5.1 Статистична звітність

На базі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповню­ються бланки статистичної звітності. Статистична звітність – це основна ор­ганізаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.

Статистична звітність – це офіційний документ, в якому містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в суворо обумовлену форму і які повинні бути обов`язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.

Звітність має обов`язковість (усі установи повинні подавати її в суворо обумовлені строки), юридичну силу, тому що вона має підпис керівників підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).

За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодер­жавна звітність обов`язково заповнюється усіма підприємствами і установа­ми країни і подається до органів державної статистики. Внутрішньовідомча звітність розробляється міністерствами або відомствами для своїх оператив­них потреб. Останнім часом кількість форм такої звітності значно скорочено.

5.2 Облік кількості та якості земель

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. При обліку кількості земель виді­ляються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; зе­млі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в оренду; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осу­шуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і викори­станням меліорованих земель, за ступенем зрошува-ності й осушуваності, способами зрошення й осушен­ня, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Детального особливого обліку вимагають землі жи­тлової та громадської забудови, які є просторовим опе­раційним базисом для житлового, адміністративного І культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу і сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками.

Облік земель за якістю проводиться за всіма кате­горіями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарсько­го призначення за придатністю з виділенням особли­во цінних земель. Категорії придатності земель виді­ляють за основними стадіями їх утворення і розвитку відповідно до відносного віку земель і основного сіль­ськогосподарського призначення. Основою для виділен­ня категорій придатності є якісний стан земель і мож­ливість їх використання під сільськогосподарські угід­дя (ріллю, сінокоси, пасовища).

Класифікація земельного фонду передбачає такі категорії придатності:

1— землі, придатні під ріллю;

2— землі, придатні під сінокоси;

3— землі пасовища, після покращення можуть вико­ристовуватись під інші сільськогосподарські угіддя;

4— землі, придатні під сільськогосподарські угід­дя після корінних меліорацій;

5— землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя;

6— землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя;

7— порушені землі.

б)характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речо­вин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюваті­стю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, за­брудненням як продуктами хімізації сільського госпо­дарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

в)характеристику культуртехнічного стану природ­них кормових угідь;

г)лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д)класифікацію земель житлової та громадської забудови, що проводиться за функціональним призна­ченням згідно з містобудівною документацією населе­них пунктів;

е) характеристику земель житлової та громадської забудови за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призна­чення.

Матеріали обліку якості земель дають необхідну інформацію для вирішення питань трансформації угідь, захисту ґрунтів від ерозії, виявлення резервів освоєн­ня нових земель шляхом їх меліорації та рекультива­ції, проведення природно-сільськогосподарського рай­онування території, розробки систем ведення сільського господарства, прогнозування використання земельних ресурсів у схемах землевпорядкування на перспекти­ву, проведення бонітування ґрунтів І економічної та грошової оцінки земель.

Дані кадастрового обліку мають важливе господар­ське і правове значення. Так, зафіксовані при обліку площі сільськогосподарських угідь можуть бути змі­нені або переведені до інших видів угідь тільки в вста­новленому законом порядку. У разі погіршення якос­ті земель або неправильного їх використання дані дер­жавного обліку приймаються як вихідні. Відомості обліку кладуться в основу різних державних заходів щодо використання і охорони земель. Дані обліку є однією із основ для встановлення умов цивільно-пра­вових угод із землею і визначення нормативної, дого­вірної або заставної ціни землі.

За характером отримання інформації облік землі поділяється на первинний (основний) і поточний (по­дальший). Первинний облік здійснюється періодично на основі інструментальних зйомок з використанням пла­ново-картографічних та інших матеріалів. Він включає в себе: підготовчі, польові і камеральні роботи. За допо­могою поточного обліку виявляються зміни, що відбу­лися в стані земель, які відображаються у даних пер­винного обліку. При цьому визначаються зміни, що не тільки фактично відбулися на земельних площах, але і їх законність. У цих цілях проводяться зйомки, обсте­ження і спеціальні обміри земельних ділянок.