46.Парадигма та специфіка розвитку української культури другої половини 20-го ст.(70-ті – кінець 80-х років).

Починаючи з 1972 р., коли першим секретарем ЦК Компартії України став В. Щербицький, посилюється русифікація. Політика русифікації України викликала протести деяких представників української інтелігенції, насамперед письменників (праця «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби).

На початку 70-х років по всій Україні прокотилася нова хвиля обшуків й арештів.Були звинувачені в «антирадянській пропаганді» й заарештовані І. Світличний, Є. Сверстюк, М. Осадчий, І. Гель, І. Калинець та ін.Арешти й переслідування українських патріотів продовжувались у наступні роки. У 1980 р. заарештовані й ув'язнені 3. Красівський, О. Гейко-Матусевич, В. Стус, О. Мешко, В. Чорновіл, В. Калиниченко; у 1981 р. — І. Кандиба, В. Січко; У 1982 р. — М. Горинь та ін. Внаслідок тяжких табірних умов у 1984—1985 рр. померли в ув'язненні О. Тихий, В. Марченко, Ю. Литвин, В. Стус. Усі вони боролися за правду в літературі і в житті, сповідували чесні погляди і відстоювали їх. Лише з 1987 р. розпочалось деяке послаблення у репресивній системі. Під тиском світових демократичних сил радянська влада починає випускати «дисидентів» на волю, розтягнувши їхнє звільнення до червня 1989 р.

Література. Незважаючи на важкі умови боротьби за свої права, некомпетентне втручання партії у творчу діяльність, відсутність належних свобод, в Україні жила правдолюбна література, з'явилися високохудожні твори. Серед них передусім «Берег любові», «Бригантина», «Циклон», «Твоя зоря», «Перекоп», «Таврія», «Тронка», «Собор» О. Гончара, романи Ю. Мушкетика «Позиція» і «Рубіж», романи і повісті «Диво», «Роксолана», «Я, Богдан» П. Загребельного та ін. Вільну українську поезію не можна уявити без творчості таких поетів, як В. Симоненко і В. Стус, геніальних співців національного визволення. Помітним явищем у національно-культурному відродженні стали нові збірки віршів Л. Костенко, І. Драча, Р. Лубківського, Д. Павличка.

Театр. Долаючи штучні перепони, й надалі розвивалося театральне життя. У цей час діяло 87 професійних театрів, об'єднання «Укрконцерт», 25 філармоній, у складі яких було понад 220 художніх колективів, а також 286 народних самодіяльних театрів, їхній репертуар значно поповнився новими творами, оригінальними і переробленими.

Музика. Її розвиток характеризувався вдосконаленням усіх жанрів, створенням нових опер, оперет, балетів, симфоній та пісень.Значної популярності у глядачів набули опери «Милана» і «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Заграва» А. Кос-Анатольського, «Лісова пісня» та «У неділю рано зілля копала» В. Кирейка, «Назар Стодоля» К. Данькевича, балети «Чіпполіно» К. Хачатуряна, «Ольга» Є. Станковича, «Либідь» В. Гомоляки.

Кіномистецтво. На екрани виходили нові фільми, які прихильно зустрічали глядачі. У 70-ті роки широкого розвитку набуло мультиплікаційне кіно. Лише в другій половині 80-х років, прорвавши «залізну завісу», українське кіно дістало можливість ознайомити зі своїми здобутками глядачів Європи, Америки і Канади.

Образотворче мистецтво. Відбулося освоєння сучасної тематики. Образи людей праці, діячів науки та культури відбиті у творчості таких відомих портретистів, як В. Барський, М. Антончик, С. Григор'єв, В. Зарецький. У книжковій графіці плідно працювали художники А. Базилевич, Г. Гавриленко, О. Донченко, Г. Якубович. У подальший розвиток мозаїки, кераміки, розпису, гравюри вагомий внесок зробив Г. Корінь.Поряд з полотнами вже відомих з'явилися цікаві роботи і молодих митців, характерним у творчості яких є різнобарв'я фарб, різноманіття напрямів, шкіл.Подальшого розвитку набуло українське монументальне мистецтво. Тільки в першій половині 70-х років у республіці було споруджено 90 нових пам'ятників і монументів.

Архітектура в цей період стала ближчою до західного конструктивізму. Водночас її позначали, особливо в масових забудовах, стандартизація, уніфікація, а часто й відвертий примітивізм. Проте в царині зведення індивідуальних громадських будівель було створено і реалізовано багато незаперечне цікавих архітектурних проектів.

Отже, в другій половині 20-го століття український народ жив, працював, творив і українська культура досягла чималих успіхів і зробила певний внесок у скарбницю світової культури.