8. Класифікація страхування за системами страхової відповідальності

Існують такі системи страхового забезпечення:

1) система дійсної вартості майна, за якою сума страхового відшкодування визначається як фактична вартість майна на день укладання договору. Страхове відшкодування дорівнює величині збитку, тобто в даному разі страхується повний інтерес;

2) при системі пропорційної відповідальності страхувальнику повертається не вся сума збитку, а лише той відсоток від неї, який страхова сума становить від страхової вартості. При страхуванні за системою пропорційної відповідальності проявляється участь страхувальника у відшкодуванні збитку, тобто страхувальник бере частину ризику на себе. Чим більше відшкодування збитку на ризику страхувальника, тим менший ступінь страхового відшкодування, тобто в даному разі страхується частковий інтерес;

3) при страхуванні за системою першого ризику відшкодування здійснюється в розмірі збитку, але в межах страхової суми.

Збиток в межах страхової суми вважається «першим ризиком» і компенсується страховиком, а збиток понад страхову суму – «другий ризик» залишається на відповідальності страхувальника;

4) при страхуванні за системою дробової частини встановлюються дві страхові суми:

• страхова сума;

• показана вартість. За показаною вартістю страхувальник зазвичай отримує покриття ризику, виражене натуральним дробом або у відсотках.

Відповідальність страховика обмежена розмірами дробової частини, тому страхова сума буде менша показаної її вартості. Страхове відшкодування дорівнює збитку, але не може бути вищим від страхової суми.

У випадку, коли показана вартість дорівнює дійсній вартості об’єкта, страхування за системою дробової частини відповідає страхуванню за першим ризиком.

Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, то страхове відшкодування розраховується за формулою:

Відшкодування = (Показана вартість*Збиток) / Страхова вартість

5) у страхуванні доходів, обсягу виробництва, врожаю застосовується система граничного страхового забезпечення (граничної відповідальності). В даному разі збиток визначається у вигляді різниці між реально досягнутою величиною доходу, обсягу виробництва, врожаю та фактично отриманою меншою величиною. При цьому в договорі обумовлюється максимальне (граничне) відхилення фактичної величини від реально досягнутої, яке компенсується страховиком;

6) страхування за відновлювальною вартістю означає, що страхове відшкодування за об’єктом дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Страхування за цією системою відповідає принципу повноти страхового захисту.

9. Класифікація страхування за формами його проведення

До класифікації за юридичними ознаками входить також поділ страхування за формою проведення. Відповідно до цієї класифікаційної ознаки розрізняють обов’язкове та добровільне страхування.

Обов’язкове страхування передбачає виникнення страхових правовідносин згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів.

Можна виділити три види обов’язкового страхування:

• обов’язкове страхування за законом – це страхування, при якому зобов’язання страхувати конкретний майновий інтерес покладається на страхувальника безпосередньо нормами закону;

• обов’язкове страхування за договором – це страхування, при якому зобов’язання страхувати для особи витікає не із норми конкретного закону, а з умов договору;

• обов’язкове державне страхування – належить до категорії обов’язкового страхування за законом. Однак йому властиві деякі специфічні риси: 1) мета такого страхування – забезпечення соціальних інтересів громадян та інтересів держави; 2) об’єкт страхування – страхування життя, здоров’я та майна державних службовців певних категорій; 3) джерело фінансування – обов’язкове державне страхування здійснюється виключно за рахунок коштів, які виділяються на обумовлені цілі із бюджету відповідного міністерства та іншого органу виконавчої влади, які є страхувальниками за даним видом страхування.

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, тобто на підставі волевиявлення учасників договору при умові, що страховик має для цього необхідну ліцензію. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України «Про страхування». Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть істотно відрізнятися. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, – страховика.

Обов’язкове страхування	Добровільне страхування
1) суцільне охоплення об’єктів, які відповідно до чинного законодавства віднесені до обов’язкового страхування	1) добровільність цієї форми стосується лише страхувальників, бо страховик неправомірний відмовити в страхуванні об’єктів
2) автоматичність поширення обов’язкового страхування на визначені законодавством об’єкти	2) властиве неповне охоплення об’єктів, тому що не всі потенційні страхувальники мають намір укласти договори страхування
3) передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і повноту сплати страхових внесків. Обов’язкове страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів	3) залежність страхового захисту від сплати страхового внеску, тобто права і обов’язки сторін виникають лише у разі повної сплати разового або періодичних страхових платежів
4) необмежене в часі, тобто страхування діє до тих пір, поки даний об’єкт віднесений до обов’язкової форми страхування	4) завжди діє в межах певного періоду, початок і закінчення якого обумовлюються в договорі страхування
5) встановлення чинним законодавством норм страхового забезпечення	5) встановлення страхувальником норм страхового забезпечення, але в межах законодавства