25. Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства.

Громадянське суспільство - це суспільство людей високого соціального, культурного, морального економічного статусу, що створюють разом з державою розвинуті правові відносини.

Громадянське суспільство має складну структуру, яка включає в себе: господарські, економічні, етнічні, релігійні і правові відносини. Умовою виникнення громадянського суспільства є поява у всіх громадян суспільства економічної самостійності на базі приватної власності. Важливою характеристикою громадянського суспільства є досягнення високого рівня самоорганізації і саморегуляції суспільства.

Громадянське суспільство - це сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави, а також розгалужена мережа незалежних від держави суспільних інститутів, рсалізуючих індивідуальні і колективні потреби. Громадянське суспільство розглядається як складна і багаторівнева система невладних зв'язків і структур. Вона включає: І) всю сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави; 2) розгалужену систему незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізовують повсякденні індивідуальні і колективні потреби Оскільки повсякденні інтереси громадян нерівнозначні, остільки і сфери громадянського суспільства мають визначену підпорядкованість, яку можна виразити таким чином: перший рівень між особових взаємодій - базові (первинні, вітальні) потреби в їжі, одязі, житлі і т.д., забезпечуючи життєдіяльність індивідів Вони задовольняються завдяки виробничим відносинам і реалізуються через такі суспільні інститути, як професійні, споживацькі та інші об'єднання та асоціації; другий рівень між особових взаємозв'язків - потреби" в продовженні роду, здоров'ї, вихованні дітей, духовному вдосконаленні, інформації, спілкуванні, сексі і т д., які реалізують комплекс соціокультурних відносин (включаючи релігійні, сімсйно-шлюбні. етнічні та інші взаємодії) в рамках таких інститутів, як сім'я, церква, освітні і наукові установи, творчі союзу, спортивні суспільства і т.д.; третій, виший рівень між особових відносин складають потреби в політичній участі, пов'язані з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій Політичні переваги індивідів і груп реалізуються за допомогою груп інтересів, політичних партій, рухів і т.д Сучасне громадянське суспільство функціонує, грунтуючись на ряді принципів У їхньому числі' рівність прав і воль усіх людей у політичній сфері; гарантований юридичний захист прав і воль громадян на основі законів, що мають юридичну чинність у всім світовому співтоваристві: економічна незалежність індивідів, іаснована на праві кожного мати чи власність одержувати справехіива винагорода іа чесну працю, гарантована іакоиом можливість громадян поєднуватися в незалежні від держави і партій суспільні об'єднання по інтересах і професійних ознаках: воля громадян в утворенні партій і громадянських рухів:

створення необхідних матеріальних і інших умов для розвитку науки, культури. >творснн* і виховання громадян, шо формують їх як вільних, культурних, морально чистих і соціально активних, відповідальних перед законом членів суспільства: воля створення і діяльності засобів масової інформації поза рамками державної исиз>ри. обмежена тільки законом, існування механізму, шо стабілізує відношення між державою і громадянським суспільством (механізм консенсусу), і забезпечення безпеки функціонування останнього з боку державних органів Цей механізм, формальний чи неформальний, включає законодавчі акти, демократичні вибори народних представників у різні органи влади, інститути самоврядування і .т.д.*

Принципи

• економічний і політичний плюралізм,

• особиста свобода,

• публічність і загальна проінформованість,

• справедливість і суворе дотримання законів. ^[7]

• верховенство права в усіх сферах суспільного життя; відповідальність перед законом як державних органів, так і громадських організацій та громадян;

• підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності, невтручання держави у справи громадянського суспільства;

• охорона державою невід'ємних природних прав людини та громадянських свобод, що з них випливають; визнання пріоритетності прав та інтересів особи, непорушності її честі та гідності, гарантування умов для їх захисту;

• рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;

• взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;

• поділ влади на законодавчу,виконавчу і судову, їх взаємна урівноваженість і відкритість;

• незалежність судів і суддів, наявність ефективної системи захисту;

• наявність ефективних форм контролю за дотриманням законів та інших нормативно-юридичних актів. ^[8]