14. Похоронна обрядовість, голосіння

Голосіння— це словесно-поетичні твори, які виконуються над покійником період між його смертю та похороном , виконуються речитативом — у формі протяжного наспівного примовляння..Виконавцями голосінь- професійні плакальниці або родичі померлого (як правило, тільки жінки). У всіх випадках перелічувались лише позитивні риси померлого (вони часто гіперболізувались, ідеалізувались, опоетизовувались).Голосіння — жанр найбільш відкритий для імпровізації, що дає широкі можливості виконавцеві долучати до витворюваного тексту нові теми, мотиви, образи з урахуванням різних обставин та ситуацій.

Похоронні голосіння дуже різноманітні за тематикою, мотивами, образами, які можуть поєднуватися у різних комбінаціях.В існуючих класифікаціях групуються не тексти, а їх мотиви. Однією з перших є класифікація М. Грушевського, в якій виділено такі мотиви:

— заклики до небіжчика (небіжчиці) в лагідних і ніжних формах, щоб заставити себе почути;

— вирази жалю і болю з приводу смерті — лемент;

— заклик «не вмирати», вернутись, устати, подивитись, промовити;

— докори за те, що небіжчик сиротить рідних, кидає господарство;

— докори попереднім мерцям, що вони покликали, перевабили до себе покійного;

— образ сумного стану небіжчика в його новій домовині і контраст покиненого життя;

— образ сумного стану покинених без нього і контраст страченого життя;

Інша класифікація належить Ф. Колессі, який мотиви похоронних голосінь розділяє на дві групи: 1) мотиви, пов´язані з архаїчними віруваннями та культами; 2) мотиви, не пов´язані із давніми міфологічними уявленнями (пізніші за походженням).В окрему групу -мотив голосінь, що не пов´язані з віруваннями, а є висловленням жалю, розпачу, сирітства, виявів пошани та любові до покійника.

1.Святочні— плачі за покійником, що здійснюються у поминальні свята, пов´язані з ушануванням померлих родичів, культом предків. .

2.Рекрутські — це вид речитативно-поетичного плачу з приводу проводів близького родича у військо,мотивами подібні до похоронних: виряджання у далеку дорогу, з якої не знати, коли виглядати; прощання назавжди, без надії на зустріч; величання новобранця як втраченого помічника для родини у роботі на полі та вдома; поетизація рис його зовнішності, особливо волосся, яке при наборі стригли; передчуття загибелі на полі бою, далеко від рідної землі та сім´ї, де нікому буде поховати та інші.

3.Весільні — оплакування нареченої, її дівування; плачами над сиротою-нареченою (рідше нареченим); голосіннями через розлуку з ріднею, прощанням з домівкою, подругами, безтурботним життям.

4.Соціально-побутові-поділяються на кілька циклів.

• з приводу важкої хвороби чи каліцтва когось із родичів (забрання його до лікарні).

• через стихійне лихо, що призводить до зубожіння, втрати дому, худоби, нищення врожаю на полі тощо.

4.Еміґрантські - виконувалися перед переселенням окремої людини чи всієї родини на територію, просторово віддалену від сталого місця проживання на довгий проміжок часу або назавжди (часто без змоги чи надії повернутись).

Основною причиною плачу чи голосіння була не смерть чи її загроза, а пов´язаний із язичницькими віруваннями підсвідомий страх переходу межі між світами: для покійника чи важко хворого — зі світу живих у світ мертвих; для нареченої, рекрутів-новобранців, каторжан, еміґрантів — зі світу «своїх» у світ «чужих».

Поетика голосінь Усі різновиди голосінь об´єднані багатьма спільними рисами. Головною їх ознакою є вільна речитативна форма, що зумовлює нескладність імпровізувати текст у процесі виконання; а також — насиченість художніми тропами (епітетами, порівняннями, паралелізмами, метафорами), які, як правило, укладаються в традиційні формули. Тому мова голосінь завжди урочиста, піднесена і патетична. Вірш голосіння є нерівномірним та різноскладовим, неримованим або з дієслівною римою в кінці рядків, які об´єднуються у тиради. Кожна з тирад може виконуватись у різному ритмі — від протяжного плачу до швидкого ритмічного виспівування позитивних рис оплакуваного з перелічувальною інтонацією та пестливими словами. Значно поширеними художніми прийомами голосінь є тавтологія, анафора та епіфора, а також — образний паралелізм.

15. Родинно-побутові пісні як жанр унт Родинно-побутові пісні – це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов’язані з її особистим життям, подіями в сім’ї, родинними стосунками.

За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про кохання(дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя(родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні обставини, пов’язані з втратою членів сім’ї (вдовині,сирітські). Зе одна группа пісень виділяеться за способом відображенням дійсності: стосується усіх цих тем, але висвітлюється у гумористичному ключі. Це – 4) гумористично – сатиричні пісні.

1. Пісні про кохання – це жанрова група пісень, де реальне життя відступає на другий план (так, ніби його і не існує), у них, як правило, не згадуються побутові реалії (предмети щоденного вжитку,елементи домашньої праці). Займають центральне місце в ліричній поезії.

2. Пісні про сімейне життя – вони дуже різноманітні за змістом, бо охоплюють різні грані буття: родинні стосунки, життєві конфлікти, побут та ін. Ці пісні різко відрізняються від пісень про кохання: у них не має романтичних картин, ідеалізованих почуттів. На першому плані – відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації. Елементи казковості поступають місцем сірій буденщині, нелегкій праці, часто – жорстокій реальності (найпоширеніша тема- нелегка жіноча доля).

3. Ще з більшою вразливістю, драматизмом змальована дійсність у піснях про трагічні сімейні обставини. До них зараховують цикл сирітських пісень, в яких співчутливий укр. народ оплакував нелегку долю сироти, що з дитинства поневірялась поміж чужих людей у наймах. Вдовині пісні, в яких замальовується важка доля жінки, що залишилась без чоловіка і сама виконує всю роботу на полі і вдома, виховує дітей-сиріт.

4. Сатирично- гумористичні пісні. На них позначилась весела вдача українця, який вміє з гумором сприймали несподівані повороти долі, знаходити розраду у влучному жарті. Ці пісні торкаються різних тем – від комічних життєвих ситуацій і до зовсім невеселих подій, на які люди пробують подивитися з іронією.