38. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.

Органами місцевого самоврядування в Україні є

сільські, селищні, районні, міські, районні у містах і обласні Ради. Вони наділяються власною компетенцією, в межах якої діють самостійно.

Голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних Рад та очолювані ними виконавчі комітети у порядку і в межах, визначених законом, здійснюють делеговані їм повноваження державної виконавчої влади.

Голова сільської, селищної, міської, районної і обласної Ради обирається безпосередньо населенням. Голова Ради за посадою очолює виконавчий комітет відповідної Ради.

Заступник голови Ради обирається Радою з числа депутатів цієї Ради за поданням її голови і за посадою входить до складу виконавчого комітету Ради, в разі відсутності голови Ради здійснює його повноваження.

Кількісний склад виконавчого комітету визначає Рада на пленарному засіданні. Персональний склад виконавчого комітет пропонується головою відповідної Ради і затверджується Радою. До

складу виконавчого комітету не можуть входити депутати відповідної Ради.

Після виборів депутатів, голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних Рад та формування виконавчих комітетів Рад втрачає чинність Закон України "Про Представника Президента України, а повноваження обласних, Київської і Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві і Севастополі місцевих державних адміністрацій, передбачені цим Законом, передаються головам і виконавчим комітетам відповідних Рад.

У разі, коли до складу Ради не обрано встановленої законом кількості депутатів або не обрано голову Ради, Рада попереднього скликання, її голова, виконавчий комітет, місцева державна адміністрація здійснюють свої повноваження до обрання нового складу Ради, голови Ради та сформування виконавчого органу Ради нового скликання. Органи місцевої влади і самоврядування Республіки

Крим формуються і діють на основі Конституції України та інших законів України, Конституції і законів Республіки Крим, які повинні відповідати Конституції і законам України.

39. Виборче право: поняття і принципи.

Ви́борче право — в об'єктивному сенсі;— система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави й місцевого самоврядування. Об'єктивне виборче право регулює виборчу систему в широкому значенні. Зазвичай, предметом виборчого права вважаються пов'язані з виборами суспільні відносини, в яких прямо або опосередковано беруть участь громадяни[1].

Основними принципами виборчого права у більшості країн є:

1) вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм . У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах.

2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави

3) вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу;

4) вибори можуть бути прямими та непрямими. Прямі вибори — система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі вибори — система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями .

5) вибори є таємними. Таємне голосування — порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в скриньку.