Інформаційний матеріал

Високомолекулярними сполуками називають природні або синтетичні речовини з молекулярною масою від декількох тисяч (не нижче 10-15 тисяч) до мільйона і більше.

ВМС класифікують за джерелами одержання, за просторовою структурою, за особливостями розчинення і за застосуванням.

Властивості ВМС залежать від їх величини і форми. Так, ВМС сферичної форми (гемоглобін, глікоген, пепсин, трипсин, панкреатин й ін.) зазвичай порошкоподібні і при розчиненні майже не набухають.

ВМС, що мають асиметричну лінійну форму (желатин, целюлоза та її похідні, крохмаль, полівінол та ін.), при розчиненні дуже набухають і утворюють високов’язкі розчини. Процес розчинення цих сполук проходить у дві стадії: набухання і власно розчинення.

На стійкість розчинів ВМС чинять вплив електроліти, дегідратуючі речовини (спирти, сиропи й ін.), рН розчину, фактори оточуючого середовища.

При додаванні до розчинів ВМС електролітів, дегідратуючих речовин можливе висолювання, яке обумовлене зниженням розчинності ВМС. При цьому ВМС може виділитися у вигляді осаду. Висолювання можливе при зміні температури, рН й інших факторів.

Крім висолювання в розчинах ВМС під дією тих саме факторів можлива коацервація – розшарування розчину ВМС.

Під дією низьких температур можливе драгління розчину ВМС. При подальшому структуруванні утворившихся драглів може спостерігатися синерезис – виділення із драглів розчинника (води).

Колоїдні розчини являють собою ультрамікрогетерогенну систему, у якій структурною одиницею є комплекс молекул, атомів та іонів, званий міцелою.

Розмір часток дисперсної фази колоїдних розчинів від 0,001 до 1 мкм.

Стійкість колоїдних розчинів, що застосовуються у фармацевтичній практиці, підвищена за рахунок колоїдного захисту. Захисний шар (наприклад, білок) забезпечує сольватацію (гідратацію) часток.

В аптечній практиці готують розчини захищених колоїдів (протаргол, коларгол, іхтіол) та деяких полуколоїдів (дубильні речовини, танін, етакридину лактат, рослинні екстракти). Полуколоїдні розчини являють собою комбіновані дисперсні системи, в яких речовина знаходиться одночасно як у справжньо розчинному, так і в колоїдному стані. Так часто відбувається при отриманні водних екстрактів (витягів).

В препаратах захищених колоїдів (протарголу і коларголу) срібло знаходиться в неіонізованому стані.

Колоїдні розчини – агрегативно і термодінамічно нестійкі системи. В розчинах колоїдів можлива коагуляція – процес сполучення між собою часток у дисперсних системах з утворенням крупніших комплексів.

Коагуляція виникає під впливом факторів оточуючого середовища, під дією електролітів, а токож при тривалому зберіганні («старіння» колоїдних розчинів).

Теоретичні питання, на підставі знань яких можливо виконання цільових видів діяльності (необхідно знати):

• характеристика ВМС та їх класифікацію;

• вплив структури молекул ВМС на процес розчинення обмежено та необмежено набухаючих речовин;

• стадії технології розчинів ВМС;

• характеристика та властивості розчинів захищених колоїдів;

• види нестійкості колоїдних розчинів та фактори, що впливають на їх стабільність;

• технологія розчинів коларголу, протарголу та іхтіолу;

• правила введення лікарських субстанцій у розчини ВМС та захищених колоїдів;

• оцінка якості, правила зберігання розчинів ВМС та захищених колоїдів, оформлення їх до відпуску у відповідності до ДФУ та інших нормативних документів (накази МОЗ України від 16.03.1993 р. №44 і від 15.12.2004 р. №626).