36. Класифікація балад, основні сюжети

У баладах освоюються всі можливі явища людського життя – особистого, сімейного, суспільного, заторкуються проблеми, з якими може зустрічатися людина на своєму життєвому шляху – соціальні, побутові, духовні, моральні, усі види стосунків між людьми (родичами, друзями, ворогами), зв’язок з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні незвичайні явища.

Балади класифікуються за сюжетним принципом:

1. Про кохання і дошлюбні стосунки (близько 300 сюжетних типів)

2. Про родинні драматичні взаємини та конфлікти (близько 130 сюж. типів)

3. Про викликані соціальними і історичними обставинами людські драми та трагедії.

37. Український фольклор про національно –визвольні змагання хх ст.

Повста́нські пісні — пісні Української Повстанської Армії. У широкому розумінні до повстанських пісень зараховують усі пісні, присвячені українській національно-визвольній боротьбі І половини 20 століття, а також усі пісні, які співали в Українській Повстанській Армії, у тому числі стрілецькі та козацькі. Тематика повстанських пісень є надзвичайно різноманітною. Це обумовлено обставинами, в яких творився та розповсюджувався повстанський фольклор. Адже у піснях описані життєві ситуації, які виникали під час національно-визвольної боротьби 1940 – 1960-х років та почуття учасників цих подій. Кожна подія – бій, перемога, поразка, втрата близької людини, завдання, засідка, думки, арешт, спогади, свята, кохання, туга – важко все охопити чи перерахувати, але люди все це ніби фотографували, складаючи про це пісню. Повстанські пісні за змістом можна поділити на такі основні групи:

1. Пісні ідейного спрямування, мотиви соборності українських земель (формування великої мети визвольних змагань – незалежна українська Держава)

2. Повстанський світогляд ( військо-невід*ємний атрибут, опора державності)

3. Пісні про бойових командирів, конкретних повстанців, їхню долю та обставини боротьби (звеличення героїзму увіковічених борців за волю, безліч повстанських рісень присвячені долі окремих учасників ОУН та УПА, повстанців).

4. Історична доля народу (Найчастіше у піснях на цю тему змальовується стан простих людей, їхні поневіряння, обурення щодо діяльності влади, готовність до боротьби)

5. Тема кохання та родини (Особливо поширеною у піснях в ті часи була тема любові та туги за Батьківщиною, сім’єю, матір’ю, коханою. Перебуваючи у підпіллі, тюрмах чи засланнях, не маючи можливості спілкуватися з найближчими людьми, навіть бачити їх, борці за волю створили безліч пісень на цю тему. Пісні про Батьківщину підтримували повстанців у найтяжчі хвилини. Великого поширення набули прощальні пісні, зокрема, "Будь здорова моя мила")

Життя на засланні, в тюрмах (Твори в’язнів тюрем і таборів та їх близьких є значною за обсягом частиною української повстанської пісенності. Пісні такого походження називаються тюремними. Своєрідну течію повстанських пісень творить тема заслання та "лагерів"). 

38. Міф (від гр. mythos - слово, переказ - розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили та їм., які брали участь у створенні світу. Або «сказання про давні вірування народу, щодо походження землі, явищ природи, богів, героїв, Всесвіту. Міф як явище світової та національної культури еволюціонує. Він зародився як найпростіше уявлення про оточуючий людину світ. міфічне мислення - це особливий вид світовідчуття, специфічне чуттєве уявлення про явища природи і життя. Воно полягає у творенні в уяві іншої реальності, ілюзорної дійсності, що будується на основі правірувань. Його основна форма - це образ, його сутність - це вербалізація речі, руху, дії, згодом - ритуалу. Лише з часом міфи оформлюються в суцільні оповіді, які є розширеними метаформами, сакралізуються, стають священними сказаннями. М. Костомаров виділяв три джерела витоків міфологічного мислення пранародів: 1) перенесення язичницьких ознак на природу, що оточувала людину; 2) уявлення про загробне життя і вшанування покійників; 3) вбачання таємничої сили у речах чи явищах та волхвування. Давній праслов'янський міф - це не стільки оповідь про створення світу, як сукупність поглядів, на основі яких пояснювали природні та суспільні явища, здійснювали ритуали та обряди, - тобто своєрідна система уявлень людини про Всесвіт. .