8. Бюджетний федералізм та фінансове вирівнювання. Вкажіть існуючі проблеми сьогодення та окресліть напрями їх подолання.

Бюджетний федералізм – організація бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни гарантований державою перелік суспільних послуг. Поняття бюджетного федералізму охоплює широке коло політичних, економічних і фінансових питань. Важливим призначенням бюджетного федералізму стає забезпечення витрачання завжди обмежених бюджетних коштів на тому рівні державної влади, де вони дають максимальний ефект за умови адекватних пропорцій розподілу зібраних податків. Проблеми федералізму:

- розширення перерозподілу стримує економічне зростання

- боротьба за трансферти може значно скорочувати сумарні вигоди їхніх отримувачів.

- бюджетні програми, спрямовані на захист потенційних отримувачів трансфертів від негативних обставин, сприятимуть прийняттю рішень, які збільшують ймовірність настання таких обставин.

Бюджетний федералізм передбачає проведення бюджетної децентралізації, основною метою якої є покращення якості суспільних послуг, що надаються громадянам за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Причому відповідальність за надання таких послуг несуть загальнодержавні або місцеві органи влади. За змістом бюджетна децентралізація становить передачу повноважень, функцій і компетентності від центрального уряду до органів місцевого самоврядування, що супроводжується передачею відповідних фінансових ресурсів.

Фінансове вирівнювання — механізм регулювання міжбюджетних взаємовідносин, спрямований на вирівнювання фінансових потенціалів

регіонів і адміністративно-територіальних одиниць, за допомогою якого досягається баланс інтересів різних рівнів влади.

Виняткове значення фінансового вирівнювання для досягнення позитивної економічної динаміки в країні, реалізації завдань регіональної політики, забезпечення соціальної справедливості і політичної стабільності в суспільстві зумовлює доцільність дотримання таких підходів при його здійсненні:

— врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економічному та соціальному розвитку регіонів, окремих населених пунктів, особливості їх місцезнаходження, природно-кліматичні, екологічні, демографічні та інші умови, які спричинюють диференціацію бюджетних видатків;

- механізм фінансового вирівнювання має бути узгоджений із визначеними у чинному законодавстві цілями та пріоритетами регіональної політики, враховувати встановлені критерії та перелік депресивних територій країни, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

— вирівнюванню видатків місцевих бюджетів має передувати вирівнювання їх доходної бази як необхідної передумови для створення рівних можливостей функціонування всіх територіальних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків;

9. Характеристика митної політики, як складової фінансової. Вказати на існуючі недоліки та шляхи їх подолання.

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон. Суб’єктами сплати мита є як фізичні, так і юридичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники.

В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

1) адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);

2) специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);

3) комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладання;

4) сезонне ввізне та вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Наразі сучасна митна політика Украї є недосконалою, про це свідчать:

1) значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів, що переміщуються через контрабанду;

2) здійснення правопорушень у сфері інтелектуальної власності;

3) невідповідність митного контролю сучасним стандартам пропускної спроможності;

4) корупційні процеси в органах митної служби;

5) великий обсяг тінізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

З метою посилення протидії незаконному ввезенню та реалізації товарів не тільки силовими, а й економічними методами в Укр розпочато побудову єдиної загальнодержавної системи контролю, що неможливить реалізацію на внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів.

Важливим напрямом, на якому зосереджуються зусилля Держмитслужби, є спрощення, гуманізація, прискорення процедур митного оформлення і контролю.

Для прискорення проходження митного контролю й оформлення активно упроваджуються вантажні митні комплекси.