: 96% учнів визначили свій пріоритет шкільного життя у спілкуванні з друзями, а 54% — у спілкуванні з учителями. Отримані нами результати співпадають з результатами, які описує О.Ф. Рибалко, посилаючись на дослідження Л.І. Божович, Н.Г. Морозової, Л.С. Славіної [159, с. 167-168] та Л. Рутке [159, с. 178-179].

Результати дослідження ставлення учнів до навчального процесу (запитання: «Які навчальні предмети тобі найбільше подобаються? Чому?») виявили залежність зацікавленості учня предметом від характеру сприйняття педагога, як особистості.

Таким чином, можна стверджувати, що детермінантою особистісного аксіогенезу підлітків є специфіка міжособистісних взаємин (у групах «підліток — друзі», «підліток — сім’я», «підліток — шкільне середовище»). Тобто, чим позитивніше підліток сприймає людину-носія певних цінностей, тим актуальнішими будуть для нього презентовані цією людиною цінності (див. мал 2.1).

Мал. 2.1. Модель актуалізації цінностей

Цінність осягається людиною одразу на емоційному рівні (викликає позитивні емоції при міжособистісній взаємодії), тоді сприймається на когнітивному (осмислення важливості у соціальних транзакціях), підтверджується при особистому застосуванні (діяльнісний рівень), і тільки після цього засвоюється особистістю, стає її ціннісною орієнтацією (див. мал. 2.2).

Мал. 2.2. Схема особистісного аксіогенезу (В.Ю. Дмитрієв).