46. Характеристика джерел фінансування бюджетного дефіциту.

Класифікаційна ознака фінансування бюджету за типом кредитора передбачає, що джерела покриття дефіциту (фінансування) поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні джерела — це надходження від сектору державного управління. Зовнішні джерела включають позики, отримані від міжнародних організацій та іноземних комерційних банків та ін.

Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання передбачає, що фінансові зобов'язання держави включають такі види.' облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики та інші державні цінні папери, довго-, середньо- і короткострокові позики та кредити, зміна обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Такі ознаки безпосередньо стосуються класифікації джерел фінансування бюджетного дефіциту як виду фінансових ресурсів.

Так, за способом залучення джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяють на емісійні та неемісійні. Емісійні джерела пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей. Неемісійні джерела відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами і не мають безпосереднього відношення до емісії грошей.

За характером впливу на інфляційні процеси джерела фінансування дефіциту бюджету бувають інфляційні і неінфляційні. Інфляційним джерелом виступає монетизація дефіциту, яка відбувається за надання урядові позик центрального банку, купівля центральним банком державних цінних паперів. Неінфляційні джерела суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, залишки бюджетних коштів, трансферти, накопичення заборгованості (прострочення платежів за борги або куплені товари, підвищення податків тощо).

За рівнями управління розрізняють центральні і місцеві джерела фінансування бюджетного дефіциту. Центральні джерела — це емісійні і неемісійні джерела, які використовуються урядом для покриття дефіциту державного бюджету. Місцевими вважаються неемісійні джерела, які використовуються органами місцевого самоврядування для фінансування дефіцитів місцевих бюджетів.

47. Споживчий кредит: зміст, характеристика суб’єктів, мета.

Споживчий кредит - це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

У грошовій формі він надається як банківська позичка фізичній особі для набуття рухомого або нерухомого майна. Може надаватися також кредитною установою небанківського типу (ломбардами, кредитними спілками тощо). У товарній формі - у процесі функціонування роздрібної торгівлі споживчими товарами довгострокового використання з відстрочкою платежу.

Отже, споживчий кредит, з одного боку, сприяє збільшенню поточного платоспроможного попиту, підвищенню життєвого рівня, а з іншого - прискорює реалізацію вироблених товарних запасів, послуг, тобто досить активно стимулює процес виробництва, розвиток економіки.

Усі види і форми споживчого кредиту мають соціальний характер, бо цей вид кредиту відіграє значну роль у задоволенні соціальних потреб населення, підвищенні рівня його життя. А тому споживчий кредит (його умови, доступність) мають регулюватися державою. Регулювання державою надання споживчих кредитів, зокрема, допомагає регулювати грошовий обіг.

Об'єкти споживчого кредиту пов'язані із задоволенням потреб поточного характеру, зокрема з набуванням населенням товарів у особисту власність, витрати капітального (інвестиційного) типу на будівництво і придбання нерухомого майна.

Суб'єктами споживчого кредиту є фізичні особи (позичальники), в ролі кредиторів виступають банки, установи небанківського типу, торговельні організації. До споживчого кредиту належить кредит у ломбардах, що надають позички під заставу предметів особистого використання і домашнього вжитку. У разі непогашення позички ломбард виставляє закладене майно на продаж. При всіх своїх позитивних рисах споживчий кредит має і деякі недоліки. Легкість отримання та швидке задоволення потреб провокує в деяких осіб бажання отримати надмірну кількість споживчих позичок. Коли ці борги досягають значних обсягів, виникають серйозні труднощі з їх поверненням. Крім того, купівля населенням споживчих товарів у кредит обходиться дорожче, ніж при оплаті товарів готівкою.

48. Характеристика акцизного збору (ідентифікація за класифікацією, суб’єкти, об’єкт, ставка, особливості справляння). Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за Диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль — збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високо­рентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ — на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ. оскільки підакцизні товари споживають­ся, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують або продають підакцизні товари, придбані до І січня 1992 року, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пере­силають) підакцизні товари на митну територію України. Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизня­них товарів є обороти з реалізації підакцизних товарів, а та­кож обороти з:

• реалізації товарів для промислової переробки;

• передачі товарів усередині підприємства для потреб власно­го споживання, а також своїм працівникам:

• реалізації товарів без оплати їх вартості, а також в обмін на інші товари (роботи, послуги);

• передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів ін­шим підприємствам, організаціям та фізичним особам;

• з реалізації продукції, виготовленої на давальницьких умо­вах (із сировини замовника) та ін.

Об'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вар­тість з урахуванням фактично сточених сум мита або їх кіль­кісні показники у фізичному вимірі.

Існують два види ставок по акцизному збору: у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному виразі (наприклад, в євро за 1000 кг по бензину); Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах, ставки яких визначено у відсотках,

Розглянемо особливості оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Платниками акцизного збору на алко­гольні напої та тютюнові вироби є:

• суб'єкти підприємницької діяльності — українські вироб­ники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на да­вальницьких умовах; суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємниць­кою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту; • фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом; • юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють peaлізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх peaлізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Об'єктами оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених на території України алко­гольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою, а також на умовах комісії, консигнації;

б) обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки;

в) вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах;

г) алкогольні напої та тютюнові вироби, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також продукція, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі).

Нe підлягають оподаткуванню:

а) ввезені і конфісковані на території України алкогольні на­пої та тютюнові вироби, щодо яких не визначено власника, а також ті, що перейшли у власність держави за правом спадко­ємства;

б) алкогольні напої та тютюнові вироби, що перевозяться че­рез територію України транзитом;

в) імпортована чи обороти з реалізації (передачі) українська сировина, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;

г) алкогольні напої та тютюнові вироби, експортовані за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходжен­ня цієї валюти на валютний рахунок підприємства;

д) алкогольні напої та тютюнові вироби, що ввозяться (пере­силаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного ввезення цих видів товарів;

е) зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру.