60. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі.

Людина —це біологічна категорія, що визначає належність живої істоти до анатомічними особливостями та фізіологічними функціями. Основними рисами людини с:

7. розвинутість інстинктів, шо забезпечує можливість реалізації різних інтересів:

8. наявність мови як засобу спілкування та узгодження діяльності людини.

9. необхідність спілкування із собі подібними з метою досягнення компромісу інтересів.

10. чіткий розподіл праці у людському середовищі, шо надає можливість досягти високого ступеня організованості відносин

Очевидно, шо людина—істота не лише природна, а й соціальна.

Особа — людина, яка мас історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, шо надаються

суспільством, та виконує обов'язки, які ним покладаються

Саме на соціальний характер категорії «особа» вказують її наступні риси

І Розумність, тобто здатність мислити та приймати осмислені, а не інстинктивні рішення Ця ознака зумовлює можливість упорядкування процесу спілкування суб'єктів

Свобода, тобто можливість вибору із встановлених суспільством варіантів поведінки самс того, який найповніше відповідає інтересам особи та не порушує прав інших суб'єктів, шо і забезпечу є можливість усвідомленого ставлення суб'єкта до власної поведінки. Індивідуальність, шо виявляється у наявності специфічних рис, які виокремлюють особу з маси собі подібних. Саме це надає можливість реально визначити соціальний стан, професію, вік. місце осоои в суспільстві.

Відповідальність, шо характеризується «як можливість передбачати результати своїх дій, керувати ними та самостійно нести відповідальність у разі невиконання обов'язків чи порушення прав інших осіб Ця риса забезпечує певне співвідношення власної поведінки з інтересами суспільства та її самооцінку відповідно до існуючих стандартів.

І виникненням держави та владної сфери відносин соціальна категорія «особа» набирає політичного змісту і перетворюється у категорію «громадянин».

Громадянин — це особа, яка належить до постійного населення певної держави, мас нормативно закріплений статус, користується захистом держави як у межах її території, так і поза нею Громадянин має певні особливості, шо надають можливість бути суб'єктом не лише економічних та соціальних, а й політичних відносин.

Це особа, котра користується захистом з боку держави, як правовим, так і судовим. 4. Це особа, яка несе законодавчо закріплену відповідальність у разі порушення чи невиконання певних рішень, а також у випадку порушення суб'єктивних прав інших осіб або невиконання власних юридичних 4 обов'язків.

61. Понятійні засоби, що визначають положення особистості в державі й суспільстві.

Особа — людина, яка має історично зумовлений ступінь роз правами, що надаються суспільством, та виконує обов'язки, які ним п Саме на соціальний характер категорії «особа» вказують її наступні риси:

-Розумність, тобто здатність мислити та приймати осмислені, а не інстинкт рішенйя. Ця ознака зумовлює можливість упорядкування процесу спілкування суб'єктів.

-Свобода, тобто можливість вибору із встановлених суспільством варіантів поведінки саме того, який найповніше відповідає інтересам особи та не порушує прав інших суб'єктів, що і забезпечує можливість усвідомленого ставлення суб'єкта до власної поведінки.

-Індивідуальність, що виявляється у наявності специфічних рис, які виокремлюють особу з маси собі подібних. Саме це надає можливість реально визначити соціальний стан, професію, вік, місце особи в суспільстві.

-Відповідальність, що характеризується як можливість передбачати результати своїх дій, керувати ними та самостійно нести відповідальність у разі невиконання обов'язків чи порушення прав інших осіб. Ця риса забезпечує певне співвідношення власної поведінки з інтересами суспільства та її самооцінку відповідно до існуючих стандартів.

Особа формується під впливом двох факторів 1) індивідуальних вроджених властивостей, 2) соціального середовища, що впливає-на людину. Безумовно, суспільні відносини є важливим фактором впливу на особу. Однак особа не формується пасивно, вона є активним суб'єктом Соціальну природу особи визначають такі компоненти її структури, як свідомість, воля, можливість діяльності. Свідомість є цементуючим елементом, що відображає можливість усвідомлювати дійсність, керувати своїми вчинками. Відсутність самосвідомості особи не надає можливості вести мову про наявність особи. Воля як компонент структури особи характеризується як можливість вибору діяльності та досягнення певної мети. Діяльність пов'язується з можливістю використання інтелектуальної та фізичної енергії для досягнення певного результату.