25 Сутність кредиту: принципи кредитування, форми. Які проблеми кредитування існують в Укрїні і як їх подолати?

Кредит — форма руху позичкового капіталу, яка відображає відносини між кредиторами і позичальниками та забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий.

Основними принципами кредитування є терміновість і повернення, а також цільовий характер, платність і матеріальна забезпеченість кредиту.

Зворотність і терміновість кредиту означають, що позика, що надається позичальнику, має бути повернена в визначений кредитним договором строк.

В залежності від позиченої вартості розрізняють такі форми кредиту: грошову, товарну і товарно-грошову (змішану).

В залежності від учасників кредитної угоди і цілей розрізняють кредит: банківський, державний, іпотечний, споживчий, комерційний, лізинговий, факторинговий.

За способом надання кредиту кредитні угоди бувають: прямі і непрямі.

За сферою функціонування розрізняють кредит національний та міжнародний.

На сьогоднішній день в системі іпотечного кредитування важливу роль відіграє ринок банківських послуг. Він становить таку систему економічних відносин, яка забезпечує реалізацію попиту клієнтів на різноманітні послуги, пропозицію цих послуг з боку банківських установ та безпосередньо формування ціни на них. Великі банки контролюють понад 2/3 іпотечного ринку, тобто концентрація всіх операцій відбувається у великих банках, які мають розгалужену філіальну сітку і міцні корпоративні зв'язки з будівельними організаціями. Нині банки фінансують операції іпотечного кредитування переважно за рахунок депозитів фізичних осіб, термін яких не перевищує трьох років, а іпотечні кредити надаються тільки від трьох років. Крім того, конкуренція спонукає час від часу підвищувати депозитні процентні ставки. Усе це збільшує процентні ризики та зменшує ліквідність банку.

26 Призначення соціальних позабюджетних фондів. Джерела доходів формування соціальних позабюджетних фондів та проблеми їх наповнення.ПОЗАБЮДЖЕТНІ ФОНДИ — сукупність грошових фондів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і призначені для фінансування суспільних потреб цільового характеру. За своєю сутністю та значущістю для суспільства П.ф. поділяються на соціальні та економічні. До найважливіших соціальних П.ф. України належать: 1) Пенсійний фонд 2)Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 3) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань 1.Сьогоднішня система формування Пенсійного фонду є комунізованою системою позбавлення родинних бюджетів суттєвого інвестиційного ресурсу, а відтак – постійного „збіднення” народу України – джерела влади в цій державі; вона непритаманна, і навіть суперечить, українській ментальності та національній традиції забезпечення потреб літніх людей. Традиційно ці потреби задовольняла не держава, а родина. При цьому заощадження, якщо такі виникали за час трудової активності її членів, спрямовувалися в придбання та розвиток активів.2. Джерелами формування Пенсійного фонду в Україні у перехідний час до системи пенсійних нагромаджень по фінансово-банківському типу слід визначити джерела інші, ніж заробітна плата працюючих (наприклад – державні активи України).3. Система спрощеного оподаткування в тому вигляді, в якому вона запроваджена Указом Президента №727/98 (746/99), була і є дуже добрим інструментом держави для досягнення мети: звільнення праці від тягаря податків в Україні.

27 Теорії державних фінансів англійської класичної політекономії (У. Петті, А. Сміт, Д.Рікардо ).Концепція державних фінансів Дж. М. Кейнса. Яка, на вашу думку, парадигма державного регулювання є найбільш прийнятною для України?

На тлі глибоких змін в соціально-економічному і політичному житті суспільства розвивається англійська класична політекономія. Засновниками класичної економічної теорії є А. Сміт і Д. Рікардо. Відома праця А. Сміта "Багатство народів" була написана напередодні промислової революції. Д. Рікардо, фактично, став завершувачем англійської класичної політекономії. Свою не менш відому книгу " Начала політичної економії і податкового обкладення" Д. Рікардо закінчив у 1817 р., коли промисловий капіталізм в Англії перетворився на домінуючу економічну силу. Теоретичні положення англійської класичної школи відбивали, з одного боку, збільшений рівень розвитку ринкових відносин, з другого - нову розстановку політичних сил.

У класичній політекономії з'являється новий підхід до методу дослідження. А. Сміт використовував у своїх дослідженнях абстрактний, історичний і описовий методи. Д. Рікардо суттєво ускладнює метод. Метод Рікардо, як зазначав К. Маркс, полягає в тому, що Рікардо виходить з визначення розміру вартості товару робочим часом. Потім він досліджує, чи суперечать інші економічні відносини цьому визначенню вартості, або якою мірою вони модифікують його. Д. Рікардо застосовує свій метод до податків. У класиків через весь аналіз економічного розвитку проходить основна фундаментальна ідея захисту капіталу, створення умов для його накопичення, сприяння індустріальному розвитку, яке необхідне для примноження багатства нації. Назвемо основні напрями в класичній фінансовій теорії.

Дж. Кейнс звернув увагу на невизначеність в економічному русі, яка веде до волатильності, нестійкості в розвитку. На його думку, балансуючим чинником є спекуляція, яка проходить через надзвичайно висока міра волатильності ринків. Друга, Д. Кейнс зазначав, що на економічний розвиток спільний вплив доходу, випуску продукції і цін буде більшим, ніж вплив лише одних цін. На думку Р. Скидельського, будь-які зміни у сфері розвитку економіки повинні враховувати ці проблеми. Якщо визнати факти, що економіці властива волатильність, що рецесії досить сильні й автоматично не зникають, то ми підходимо до висновку щодо ролі уряду, підкреслював він. Багато з сучасних економістів вважають, що уряд не відіграє великої ролі, він лише слідує певним правилам.