64. Суверенітет держави. Україна - суверенна і незалежна держава.

Суверенітет, незалежність держави виявляються в її можливості самостійно, без будь-якого тиску і впливу вирішувати всі питання внутрішнього життя, міжнародного життя. Ст. 18 Конституції України встановила, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національні інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами, нормами міжнародного права. Конституція України зробила важливий крок до нового співвідношення внутрішнього та міжнародного права, згідно з яким міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України відповідно до Конституції і які набули чинності, є частиною її національного законодавства. Укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9).

Принцип суверенності - означає внутрішній і зовнішній суверенітет, незалежність держави в усіх основних сферах: політичній, економічній, соціальній та культурі (духовній, інформаційній). За своєю суттю суверенітет, означає верховенство, повноту і самостійність державної влади всередині країни та рівноправність і незалежність держави у відносинах з іншими державами. Внутрішній суверенітет — це суверенітет у внутрішньополітичній сфері, як означає незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій і блоків, верховенство, повноту та самостійність державної влади шодо статусу і політики цих суб'єктів. Держава залежить лише від одного суб'єкта політичної системи — від Українського народу, народу України, сучасною Конституцією України, держава позбавляється колишньої залежності партії, керівна роль якої шодо себе визнавалась нею певний час за попереднь конституцією Із зовнішнього погляду Україна має у повному обсязі суверенітет насамперед політичній(зовнішньополітичній)сфері.Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суверенітету в інших сферах зовнішньої діяльності нашої держави у повному обсязі є значною мірою наміром, програмою, метою.

65. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.

      У відповідності зі статтею 6 державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, що дає можливість запобігти диктатуру будь-якої з них і водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні.

Поділ єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу і судову насамперед у здійсненні влади кожною з них самостійними, незалежними одної структурами державного механізму. Мета такого поділу - забезпечити громадянські свободи і законність, створити відповідні гарантії від свавілля. В умовах поділу влади одна з них обмежується іншою, різні її гілки врівноважують одна одну, діють як система стримувань і противаг Це такі засоби стримань і противаг, як:

а) законодавча влада обмежена референдумом (ст. 73), прямими виборами Президента (ст. 103), його правом вето ( ст. 106), Конституційним Судом (ст. 147);

б) виконавча влада обмежена відповідальністю перед парламентом (пункти 10, 12, 13 ст. 85, ст. 113, ст. 115), підзаконним характером нормативних актів, шо нею приймаються (ст 106), внутрішнім розподілом повноважень між Президентом і Кабінетом Міністрів (пункти 9, 10 ст 106), між республіканською владою і місцевими органами влади.

Судова влада підпорядкована Конституції і закону (ст. 129), а її внутрішній розподіл виявляється в тому, шо Конституційний Суд виділений із загальної судової системи (ст. 147). Принципу поділу влади, який гарантується Конституцією України, відповідають: наявність сильного Президента, шо володіє значними повноваженнями (ст. 102), механізмів контролю над Президентом (особлива процедура імпічменту — ст. III); відповідального уряду (колективна та персональна відповідальність його членів — частина друга ст. І І З, частина четверта ст. 115); участь* парламенту в призначенні глави уряду (пункти 12, 24 ст 85): неприпустимість сумісності депутатського мандата з міністерським портфелем (частина друга ст. 78) та ін. Свої повноваження органи законодавчої, виконавчої та судової влади мають здійснювати в межах, встановлених Конституцією. України та відповідними законами.