17. Сутність фінансової стратегії та фінансової тактики.

1. Від часу і характеру заходів, існують такі види фінансової політики :

2. Фінансова стратегія - основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу (розвиток фінансового ринку, інвестиційний клімат, нарощування національного капіталу).

3. Фінансова тактика — вирішення завдань окремого стану розвитку країни (удосконалення системи оплати праці, територіальний розподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему України, вдосконалення системи пенсійного забезпечення тощо).

4. Головне завдання фінансової політики — забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми необхідними фінансовими ресурсами.

5. Фіна́нсова страте́гія — довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає вирішення великомасштабних завдань, які визначаються економічною та соціальною стратегією. У процесі розробки фінансової стратегії прогнозуються основні напрямки розвитку фінансів, намічаються принципи використання та організації фінансів, вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямках розвитку економіки, які розроблені та прийняті економічною політикою.

6. Фіна́нсова та́ктика вирішення завдань на певному етапі розвитку країни і забезпечення цього розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фін.ресурсів, спрямованих на вирішення завдань фінансової політики. Фінансова тактика гнучкіша за стратегію, оскільки вона визначається рухливістю економічних умов і соціальних факторів.

18.Концепція державних фінансів Дж. М. Кейнса у порівнянні з теорією державних фінансів англійської класичної політекономії (у. Петті, а. Сміт, д.Рікардо ).

7. В 17ст. в Англії виникла класична політична економія. Її родоначальником був Петті. Заслугою Петті є наукові трактування про багатство держави, значення грошей в економіці, методи їхнього використання, про ціну речей, яка визначається кількістю затраченого на її виробництво часу. Вчення Петті отримало подальший розвиток в працях А. Сміта і Д. Рікардо. Вони розробили положення, які безпосередньо стосуються сутності фінансів держави: держава зобов’язана захищати свої кордони, приватну власність і вільну конкуренцію, а фінанси є необхідною матеріальною базою для утримання державного апарату і відображають непродуктивне використання коштів. Сміт сформулював чотири правила стягнення податків: 1) пропорційність 2) визначеність 3) зручність для платника 4) мінімальність. За Смітом держава «нічний сторож». На відміну від Сміта, який вважав, що вартість визначалась працею лише у первіснообщинні часи; Рікардо стверджував, що закон вартості діяв у всіх формаціях, пов’язаних із товарним виробництвом

8. Дж. М. Кейнс – англійський економіст, засновник однієї з найбільш значних течій буржуазної економічної думки 20 ст. – кейнсіанства Предмет дослідження Кейнса – кількісні функціональні залежності капіталістичного процесу відтворення, закономірні кількісні зв’язки сукупних макропоказників: капіталовкладень і національного доходу, споживання і заощадження. Він відрізнявся від традиційного предмета дослідження політичної економії, бо розглядався через призму державних фінансів.

9. Головна праця Кейнса - “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”

10. Кейнс ввів в економічну науку макроекономічні моделі і тим самим запропонував нову парадигму економічного аналізу, удосконаливши не тільки методи, а і мову економічної теорії. Можливо, що найбільшою заслугою наукових здобутків Кейнса стало створення нової мови економічної теорії. Все це дозволило звести всю економіку до функціонування чотирьох взаємопов’язаних ринків: ринку товарів і послуг, ринку праці, грошового ринку та ринку цінних паперів.

19. Характеристика видів податків в залежності від об’єкта оподаткування (на доходи, на споживання, на майно).

1. За економічним змістом об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання

— податки на споживання — обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

— майнові податки — обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що знаходиться в приватній, колективній та державних формах власності

— ресурсні платежі або платежі рентного характеру — обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсних платежів, які знаходяться в державній формі власності.

2. За формою оподаткування:

— прямі податки — обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування.(податок з прибутку підприємств, податок на доходи)

— непрямі податки — обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

3. За рівнем державних структур, що впроваджують податки:

— загальнодержавні податки — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України

— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади

4. За способом встановлення податкових зобов'язань:

— розкладні (розкладкові) податки — обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Нині розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;

— окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки — обов'язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування.

5. За повнотою прав використання податкових надходжень:

— закріплені — обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

— регулюючі — обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів.