41. Соціально-політичні умови розвитку укр. Культури у 20му ст.

1)до 1917 країна у складі 2 імперій,асиметрична політика:розвиток всупереч асиміляції,загальноєвропейські тенденції в культурі;2)революція 1917р.,громадянська війна:занепад культурного життя,руйнація духовності народу;3)національно визвольна боротьба,утворення УНР:націоналізація освіти,науки,пожвавлення культурного життя;4)входження україни до складу СРСР,політика українізації 20-х років:розвіт всіх сфер української культури;5)продрозкладка,«військовий комунізм», колективізація, голодомор, індустріалізація: занепад матеріальної та духовної культури селянства,деградація аграрної культури;6)зростання українізації,релігії,тоталітаризм 30-50х років:знищення української культурної еліти,українізація культури,перетворення культури на служницю радянської ідеології;7)2Світова війна 39-41р.р.,боротьба проти фашизму об*єднання західної України з УРСР:піднесення патріотизму народу,національного духу,відображення цих тенденцій у мистецтві;8)«Хрущовська відлига»,лібералізація політичного життя:пожвавлення культурного життя,рух «шестидесятників»,актуалізація національної теми в мистецтві;9)«Брежневський застій»,стагнація економіки,командно-адміністративна система управління:згортання національних рухів,репресії щодо «шестидесятників»,застій в культурному житті;10)політика «перебудови» та «гносеології»,спроби реформування системи:сплеск цікавості до національної культурної історії,виникнення національних та суспільних рухів;11)розпад СРСР,набуття України незалежності,лібералізація економіки,економічна криза перехідного періоду:піднесення національного духу надії на майбутнє,хаос,світоглядна дезорієнтація народу,занепад науки та мистецтва;12)розвиток України,як суверенної держави,перехідний стан економіки,боротьба демократичних та авторитарних тенденцій в управлінні державою,включення України в процес глобалізації:намагання зберегти та підкреслити національну специфіку,культуру,розвиток національно-орієнтованого мистецтва,уніфікація культури в рамках глобалізації.

42.Тенденції розвитку укр. Культ на поч. 20го ст.

• Пожвавився національний рух як відгук на асиміляційну політику Російської та Австро-Угорської імперій (теорія українства Микити Шаповалова; боротьба педагогів Б. Грінченка, С. Васильченка за викладання укр. мовою; відкрито кафедри україністики у Львівському та Чернівецькому ун-тах; діяльність “Просвіти” у Львові, Харківського та Київського товариств письменності; мережа “просвіт” на Наддніпрянщині”; “українські клуби”; східноукр. журнал “Киевская старіна”; львівське наукове товариство Ім. Т.Г. Шевченка (з 1892 р); діяльність істориків М. Грушевського, Д. Яворницького, О.Єфіменко; маніфестації українців на ювілеях та похоронах укр. діячів (напр., похорон Лесі Українки)…

• Наукові дослідження з фольклору та етнографії (“Етнографічний збірник”, “Матеріали до українсько-руської етнології”, “Мелодії українських народних дум”…).

• Фольклорні мотиви у літературі (М.Коцюбинський “Тіні забутих предків”, Л.Українка “Лісова пісня”…)

• Національні мотиви у живопису (М. Жук, В. Кричевський, М. Бойчук).

• Приватні українські театри (М.Кропивницький, М. Старицький, М.Заньковецька, М. Садовський) – п’єси українською мовою.

• Гуманістичний національний мистецький рух неоромантиків (“молода Україна” – за висловом І. Франка): культ краси, відмова від соціально-політичної проблематики, “філософія серця”, увага до особистісних (екзистенційних) переживань (Л. Українка, М. Вороний, О. Кобилянська...). Неоромантизм втілився й в архітектурі (стиль модерн, В. Городецький), живопису (О.Мурашко, П. Холодний, О. Новаківський) тощо.

• Український експресіонізм: продовження неоромантичних тенденцій, розкриття проблеми відчуження людини в суспільстві від своєї внутрішньої природи, самотності, намагання розкрити внутрішній світ людини, біль, страждання. (О. Плющ “Великий в малім і малий у великім”; В. Стефаник “”Стратився”, “Шкода”; опера Б. Яновського “Суламіфь”; картини О.Новаківського…)

• Риси експресіонізму: деформація образів, кольорова напруга, дисонансність мелодій.

• Отже, цей напрямок – заперечення гармонії життя та однозначності оцінок, переважання ідеї про відносність та плинність всього у світі.

• Український авангард:

• Література- В. Пачовський, Б. Лепкий, П.Карманський, М. Яцків (угруповання “Молода муза”, Львів, 1906).

М. Вороний, А. Кримський, О. Кандиба (угруп. “Українська хата”).

• Живопис – виставки в Одесі (“Салони”), Києві. (В. Бурлюк, К. Малевич, В. Татлін, В. Єрмілов, О. Екстер (сценографія). Маніфести авангардистів друкував харківський журнал “Нова генерація” (до 30-х р.р.).

• В рамках авангарду розвивались художні напрямки фуруризм, кубізм, супрематизм, кубофутуризм, абстракціонізм…

Отже, авангард зруйнував поверхневе сприйняття мистецтва, довів хибність міфу про доступність мистецтва масам.

Отже, культура та мистецтво України початку 20-го ст. відходить від народництва та класичної нормативності і переносить акценти на внутрішній світ людини, пошуки нових мистецьких засобів та форм.