- •1. Конституціоналізм — політико-правова система держави й суспільства.
- •2. Система категорій конституціоналізму. Проблема основних категорій.
- •3. Категоріальне значення людського виміру конституційного права. Людина й громадянин у системі категорій конституціоналізму.
- •4. Категорія публічної влади. Види влади й форми її інституціонализації (основні інститути).
- •5. Предмет конституційного права як галузі правової системи.
- •6. Конституційне право — фундаментальна галузь права. Проблема публічного, державного й конституційного права в сучасній юриспруденції.
- •7. Особливості предмета конституційного регулювання в умовах формування й функціонування громадянського суспільства й правової держави.
- •8. Особливості методу конституційного регулювання.
- •10. Завдання й функції науки конституційного права.
- •9. Система науки конституційного права. Джерела науки конституційного права.
- •11. Тенденції розвитку науки конституційного права України на сучасному етапі. Актуальні напрямки наукових конституційно-правових досліджень в Україні.
- •12. Поняття й особливості конституційних норм.
- •13. Структура норми конституційного права.
- •14. Класифікація конституційних норм.
- •15. Конституційні інститути: поняття, закономірності формування й розвитку.
- •16. Поняття й склад джерел конституційного права.
- •17. Конституція України (1996): загальна характеристика й структура.
- •18. Правова природа рішень і правової позиції Конституційного Суду України.
- •19. Закон як джерело конституційного права. Проблема конституційних законів.
- •20. Чинні міжнародні договори, Європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод і практика Європейського суду з прав людини як джерела права.
- •21. Основні етапи конституційних перетворень в Україні.
- •22. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні.
- •23. Конституційна законність у правовій державі.
- •24. Конституційний контроль і нагляд. Моделі конституційного контролю
- •25. Історичний досвід і сучасна організація правової охорони Конституції України.
- •26. Види конституційного контролю.
- •27. Поняття конституційної юстиції. Становлення й розвиток конституційної юстиції в Україні. Нормативне регулювання конституційної юстиції.
- •28. Принципи й загальні правила конституційного судочинства. Характеристика стадій конституційного судочинства.
- •29. Сучасний етап розвитку конституційної юстиції: проблеми й тенденції.
- •30. Правова природа Конституційного Суду України.
- •31. Повноваження й акти Конституційного Суду України.
- •32. Порядок формування й склад Конституційного Суду України.
- •33. Поняття й склад конституційних правопорушень.
- •34. Санкції у конституційному праві.
- •35. Конституційно-процесуальна форма. Процес, процедура й конституційні провадження.
- •36. Види конституційних проваджень. Процесуально-правова регламентація конституційних проваджень.
- •37. Виборчий процес: правова регламентація, суб'єктна характеристика, стадії.
- •38. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •39. Виборче право: поняття і принципи.
- •40. Виборча система: поняття та різновиди.
- •41. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування.
- •42. Єдиний реєстр виборців України.
- •43. Статус Центральної виборчої комісії України.
- •44. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •45. Вибори Президента України: види, порядок призначення та проведення.
- •46. Вибори народних депутатів України: види, порядок призначення та проведення.
- •47. Місцеві вибори: види, порядок призначення та проведення.
- •49. Поняття й зміст конституційного ладу.
- •50. Структура й принципи самоорганізації громадянського суспільства.
- •51. Проблема співвідношення громадянського суспільства й правової держави.
- •52. Основні інститути громадянського суспільства й конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •53. Громадські організації: поняття, види, принципи й порядок створення й діяльності, права й відповідальність.
- •54. Громадські спілки: поняття, види, принципи й порядок створення й діяльності, права й відповідальність.
- •55. Політичні партії: поняття, види, принципи й порядок створення й діяльності, права й відповідальність.
- •56. Релігійні організації: поняття, види, принципи й порядок створення й діяльності, права й відповідальність.
- •57. Професійні спілки: поняття, види, принципи й порядок створення й діяльності, права й відповідальність.
- •60. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.
- •61. Понятійні засоби, що визначають положення особистості в державі й суспільстві.
- •62. Поняття, юридична природа конституційних прав, свобод, законних інтересів і обов'язків громадян.
- •63. Класифікація конституційних прав, свобод.
- •64. Особисті права і свободи: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •65. Політичні права і свободи: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •67. Соціально-економічні права і свободи: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •68. Культурні права і свободи: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •69. Співвідношення індивідуальних і колективних прав громадян.
- •70. Конституційні обов’язки: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •71. Гарантії здійснення прав, свобод і обов'язків громадян.
- •72. Міжнародно-правові стандарти й конституційне законодавство України про правове положення людини й громадянина.
- •73. Поняття й види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •74. Громадянство: поняття й конституційна природа.
- •75. Приналежність до громадянства й набуття громадянства.
- •76. Умови прийняття громадянства.
- •77. Припинення громадянства.
- •78. Поняття й правовий статус іноземців.
- •79. Режими проживання іноземців
- •80. Особи без громадянства: поняття й особливості правового положення.
- •81. Поняття й особливості правового статусу біженця.
- •82. Парламентарна й президентська республіки: особливості організації й функціонування державної влади, управління й місцевого самоврядування.
- •83. Форма держави в Україні: поняття і зміст.
- •84. Суверенітет держави. Народний, національний, державний суверенітет.
- •85. Народ — носій суверенітету й джерело державної влади.
- •86. Організаційно-правові форми народного волевиявлення (прямого народовладдя).
- •87. Концепція народного представництва. Поняття й форми представницької демократії.
- •88. Український парламентаризм: історія становлення й сучасний етап розвитку.
- •89. Поняття й конституційно-правова регламентація референдумів.
- •90. Види референдумів.
- •91. Порядок призначення, організації й проведення референдумів.
- •92. Зміст й практична реалізація принципу поділу влади в правовій державі.
- •93. Конституційна організація державної влади й місцевого самоврядування в Україні.
- •94. Державні символи й правовий порядок їхнього використання й захисту.
- •95. Поняття й принципи територіального устрою України.
- •96. Конституційні (юридичні) ознаки унітарної держави України.
- •97. Конституційні засоби вдосконалювання й гармонізації міжнаціональних відносин у країні.
- •98. Державна територія: поняття й склад.
- •99. Державний кордон: поняття, види, порядок установлення, режими.
- •100. Адміністративно-територіальний устрій України й порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
- •101. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •102. Законодавча влада: структура, порядок діяльності, компетенція.
- •103. Конституційна природа парламенту України. Конституювання парламенту України.
- •104. Функції й повноваження Верховної Ради України.
- •105. Парламентські процедури: законодавча, установча, процедура здійснення парламентського контролю.
- •107. Конституційний статус народного депутата України й правові гарантії його діяльності.
- •108. Президент України: повноваження й роль у системі державних органів.
- •109. Інститут президентства в Україні: історія становлення й сучасний етап розвитку.
- •110. Підстави й порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту.
- •111. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •112. Кабінет Міністрів України: місце в системі органів виконавчої влади, структура й компетенція.
- •113. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •114. Центральні органи виконавчої влади: поняття, структура.
- •115. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція.
- •116. Судова система: склад і принципи функціонування.
- •117. Здійснення правосуддя у формах конституційного, господарського, цивільного, кримінального й адміністративного судочинства.
- •118. Верховний Суд України: конституційно-правовий статус
- •119. Правоохоронні й контрольно-наглядові органи: система й компетенція.
- •120. Прокуратура й форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності.
- •121. Поняття й система місцевого самоврядування.
- •122. Конституційний статус депутата місцевої ради й правових гарантій діяльності депутата.
- •123. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •124. Конституційно-правові принципи й види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування в Україні.
- •125. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні.
- •126. Внесення змін до Конституції України 2004, 2011, 2013 року. Підготовка змін до Конституції України на сучасному етапі.
107. Конституційний статус народного депутата України й правові гарантії його діяльності.
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються строком на чотири роки.
Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
Одним з обов’язків нар Деп. є присутність та участь у засіданнях ВРУ. Пленарні засідання ВРУ, комітетів, комісій, є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть участь у роботі, а саме: подають пропозицію щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів ВР, її органів, голосують тощо. Депутат, як член ВР користується ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях ВР та її органів до складу яких він входить. Деп. має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу. Нар деп. має право законодавчої ініціативи у ВР. Це право право він може реалізувати у формі внесення: 1) проекту нового закону, проекту закону про зміну чи доповнення закону або про його скасування; 2) обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону; 3) пропозицій та поправок до законодавчої ініціативи, що розглядається ВР.
108. Президент України: повноваження й роль у системі державних органів.
Термін "глава держави" не означає, шо Президент поставлений Конституцією над усіма іншими органами державної влади і не передбачає встановлення субординаційних зв'язків між ним та парламентом або урядом Його роль у державному механізмі полягає не в тому, щоб бути над гілками влади, а в тому, щоб бути поряд з ними, забезпечуючи єдність державної влади і державної політики, цілісність державного механізму Не перебуваючи з іншими органами державної влади у відносинах влади. — підпорядкування. Президент України наділяється достатнім обсягом повноважень для того, шоб неупереджено, авторитетно й оперативно забезпечувати узгоджене функціонування всіх гілок влади, вирішувати конфлікти, шо виникають всередині державного механізму.
Конституційне закріплення статусу Президента України як гаранта державного суверенітету означає, шо глава держави повинен використовувати всі свої повноваження для забезпечення існування України як незалежної, самостійної держави. 1 для того шоб Президент України мав реальні можливості для гарантування державного суверенітету й територіальної цілісності України, його конст итуційний статус як глави держави підкріплений значними повноваженнями в зовнішньополітичній сфері України і як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Поряд із забезпеченням державного суверенітету й територіальної цілісності України на главу держави покладено завдання гарантувати додержання Конституції України. Йдеться про те, шо Президент України, ефективно реалізуючи надані йому повноваження, мас забезпечити реальність реалізації конституційних приписів, стабільність встановленого конституційного правопорядку. При цьому він може діяти як безпосередньо, самостійно вирішуючи конкретні питання, так і опосередковано, через інші органи державної влади, вимагаючи, шоб вони ефективно функціонували й оперативно вирішували питання, які входять до їх компетенції.
Конституційне визнання Президента України гарантом прав і свобод людини § громадянина цілком логічно випливає з проголошення людини, її життя і здоров'я, честі й гідності, недоторканності й безпеки найвишою соціальною цінністю.
