- •1. Українська мова – державна мова в Україні. Державна мова й мови національних меншин.
- •3. Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси.
- •7. Поняття культури мовлення. Основні комунікативні ознаки мовлення (багатство, чистота, виразність та доречність мовлення).
- •8. Особливості усної форми мови. Орфоепічні норми. Словесний і фразовий наголос. Милозвучність мовлення.
- •11. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення списку літератури. Правила цитування.
- •12. Технічні правила оформлення рукописних та
- •15. Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.
- •16. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.
- •17. Історія становлення і розвитку української термінології. Основні термінологічні словники.
- •18. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. Номенклатурні назви в професійному мовленні.
- •19. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.
- •21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця.
- •24. Особливості використання граматичних форм прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш- .
- •2. Документ як специфічний текст. Поняття про документ. Типи документів. Вимоги до тексту документів.
- •3. Формуляр-зразок. Реквізити, їхня характеристика, норми дотримання.
- •4. Норми дотримання і порядок розміщення основних реквізитів (реквізити „дата”, „адресат”, „адресант”, „назва документа”, „підпис”).
- •1. Об 'єктивність.
- •2. Стандартність.
- •3. Логічна послідовність.
- •7. Розпорядчі документи. Наказ (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •9. Документи з кадрово-контрактних питань. Резюме (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •10. Документи з кадрово-контрактних питань. Заяви (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •11. Документи з кадрово-контрактних питань. Контракт (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •15. Довідково-інформаційні документи. Довідка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •17. Довідково-інформаційні документи. Акт (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •19. Довідково-інформаційні документи. План роботи (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •20. Довідково-інформаційні документи. Протокол. Витяг з протоколу (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •22. Особисті офіційні документи. Доручення (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
- •24. Оформлення тексту наукової роботи (титульна сторінка, бібліографія, нумерація сторінок).
- •29. Візитна картка як атрибут ділової людини, її характеристика, реквізити та особливості використання.
22. Особисті офіційні документи. Доручення (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
Доручення — це документ, за яким приватна чи посадова особа, організація передає права (повноваження) іншій особі чи організації здійснювати від її імені за¬фіксовані в дорученні дії.
Доручення можуть бути особистими (приватними) і офіційними (службовими). Приватні доручення можуть бути написаними від руки. Для офіційних доручень виготовляються, як правило, відповідні бланки. Бланки доручень можуть мати захист від фальсифікації (водяні знаки тощо), такі бланки підлягають суворій звітності.
Вимоги:
Доручення обов’язково мають бути засвідченими нотаріально або ж підписом посадової особи та печаткою установи. Доручення, що не виходять за межі установи (найчастіше це особисті доручення, пов’язані з одержанням заробітної плати, стипендії тощо), можуть засвідчуватися підписом керівника структурного підрозділу та печаткою цього підрозділу.
Залежно від обсягу та змісту повноважень доручення можуть бути:
- разові — це, як правило, одноразове отримання грошових чи матеріальних цінностей;
- спеціальні — передається право здійснювати в ме¬жах певного часу однотипні дії (певні господарські чи банківські операції, представництво в судових органах тощо);
- генеральні — на виконання розширених повнова¬жень (управління й володіння рухомим і нерухо¬мим майном, банківські операції, представницькі функції в судових органах тощо).
Доручення складається з таких реквізитів:
1.Назва документа.
2. Текст.
3. Дата.
4. Підпис довірителя.
5. Засвідчення підпису довірителя (дата засвідчення, посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка за-свідчила доручення, печатка). Засвідчення здійс¬нюється за місцем роботи чи проживання довіри¬теля або в нотаріальній конторі.
Текст особистого доручення містить, як правило, такі дані:
1. Прізвище, ім’я, по батькові довірителя (повністю).
2. Прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається доручення, дані документа, що посвідчує особу.
3. Дії, обов’язки, права довіреної особи, її повнова¬ження.
4. Термін дії доручення.
Текст генерального (спеціального) доручення складаєть¬ся з таких частин:
1. Місце, число, місяць, рік укладання документа (лі¬терами й без скорочень).
2. Прізвище, ім’я, по батькові довірителя (повністю). Якщо довірителем виступає установа, то вказується посада, прізвище, ім’я, по батькові, назва установи, закладу довірителя або назва установи-довірителя.
3. Домашня адреса довірителя (адреса установи).
4. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю), дані докумен¬та, що посвідчує особу, якій видається доручення.
5. Дії, обов’язки, права довіреної особи, її повнова¬ження.
6. Термін дії доручення (словами).
Крім засвідчення (дата засвідчення вказується ліво¬руч літерами) за необхідності вказується:
1. Запис про стягнення державного мита чи гербового збору.
2. Номер, під яким зареєстровано генеральне дору¬чення.
23. Особисті офіційні документи. Розписка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).
Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, доку¬ментів тощо від установи чи приватної особи.
види
приватними й службовими
реквізити:
1. Назва документа.
2. Текст.
3. Дата.
4. Підпис.
5. Засвідчення (за необхідності).
вимоги
Текст приватної розписки має містити такі відомості:
Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вка¬зується назва документа, що підтверджує особу отриму¬вача, та його вихідні дані).
Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва доку¬мента, що підтверджує його особу, та його вихідні дані).
Конкретні дані (найменування, кількість, стан, тер¬мін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами.
Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необ¬хідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.
У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано ма¬теріальні чи грошові цінності.
При необхідності в розписці вказуються прізвища свідків передачі цінностей з їх підписами.
