26. Пропорційне та непропорційне перестрахування

Пропорційне перестрахування має специфічну особливість, яка полягає в тому, що страховик і перестраховик розподіляють між собою в певній пропорції страхову відповідальність та страхове відшкодування. Участь перестраховика в платежах і відшкодуванні збитку здійснюється в такому ж співвідношенні, як і його участь в покритті ризику. Непропорційне перестрахування характеризується тим, що страхові премії та страхові відшкодування розподіляються між страховиком і перестраховиком не в однаковій пропорції. Прямий страховик самостійно оплачує всі збитки до узгодженої в договорі величини – пріоритету. Всі збитки, що перевищують пріоритет, підлягають оплаті перестраховиками, але також в межах суми, встановленої в договорі. Така сума називається лімітом перестрахового покриття. Отже, пропорційне перестрахування здійснюється на базі страхових сум, а непропорційне – на базі збитків.

Найпростішим видом договорів є квотний договір, Сутність квотного перестрахування полягає в тому, що цедент зобов’язаний передати перестраховику визначену частку у всіх ризиках даного виду, а перестраховик не має права відмовитися від цього обов’язку. В аналогічній частці перестраховику перераховуються страхові премії, і відповідно в такій же частці перестраховик оплачує збитки. Зазвичай частка (квота) участі в перестрахуванні виражається в процентах від страхової суми.

Ексцедентний договір.перестраховик не приймає участь у всіх прийнятих на утримання страховиком ризиках. В даному разі об’єктом перестрахування є ексцедент, тобто та частина страхового ризику, яка перевищує рівень власного утримання страховика, вираженого в абсолютних цифрах. Тому важливим завданням страховика при укладанні договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утримання. Ексцедентний договір має такі переваги: прямий страховик сплачує перестрахувальну премію тільки по ризиках, які він не в змозі залишити собі; за рахунок грошової межі портфель, який входить до складу власного утримання прямого страховика, стає безпечнішим;прямий страховик має можливість маневрувати власними утриманнями по ризиках і групах ризиків, і таким чином, залишає за собою великі частки гарних ризиків, а в небезпечних – приймає участь лише незначною мірою. Недолік цього договору полягає в необхідності обробки кожного ризику – його вивченні, визначенні відповідної частки в ексцедентному договорі, групуванні ризиків тощо. Тому витрати з обслуговування ексцедентних договорів значно вищі, ніж з обслуговування квотних договорів.

Квотно-ексцедентний договір являє собою поєднання двох видів перестрахових договорів: частка страховика в ризику визначається на рівні його власного утримання, а частка перестраховика складається із встановленої квоти і отриманого ексцедента.

Існує два основних види договорів непропорційного перестрахування:1) ексцедент збитку – найбільш розповсюджений договір непропорційного перестрахування. Прямий страховик встановлює пріоритет в абсолютній сумі і самостійно оплачує всі збитки, які не перевищують пріоритет. Перестраховик приймає участь лише в тих збитках, які перевищують встановлений пріоритет, але в межах свого ліміту відповідальності.

2) ексцедент збитковості, за яким цеденту надається всеосяжне покриття від перевищення середньої збитковості у визначеному виді страхування або частині страхового портфеля, або по всьому страховому портфелю. Перестраховик погоджується здійснити виплату, якщо рівень збитковості за конкретним видом страхування перевищить обумовлену величину. Прямий страховик визначає, який відсоток збитковості залишається на власному утриманні, а перевищення віддається у перестрахування.