- •Практикум
- •Тематичний план дисципліни «Біологічна хімія» для денної форми навчання
- •Тематичний план для заочної форми навчання
- •2.4 План лабораторних занять
- •Правила техніки безпеки для студентів, які працюють у біохімічній лабораторії
- •Перша допомога при нещасних випадках у біохімічній лабораторії
- •Тема 1.1. Предмет і завдання біохімії. Хімічний склад організму
- •Хімічний склад організму
- •План заняття
- •Тема 1.2. Білки, амінокислоти: будова, властивості, біологічна роль. Класифікація.
- •1.2.1. Амінокислоти: будова, Класифікація, властивості, біологічна роль.
- •Амінокислоти класифікуються відповідно: за хімічною будовою:
- •Лабораторна робота № 2 «загальні властивості амінокислот»
- •План заняття
- •5. Кількісне визначення ά-аміногруп формольним титруванням
- •«Кольорові реакції на амінокислоти»
- •План заняття
- •1.2.2. Білки: будова, Класифікація, властивості, біологічна роль
- •«Фізико-хімічні властивості білків»
- •План заняття
- •Тема 1.3. Ферменти; будова, властивості, класифікація. Біологічне окиснення
- •«Властивості ферментів»
- •План заняття
- •1. Вивчення впливу різних температур на активність амілази
- •2. Вивчення чутливості ферментів до рН середовища
- •3. Вивчення впливу активаторів та інгібіторів на активність ферментів
- •«Окиснювально-відновлювальні ферменти (оксидоредуктази)»
- •План заняття
- •Тема 1.4. Вуглеводи: будова, біологічна роль. Класифікація
- •«Дослідження властивостей вуглеводів»
- •План заняття
- •Тема 1.5. Ліпіди: будова, біологічна роль. КЛаСиФікація
- •«Дослідження властивостей ліпідів»
- •План заняття
- •Техніка виконання роботи
- •ТЕма 1.6. НУклеінові кислоти:будова, біологічна роль. Біосинтез білка
- •«Виділення та якісне визначення складу нуклеопротеїдів»
- •План заняття
- •1. Виявлення наявності вуглеводів, фосфору і пептидних зв’язків у гідролізаті нуклеопротеїдів дріжджів
- •Поточний контроль (модуль 1) здійснюється з використан-ням «Практикуму для проведення тестового контролю знань з дисципліни «Біохімія».
- •Тема 2.1. Обмін білків в організмі: розщеплення білків в шлунково-кишковому тракті, утворення отруйних речовин і їх знешкодження. Обмін білків в тканинах. Знешкодження аміаку
- •«Виділення та якісне визначення складу глюкопротеїдів, фосфопротеїдів»
- •План заняття
- •Тема 2.2. Обмін вуглеводів в організмі: розщеплення в шлунково-кишковому тракті, Обмін вуглеводів в тканинах. Енергетичний ефект. Регуляція вуглеводного обміну
- •«Обмін вуглеводів»
- •План заняття
- •1. Дослідження перетравлення сахарози ферментами дріжджів
- •Тема 2.3. Обмін ліпідів в організмі: розщеплення в шлунково-кишковому тракті, Обмін ліпідів в тканинах, енергетичний ефект, регуляція ліпідного обміну.
- •«ВиЗначення якості ліпідів»
- •План заняття
- •Тема 2.4. Вітаміни. Водорозчинні вітаміни: будова, властивості, біологічна роль, джерела в їжі.
- •«ВиЗначення Водорозчинних вітамінів»
- •План заняття
- •«ВиЗначення жиророзчинних вітамінів»
- •План заняття
- •Поточний контроль (модуль 2) здійснюється з використанням «Практикуму для проведення тестового контролю знань з дисципліни «Біохімія»
- •5.3 Методичні матеріали
- •Практикум
«Окиснювально-відновлювальні ферменти (оксидоредуктази)»
Мета заняття: вивчити вплив різних факторів на активність оксидоредуктаз.
План заняття
1. Вивчити окислення формальдегіду дегідрогеназою молока.
2. Виявити вплив підвищеної температури на активність перок-сидази хріну.
3. Дослідити властивості рибофлавіну утворювати зворотню окислювально-відновлювальну систему.
4. Визначити роль поліфенолоксидази овочів у зміні їх забарв-лення.
Клас оксидоредуктаз включає ферменти, що беруть участь в окисленні та відновлюванні різних речовин. Окислення може здійснюватися декількома шляхами:
1
.
АО + ½ О2
АО2
(приєднання кисню);
2
.
АН2
+ В А + ВН2
(відняття водню);
3 . А2+ А3+ + е0 (відняття електрона).
Ф ерментам цього класу належить важлива роль у диханні та бродінні. До оксидоредуктаз належать, зокрема, дегідрогенази, оксидази і пероксидази.
Дегідрогенази. Дегідрогенази каталізують окислення субстрату шляхом відняття від нього водню, тобто перенесення водню від донора (здатного до окислення субстрату) на відповідний акцептор. Акцептором може бути кисень або будь-яка речовина, що міститься у тканинах організму. У дослідах використовують штучний акцептор – метиленову синь (МС). Дегідрогеназа відбирає водень від субстрату і віддає його МС, яка відновлюється і перетворюється в безбарвну сполуку (МСН2). Отже, обезбарвлення розчину може свідчити про дію дегідрогенази. Лейкоформа (МСН2) легко окислюється киснем повітря, тому досліди проводять при відсутності повітря ( у пробірках Тунберга або звичайних пробірках під шаром рослинної олії).
Оксидази. Окислення різних субстратів за рахунок кисню повітря каталізують оксидази. До цієї групи ферментів належать поліфенолоксидаза і тирозиназа. Саме дією поліфенолоксидази пояснюється потемніння поверхні розрізаного яблука або картоплини. Цей фермент окислює полі- і монофеноли, дубильні речовини та інші органічні сполуки з утворенням темнозабарвлених продуктів. Тирозиназа бере участь в окисленні амінокислоти тирозину до темного пігменту меланіна («мелас» – від грецьк. чорний).
Пероксидаза. У лабораторіях широко використовують метод визначення активності пероксидази, в основу якого покладено окислення пірогалолу в присутності перекису водню до пурпурогаліну, що утворює в розчині червоно-бурий осад.
1. Окислення формальдегіду дегідрогеназою молока
У молоці містяться дегідрогенази, що потрапляють із молочної залози та з мікрофлори молока. Альдегіддегідрогеназа окислює формальдегід до мурашиної кислоти.
Об’єкт дослідження: Молоко (джерело ферменту).
Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками;
2. Водяна баня на 40оС;
3. Годинник або секундомір.
Реактиви: 1.Формальдегід, 0,4 %-й розчин;
2. Метиленова синь (МС), 0,001 %-й розчин;
3. Трихлороцтова кислота, 20 %-й розчин.
Техніка виконання роботи
В одну пробірку вливають 5 мл кип’яченого молока, у другу – 5 мл свіжого. В обидві пробірки додають 0,5 мл розчину формальдегіду та 3 краплі розчину МС. Вміст струшують і пробірки розташовують у водяній бані (400С). Фіксують час, необхідний для знебарвлення МС. Активність дегідрогенази виражають у хвилинах, необхідних для знебарвлення МС. Одержані результати записують і роблять висновок.
Одержані результати записують і пояснюють.
У всіх дослідах з дегідрогеназами використовували ТХО або високу температуру для інактивації ферменту. Ці фактори незворотне денатурують ферментний білок, тому при послідуючій інкубації в оптимальних умовах активність ферментів не виявлялася (контрольний варіант дослідів).
2. Вплив температури на активність пероксидази хрону
Об’єкт дослідження: Екстракт хрону.
Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками;
2. Палички скляні;
3. Піпетки;
4. Термостат.
Реактиви: 1. Пірогалол, 1 %-й розчин;
2. Перекис водню, 2 %-й розчин.
Техніка виконання роботи
Щоб визначити вплив температури на активність пероксидази, проводять досліди при 0...4оС (холодильник) та 37оС (термостат).
В пробірку вносять 1 мл розчину перекису водню й 1,5 мл розчину пірогалолу. Вміст пробірки доводять до заданої температури (нагріваючи або охолоджуючи), а потім додають 1,5 мл екстракту хрону, заздалегідь термостатованого при тій самій температурі в окремій пробірці. Вміст пробірки постійно перемішують скляною паличкою. Заміряють час до появи червоно-бурого осаду. Активність пероксидази виражають у секундах, необхідних для появи забарвлення.
3. Дослідження властивості рибофлавіну утворювати зворотню окислювально-відновлювальну систему
Об’єкт дослідження: Рибофлавін.
Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками;
2. Гумові або коркові пробки.
Реактиви: 1. Рибофлавін, 0,015 %-й розчин;
2. НСl, концентрована;
3. Цинк, шматочки.
Техніка виконання роботи
У пробірку наливають 1 мл розчину рибофлавіну, потім додають 5 крапель НСl та шматочок цинку. Закорковують і залишають на 10...20 хв. спостерігають зникнення жовтого кольору рибофлавіну. Спочатку під впливом виділяющогося водню колір розчину поступово змінюється: спочатку з жовтого на зелений, а потім на рожевий і поступово обезбарвлюється (рибофлавін відновлений). Через 10...20 хвилин спостерігають появу жовтого кольору розчину (рибофлавін окислений).
4. Визначення ролі поліфенолоксидази в зміні забарвлення овочів та впливу на них гіпосульфіту натрію
Під впливом цього ферменту з циклічних амінокислот, що входять до складу білків картоплі, утворюються темнозабарвлені сполуки, внаслідок чого він темніє.
Об’єкт дослідження: Сира картопля.
Обладнання і посуд: Парцелянові ступки з товкачиками.
Реактиви: Гіпосульфіт натрію, 0,1 н розчин.
Техніка виконання роботи
У дві ступки кладуть по шматочку картоплі (1...2 г) і розтирають до однородної маси. Потім в першу ступку додають 2...3 мл розчину гіпосульфіту Na та перемішують. Сполуки залишають на повітрі на 15...20 хв., потім фіксують зміну забарвлення у кожній ступці.
Контрольні запитання
Яка роль ферментів в організмі?
Розповідайте про будову ферментів й їхніх активних центрів.
Якими властивостями володіють ферменти?
Як впливають на активність ферментів фізичні й хімічні фактори?
Чим обумовлена специфічність дії ферментів? Види специфічності.
Які номенклатура й класифікація ферментів?
Охарактеризуйте різні класи ферментів.
Які процеси харчових виробництв засновані на дії ферментів?
Які ферменти застосовуються в консервній промисловості?
Які ферменти застосовуються в м‘ясопереробній промисловості?
Які ферменти застосовуються в крохмале-патоковій промисловості?
Яка роль біологічного окислювання для процесів життєдіяльності організму?
Які розходження біологічного окислювання й окислювання в неживій природі?
Назвіть групи ферментів, що приймають участь у біологічному окислюванні.
Як побудовані анаеробні і аеробні дегідрогенази?
Розповісти про ролі гемінових ферментів у біологічному окислюванні.
Як здійснюється транспорт електронів і протонів у біологічному окислюванні?
Які речовини є кінцевими продуктами біологічного окислювання?
Чим відрізняються окислені форми НАД і ФАД від відновлених?
При підвищенні функції щитовидної залози різко збільшується утворення тепла, підвищується температура тіла. Які біохімічні процеси обумовлюють це явище?
