33. Поняття й склад конституційних правопорушень.

Конституційні правопорушення — це правопорушення, які посягають на поря­док організації та діяльності органів державної влади і управлін­ня, конституційні права і свободи громадян.

Склад конституційного правопорушення.

Фактична підстава конституційної відповідальності - це конкретне правопорушення (конституційний делікт), яке включає об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Об'єктом неправомірної поведінки визнаються конституційний лад, законність і правопорядок.

Дослідження особливостей суб'єкта конституційної відповідальності будемо розглядати в рамках даної лекції в наступному навчальному питанні. Одним з найбільш важливих елементів суб'єктивної сторони конституційного делікту як психічного ставлення суб'єкта до діяння визнається вина.

Очевидно, що суб'єктивною стороною даного конкретного конституційного правопорушення є вина у формі умислу. Інша справа, що стосовно деяких інших суб'єктів конституційної відповідальності важко помітні такі форми вини, як умисел або необережність. Об'єктивна сторона конституційного правопорушення включає діяння, негативні наслідки і причинний зв'язок між ними.

Слід погодитися, що слово «діяння» не зовсім доречно згадувати для неправомірної діяльності владних структур, так як неправомірність виражається в певній установці поведінки. З урахуванням цього застереження в тексті для зручності будемо вживати загальноприйняте поняття «діяння».

У літературі виділяють різні види протиправних діянь в конституційній сфері. Одні автори пропонують такі варіанти неналежного поведінки посадової особи: незастосування державно-правової норми, неправильне застосування державно-правової норми і пряме порушення норми. Інші вважають, що конституційна відповідальність настає лише в разі конституційного делікту, коли мова йде або про пряме порушення конституційних заборон, або - невиконання конституційних функцій, завдань, обов'язків, покладених на державні та громадські органи, їх посадових осіб і громадян. Даний підхід заслуговує на підтримку в частині визнання підставою конституційної відповідальності невиконання обов'язків. Такий підхід до проблеми з'єднує форми і способи вчинення діянь (порушення заборони), та змістовну сторону об'єктивної сторони діяння (невиконання функцій, завдань). юридичній літературі обмежують коло суб'єктів конституційної відповідальності. Ними визнаються вищі органи державної влади, їх посадові особи, депутати, тобто ті структури і ті люди, які приймають найважливіші рішення.

34. Санкції у конституційному праві.

Характерною рисою конституційної відповідальності, яка відріз­няє її від інших видів юридичної відповідальності, є своєрідність її санкцій. Вони можуть бути різними: прийняття резолюції недовіри, дострокове припинення повноважень, усунення з поста в порядку ім­пічменту, відмова в реєстрації чи скасування реєстрації кандидата в депутати і т. ін. В юридичній літературі питання про віднесення кон­кретних санкцій до заходів конституційно-правової відповідальності вирішується неоднозначно.

о кожного окремого суб’єкта конституційно-правової відпові­дальності можна застосувати одну або декілька з наведених санкцій:

скасування незаконних актів (примусова ліквідація право­відносин, що незаконно виникли, відновлення порушеного правопорядку, усунення спричиненої шкоди і відшкодування завданих збитків);

призупинення дії актів державних органів з мотивів їх некон­ституційності або невідповідності чинному законодавству;

визнання результатів виборів чи референдумів, інших форм народного волевиявлення недійсними;

дострокове припинення повноважень органів державної вла­ди,

усунення з посади;

дострокове переформування органів;

позбавлення юридичної сили дій, які не відповідають вимо­гам конституційно-правових норм;

процесуальні санкції, передбачені регламентами колегіальних органів державної влади.