59. Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційно-правовий статус і види релігійних організацій.

В Україні правовий статус релігійних організацій регламентується Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», з прийняттям якому 23 квітня 1991 р. Україна радикально змінила своє ставлення до проблем свободи совісті та віросповідання, закріпила правовий статус релігійних організацій, передбачив гарантії цієї свободи. У статті 35 Конституції України закріплено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Разом з тим ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Положення цієї статті відповідає змісту ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 9 Європейской конвенції про захист прав і основних свобод людини. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» є в цілому концептуальним документом, який відображає якісні зміни у ставленні до прав людини, свободи совісті, релігійних організацій як в соціальний інститут. У ньому, зокрема, закріплені грунтовні правові основи для участі релігійних організацій в суспільному житті; уточнено поняття релігійних організацій; їх правовий статус, у тому числі майнові права; розкрито зміст і сутність режиму відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави і школи від церкви (релігійних організацій), впроваджено для релігійних організацій пільговий режим оподаткування; служителі культу прирівняні до інших громадянам у праві на участь у політичному житті; врегульовані трудові відносини у релігійних організаціях та на них підприємствах; змінено правовий статус державного органу у справах релігій і т.п .

Важливість забезпечення здійснення свободи, сповідувати релігію або переконання підкреслюється тим, що законодавець передбачив кримінальну відповідальність за незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 Кримінального кодексу України), за перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180). Релігійними організаціями в Україні вважаються релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з релігійних організацій. Релігійні об'єднання представлені своїми центрами (управліннями). Релігійні організації в Україні створюються для задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Згідно зі ст. 14 Закону, релігійна організація може бути створена громадянами: у кількості не менше десяти чоловік; повнолітніми (що досягли вісімнадцятирічного віку); які мають статут (положення), зареєстрований відповідно до цього Закону.