26.Поясніть особливості нагрівання атмосфери та розподіл тепла на земній поверхні.

Атмосферне повітря нагрівається та охолоджується від земної поверхні, яка перебуває під впливом сонячної радіації. Кількість радіації залежить від тривалості освітлення поверхні сонячними променями та кута їх падіння. Чим меншим є кут падіння сонячних променів, тим меншу кількість сонячної енергії отримує поверхня Землі, тим менше вона нагрівається та віддає тепла в атмосферу. Таким чином, кількість сонячної радіації, що надходить на Землю, зменшується в напрямку від екватора до полюсів, оскільки в цьому напрямку зменшується кут падіння сонячних променів. Відповідно до розподілу сонячної радіації температура повітря залежить від географічної широти місцевості. Від екватора до полюсів температура повітря знижується. Це відображено на кліматичних картах, де показані ізотерми — лінії на картах, які з’єднують точки з однаковою температурою повітря. Для характеристики температур найчастіше використовують січневі, липневі та річні показники. Отже, тепло на Землі розподіляється зонально, що в цілому пояснюється кулястою формою Землі. Обертання Землі та її куляста форма є причиною неоднакового нагрівання на різних широтах, а у зв’язку із цим і створення теплових поясів, які розташовані по обидва боки від екватора. Теплові пояси — умовні області Землі, що виділяються за ознакою розподілу середньорічних температур повітря. На Землі виділяють такі теплові пояси: жаркий, два помірні і два холодні. Кожному поясу властиві певні температури повітря, які залежать від географічної широти. Межі теплових поясів проходять за умовними лініями — тропіками та полярними колами.

27.Встановіть залежність температури повітря від широти місцевості, поверхні суші, висоти над рівнем моря, вітрів, співвідношення суші і моря.

Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості. Причини, що визначають характер клімату певної території, називають кліматотвірними чинниками. Унаслідок взаємодії кліматотвірних чинників на земній кулі формується система кліматів у вигляді величезних широтних смуг — кліматичних поясів. Кліматичні пояси — це великі широтні ділянки земної поверхні з відносно однорідними ознаками клімату. На рівнинах кліматичні пояси розміщуються зонально, що пов’язано з поступовою зміною кута падіння сонячних променів та зміною кліматичних показників від екватора до полюсів. Згідно з теорією Б. Алісова, в обох півкулях виділяється 13 кліматичних поясів. Серед них розрізняють основні та перехідні. Для основних кліматичних поясів характерним є переважання протягом року одного зонального типу повітряних мас. До них належить екваторіальний, два тропічні, два помірні, арктичний і антарктичний пояси. У межах перехідних кліматичних поясів зональні повітряні маси змінюються за сезонами, пересуваючись слідом за Сонцем із сусідніх поясів. До перехідних кліматичних поясів належать два субекваторіальні, два субтропічні, субарктичний і субантарктичний. Усередині деяких кліматичних поясів виділяють кліматичні області з різними типами кліматів: материковий та океанічний; типи кліматів західних і східних узбереж материків, які пов’язані з неоднаковими умовами циркуляції атмосфери і з морськими течіями. Для гірських масивів характерною є висотна поясність клімату. Якщо підніматися на високу гору в районі екватора, то кліматичні пояси будуть змінюватися майже так само, як і під час руху від екватора до полюсів.