16. Охарактеризуйте основні форми рельєфу земної поверхні (рівнини, низовини). Наведіть приклади.

Рівнини – це відносно рівні ділянки земної поверхні з невеликими коливаннями висот. Рівнини бувають плоскими. Поверхня їх рівна, на ній немає помітних підйомів і спусків. Є горбисті рівнини, де підвищення чергуються зі зниженнями. Такі нерівності мають відносну висоту не більше 200 м. Більшість рівнин земної кулі величезні за розмірами. Це відображають і їх назви: Велика Китайська рівнина в Євразії, Великі рівнини в Північній Америці. За висотою над рівнем моря серед рівнин розрізняють низькі (низовини), підвищені (височини) і високі (плоскогір’я). Низовини мають абсолютні висоти до 200 м. Наприклад, Західносибірська рівнина з плоскою поверхнею в Євразії. На земній поверхні є низовини, що розташовані навіть нижче рівня моря. Височини – це рівнини з абсолютними висотами від 200 до 500 м. До височин відносять наприклад Подільську в Україні. Плоскогір’я – це теж рівнини, тільки достатньо високі – понад 500 м над рівнем моря. У межах Східноєвропейської рівнини лежать: височини – Придніпровська, Подільська, Волинська, Приазовська, Донецька; низовини – Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська.

17. Дайте характеристику горам, як особливій формі рельєфу земної поверхні. Наведіть приклади.

Гори – широкі ділянки земної поверхні, значно підняті й сильно розчленовані. За зовнішнім виглядом гори поділяються на: гірські хребти, ланцюги, кряжі й гірські країни. Одинокі гори зустрічаються дуже рідко й являють собою або вулкани або залишки зруйнованих гір. Морфологічними елементами гір є: основа, схили, вершина. Підошва гори – це межа між її схилами й навколишньою місцевістю. При поступовому переході від рівнини до гір виділяється смуга, яка називається передгір’я. Схили займають більшу частину поверхні гір й надзвичайно різноманітні за зовнішнім виглядом. Вершина – найвища точка гори. Гостроконечна вершина гори – пік. За абсолютною висотою виділяють три типи гір: низькі, середні й високі. Гори поділяються на молоді й древні. Молоді гори – це ті, які з геологічної точки зору виникли порівняно недавно (Альпи, Кавказ). Ці гори продовжують рости, що супроводжується землетрусами, а місцями й вулканізмом. В древніх горах внутрішні процеси давно згасли, тоді як зовнішні сили продовжують вести свою руйнівну діяльність, поступово вирівнюючи їх (Скандинавські гори, Урал, Аппалачі). За походженням гори поділяються на тектонічні, вулканічні й ерозійні. Найпоширеніший тип гір (90%) – тектонічні, які виникли в результаті горотворчих рухів земної кори. Тектонічні гори поділяються на складчасті, брилові й складчасто-брилові. Вулканічні гори складені продуктами вулканічного виверження (насипні) й являють собою ізольовані утворення. Ерозійні гори утворюються в результаті тектонічних підняттів й наступного глибокого їх розчленування водними потоками.